УДК 331.57
Слепухіна Інна
викладач
Херсонський інститут МАУП
м. Херсон
ВПЛИВ ДЕМОГРАФІЧНОГО РОЗВИТКУ І РІВНЯ БЕЗРОБІТТЯ НА ФОРМУВАННЯ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ
Анотація
В статті дано визначення поняття «зайнятість» та досліджено проблеми зайнятості населення. Проаналізовано природний рух населення в Україні та у Херсонській області. Розкрито сутність безробіття серед молоді і пропоновано основні заходи по подоланню цього феномену.
Ключові слова: зайнятість населення, природний рух, безробіття.
Визначальним для нашого часу є сучасний (раціональний) тип відтворення народонаселення, перехід до якого розпочався орієнтовно в 20-х роках минулого століття. Становлення цього типу було внутрішньо суперечливим, неоднозначним процесом. Демографічній науці довелося обґрунтувати (залежно від коефіцієнтів народжуваності) чотири фази демографічного переходу до сучасного типу відтворення населення. Аналізуючи деморозвиток загальнонаціональної та регіональних суспільних систем України впродовж останніх кількох десятиліть, можна однозначно стверджувати, що в них завершився перехід до сучасного типу відтворення народонаселення. Проте, починаючи з 1993 р., демопроцеси в Україні та деяких інших постсоціалістичних країнах набули настільки своєрідної специфіки, що змусило нас висунути припущення про можливість у демографічному переході за певних умов вияви ще п’ятої, додаткової фази, яку можна умовно назвати «ультра парадоксальною». Її характерною ознакою є різке переваження коефіцієнта смертності над коефіцієнтом народжуваності, внаслідок чого встановлюється стійка (з періодичним зростанням) депопуляція населення [1, с. 177].
Як зазначено в Державної служби статистики України, природний рух населення України у січні – вересні 2013 року скоротився на 117732 особи, з них у Херсонській області кількість померлих збільшено на 2716 особу.
У зв’язку із загостренням демографічної складової кризових явищ у країні та її регіонах, перш за все, увагу слід акцентувати на реформуванні системи охорони здоров’я, що за умов побудови суспільства інформаційно – інноваційного типу набуло першочергового значення, оскільки завдяки цьому країна може значно пом’якшити негативні явища демографічної природи, попередити глибокі незворотні наслідки в економічному, соціальному і духовному розвитку нації, які виступають дестабілізуючими чинниками суспільно – політичного життя, створюють небезпеку державним інтересам країни [1, с. 181].
Проблеми зайнятості населення справедливо ставляться до глобальних проблем сучасності, адже зайнятість – основа розвитку і функціонування людського суспільства. А безробіття для всіх країн світу є соціальним злом. Проте якщо в країнах з розвиненою ринковою економікою за наявності більш – менш значного рівня безробіття економіка і населення десятиліттями благополучно існують, то український ринок праці та, відповідно, безробіття не мають аналогів у світі в силу порівняно низької матеріальної забезпеченості нашого населення і безробітних, зокрема, більш високої соціальної напруженості в суспільстві, здатної викликати значні соціальні потрясіння в Україні [2, с. 12].
Водночас трудова зайнятість населення країни забезпечує виробництво валового національного продукту, а отже економічну основу життя суспільства. Разом з тим, зайнятість має і соціальний характер: вона відображає потреби людей не лише в заробітках, але й у самореалізації через суспільно корисну діяльність.
Таким чином, зайнятість – це надзвичайно важливе явище соціально – економічного життя суспільства, яке далеко не вичерпується проблемами безробіття, а включає також такі аспекти, як раціональне використання праці; забезпечення гідного рівня життя працюючого населення; задоволення потреб економіки у робочій силі з урахуванням її кількості та якості; задоволення професійних потреб працівників, включаючи потреби у професійній освіті та підтриманні кваліфікації.
Зайнятість – це трудова діяльність громадян пов’язана із задоволенням особистих і суспільних потреб що не суперечить законодавству і як правило, приносить заробіток (трудовий дохід) [2, с. 93].
Найбільшою проблемою з якою зустрічається населення України – це феномен безробіття (особливо серед молоді).
Безробіття – соціально-економічне явище, за якого частина працездатного населення не може знайти роботу, стає відносно надлишковою. На жаль, явище безробіття не оминуло України, і ми це добре відчуваємо в сьогоднішні дні, бачачи бідних людей, зростання злочинності та економічний спад в цілому [3].
Проблеми безробіття у свою чергу обумовлені низкою передумов.
