Архів / Archive

Головна » Статті » 2014_05_22-23_KamPodilsk » Секція_1_2014_05_22-23

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «СІЛЬСЬКІ ТЕРИТОРІЇ» ДЛЯ ПОТРЕБ РЕКРЕАЦІЙНОЇ СФЕРИ

УДК 332.012:338.48

Ільїна Марія

к.соц.н., с.н.с., старший науковий співробітник

ДУ «Інститут економіки природокористування

та сталого розвитку НАН України»

м. Київ

 

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «СІЛЬСЬКІ ТЕРИТОРІЇ» ДЛЯ ПОТРЕБ РЕКРЕАЦІЙНОЇ СФЕРИ

 

Анотація

У статті розглянуто теоретико-методологічні засади визначення поняття «сільські території» як економіко-географічної категорії. Проаналізовано зв‘язок поняття з функціонуванням та забезпеченням розвитку окремих видів економічної діяльності, зокрема рекреаційної сфери; запропоновано визначення, що розкриває сутність взаємодії.  

Ключові слова: сільська територія, рекреаційна сфера, територіальна система, просторова організація, ареал, природний ресурс, економічна діяльність.

 

Рекреаційна сфера України з огляду на світові тенденції та вітчизняні економічні реалії потребує територіального розширення, залучення нових природних ресурсів та створення галузевої структури. Йдеться про досі належно не оцінений і не використаний потенціал розвитку сільського зеленого туризму включно з рекреаційними послугами, що активно розвивається у багатьох країнах світу та здатен поліпшити соціально-економічний стан сільських мешканців.

 Аналіз теоретико-методологічних засад функціонування рекреаційної сфери в умовах села слід розпочати з визначення поняття «сільські території». Складність та багатоаспектність цього завдання зумовлені тим, що у вітчизняній науковій літературі поняття «сільські території» протягом останніх двох десятиліть зазнало глибоких трансформацій, і на даний час можна говорити про відсутність єдиного теоретико-методологічного і практичного підходу до трактування сутності і принципів функціонування сільських територій як  в Україні, так і за її межами. Тим більше визначенням сільських територій бракує функціональності – можливості використання й пристосування поняття для потреб різних галузей економіки.

Важливу роль у розробці теоретико-методологічних засад дослідження сільських територій відіграли наукові розробки вчених-економістів  – насамперед в частині розвитку просторової концепції організації суспільства. Певну вагу мала теорія природно-господарських територіальних систем Г. Швебса, що описує механізми взаємодії людини і природи в конкретних умовах розміщення територій [1]. Досліджуючи суспільства в межах окремих територій (у т.ч. сільських територіальних утворень), О. Павлов використовує поняття ареалу як природно-історично-соціально-територіального комплексу, що характеризується матерією, часом і простором та соціального ареалу як соціально-культурного заповненого простору, обмеженого певними кордонами або усталеними й ієрархізованими соціальними зв’язками [2]. Суттєвий внесок у розробку концепції просторової організації суспільства зробили вітчизняні вчені-економісти Я. Верменич, М. Долішній, Ф. Заставний, Н. Павліха, О. Топчієв, О. Шаблій, Г. Швебс; у вивчення проблем державного управління територіальним розвитком – В. Мамонова, Н. Нижник, А. Чемерис, В. Яцуба. Разом із тим особливості соціо-еколого-економічного розвитку сільських територій, теоретико-методологічні засади їх функціонування та механізми управління з огляду на потребу розвитку рекреаційної діяльності на селі представляють вагомий науковий інтерес.

П. Саблук визначає сільські території як складну багатофункціональну природну, соціально-економічну й виробничо-господарську систему з властивими їй кількісними, структурними, природними й іншими характеристиками [3]. О. Павлов підкреслює, що сільська територія є не житловим, а соціальним та природним просторовим утворенням, а поселенська мережа є ще одним компонентом сільських територіальних утворень [4]. М. Барановський виокремлює декілька підходів до визначення поняття «сільські території» – адміністративний, виробничий, поселенський, територіальний, комплексний. Узагальнення цих підходів дає підстави констатувати, що «по-перше, сільські території є комплексним утворенням, яке виконує різноманітні функції; по-друге, вони включають території поза межами міських поселень; по-третє, вони включають в себе не лише територію як просторовий базис для розвитку аграрного сектора, а й сільські поселення, сільський соціум та суб’єкти господарювання» [5]. З урахуванням функцій, які виконують сільські території, М. Барановський виокремлює такі їх підсистеми, як господарську, поселенську, соціальну та працересурсну. Цей підхід дозволяє розглядати рекреаційну діяльність як одну з важливих функцій сільських територій та органічної складової системи господарства. 

Більшості визначень поняття «сільські території» притаманна спроба охопити якомога більше аспектів їх функціонування, і Т. Гоголь слушно вказує на «складність повного розкриття сутності категорії «сільська територія» в одному визначенні і важливість розгляду цього поняття водночас як елемента територіальної організації, системи розселення та соціальної організації суспільства» [6]. Попри розлогість та багаторівневість багатьох визначень (див. напр. [7]), їм бракує чіткості у формулюванні сутнісних, специфічних ознак сільських територій та їх зв‘язку з окремими видами економічної діяльності.

М. Поленкова виокремлює такі складові елементи сільських територій, як 1) території, зайняті селами, хуторами, односімейними й іншими житловими утвореннями; 2) тваринницькі та інші виробничі приміщення незалежно від місця їх розташування – у сільському поселенні чи поза його межами; 3) природоохоронні (екологозабезпечуючі), інші лісові насадження включно з лісовими ділянками; 4) відкриті природні та штучні водойми, річки, запаси підземних вод включно з мінеральними джерелами; 5) об’єкти історико-культурної спадщини, представники селянства, які зберігають культурні традиції; 6) сільськогосподарські угіддя, де вирощується продукція рослинництва; 7) соціальна і виробнича інфраструктура, що діє на сільській території і забезпечує потреби її функціонування та розвитку; 8) сільськогосподарські, заготівельні, переробні підприємства різних форм власності, що виробляють продукцію або здійснюють обслуговування підприємств; 9) село як соціально-побутовий осередок, адміністративний і культурний центр [8]. У західній економічній науці також часто застосовують багатокритеріальний підхід до визначення сільських територій, за яким останні складаються з фізичного простору, де до складу поселень та інфраструктури включено частину ландшафтів; природного середовища, де домінують такі його елементи, як пасовища, ліси, гори, пустелі; поселень; виробничого простору; економічної території [9].

Попри практичну цінність таких синтетичних визначень – зокрема для цілей теоретичного обґрунтування рекреаційної діяльності в умовах села – його недоліком є нездатність визначити й описати сільські території в умовах, коли тим бракує одного або декількох перелічених елементів або умов функціонування. Оглянувши й проаналізувавши сукупність наведених вище визначень, зробимо висновок, що для зазначених цілей під сільськими територіями слід розуміти фізико-географічний та економічний простір, що виник унаслідок перетворення людиною природного ландшафту у комплексне багатофункціональне утворення, основними складовими якого є просторово-ресурсна основа для багатофункціонального виробництва, природне середовище для рекреаційної діяльності й місце життєдіяльності людських спільнот як інфраструктурна основа для надання рекреаційних послуг населенню.

 

Список використаних джерел

  1. Верменич Я. Теоретико-методологічні проблеми історичної регіоналістики в Україні / Верменич Я. В. – К. : Ін-т історії України НАН України, 2003. – С. 56.
  2. Павлов О. Сільські території як об’єкт наукового дослідження / О. І. Павлов // Державне будівництво. – 2006. – №1. – С. 3. – Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/e-journals/DeBu/2006-1/doc/1/04.pdf
  3. Саблук П. Розвиток сільських територій – запорука відродження аграрної України / Саблук П. Т. // Вісник аграрної науки. – 2006. – № 5. – С. 21-23.
  4. Павлов О. Сільські території: теоретико-методологічні засади дослідження  / Павлов О. // Регіональна історія України : збірник наукових статей. Випуск 3. – 2009. – С. 113-132.
  5. Барановський М. Сільські території України: рівень розвитку, трансформаційні зміни, концепції реформування / Барановський М. О. // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Вип. 163. Ч. 1. Серія "Економіка, аграрний менеджмент, бізнес" : збірник наукових праць. – К. : НУБІПУ, 2011. –  С. 19-25.
  6. Гоголь Т. Сільські території як об’єкт державного регулювання / Т.В. Гоголь // Державне управління: теорія та практика : електронне наукове фахове видання. – Вип. 2(10). – 2009. – С. 4-5. – Режим доступу: www.academy.gov.ua/ej/ej10/doc_pdf/Gogol.pdf   
  7. Славов В. Економіко-енергетична система сталого розвитку сільських територій / В. П. Славов, О. В. Коваленко // Вісник аграрної науки. – 2007. – № 9. – С. 68-71.
  8. Поленкова М. Наукові підходи до визначення економічного змісту категорії “сільська територія” / М. В. Поленкова // Вісник Чернігівського державного технологічного університету. Серія «Економічні науки» : науковий збірник. – 2011. – № 4 (54). – С. 272-277.
  9. Косодій Р. Проблеми сільського розвитку в умовах глобалізації / Р. П. Косодій // Економіка АПК. – 2009. – № 4. – С. 132-138.
Категорія: Секція_1_2014_05_22-23 | Додав: clubsophus (2014-05-21)
Переглядів: 1625 | Рейтинг: 0.0/0
Переклад
Форма входу
Категорії розділу
Секція_1_2014_05_22-23
Секція_2_2014_05_22-23
Секція_3_2014_05_22-23
Секція_4_2014_05_22-23
Секція_5_2014_05_22-23
Секція_6_2014_05_22-23
Секція_7_2014_05_22-23
Пошук
Наше опитування
Яка наукова інформація Вас найбільше цікавить?
Всього відповідей: 651
Інтернет-ресурси
Підписатися через RSS2Email

Новини клубу SOPHUS



Наукові спільноти
Статистика
free counters

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0