По – перше, людина – це економічний ресурс особливого типу. Загублений робочий час не є відновлюваним, і той обсяг благ, що не був зроблений внаслідок безробіття, вже не можна відшкодувати в майбутньому.
По – друге, навіть, якщо людина не працює, вона не може перестати споживати. Тому суспільство змушене шукати кошти для фінансової підтримки безробітних. Але кошти, що спрямовуються на зазначені цілі, не стають винагородою за виробництво нових благ, тобто не ведуть до подальшого зростання добробуту всіх громадян країни.
По – третє, зростання безробіття скорочує попит на внутрішньому ринку. Люди, які не отримують зарплату, змушені задовольнятися мінімумом засобів існування. В результаті збут товарів на внутрішньому ринку зменшується, і тим самим поглиблюються економічні проблеми країни, стаючи поштовхом для подальшого скорочення зайнятості.
По – четверте, безробіття загострює політичну ситуацію в країні. причини того – зростаюче незадоволення людей, які втратили можливість гідно жити, та загальна люмпенізація і маргіналізація населення.
Безробіття не може бути доцільним ні в економічному, ні соціальному плані, оскільки його зростання створює цілий комплекс проблем: скорочується купівельна спроможність населення, бюджет втрачає платників податків, підприємство – персонал. Зростають ризик соціального напруження, додаткові витрати на підтримку безробітних [4].
У ринковій економіці безробіття виступає як результат взаємодії між попитом на робочу силу та її пропозицією. У країнах з розвиненою ринковою економікою безробіття може стати, як правило, наслідком зростання ефективності виробництва і його структурної перебудови в результаті науково – технічного прогресу, скорочення виробництва якого – небудь товару внаслідок його неконкурентоспроможності, що веде до скорочення зайнятості населення. Українське безробіття принципово відрізняється за своїм передумовам від аналогічних явищ у країнах Заходу. Справа в тому, що в даний момент наша країна ще не вийшла з економічної кризи, яка протікає в усіх сферах суспільства. Ця ситуація зумовила безліччю факторів – як економічних, так і соціальних і політичних [5, с. 12].
Кількість зареєстрованих безробітних в Україні збільшилася за місяць на 4,9% і на 1 березня 2012 року становила 546,6 тис. осіб, або 31,9% усіх безробітних працездатного віку, визначених за методологією МОП.
Рівень безробіття серед молоді на початок 2012 року становив 11,7% (загальний рівень безробіття по всіх вікових групах – 7,9%). Найвищий показник незайнятості серед молоді вікових груп сягає 18,6% для групи 15-24 років [6, с. 140].
Основними заходами, які повинні проводитися для зменшення безробіття серед молоді, мають бути агітаційна та просвітницькі роботи, зокрема:
1. Створення молодіжної біржі праці.
2. Розроблення проектів, орієнтованих на фінансування активних заходів сприяння.
3. Проведення дослідження з метою визначення спеціальностей, професійних навиків та рівня кваліфікації, якими повинні володіти випускники.
4. Включення до навчальних програм обов’язкового стажування студентів останніх курсів на підприємствах, в установах та організаціях для набуття випускниками практичного досвіду роботи.
5. Розроблення та впровадження механізму фінансової та іншої підтримки підприємств, установ та організації, які беруть участь у реалізації цієї програми.
6. Проведення навчання з техніки пошуку роботи та розповсюдження матеріалів щодо проблем зайнятості, розширення інформаційного поля про стан на локальному ринку праці, потенційних роботодавців тощо з метою створення умов для самовизначення особи.
7. Проведення інформативних і навчальних семінарів та тренінгів щодо можливостей працевлаштування, активізації власних зусиль у вирішенні проблем зайнятості та підвищенні самооцінки.
8. Організація зустрічей з роботодавцями та з колишніми безробітними, які успішно знайшли роботу чи заснували власний бізнес.
9. Впровадження в програмах навчальних закладів курсів з техніки пошуку роботи та факультативних занять з організації власної справи.
10. Проведення координації міжнародної діяльності: в частині обміну студентами з метою стажування, виконання волонтерських та тимчасових робіт тощо [7].
Таким чином, проблеми зайнятості населення справедливо ставляться до глобальних проблем сучасності, адже зайнятість – основа розвитку і функціонування людського суспільства. А безробіття для всіх країн світу є соціальним злом. Проте якщо в країнах з більш розвиненою ринковою економікою за наявності більш – менш значного рівня безробіття економіка і населення десятиліттями благополучно існують, то український ринок праці та, відповідно, безробіття не мають аналогів у світі в силу порівняно низької матеріальної забезпеченості нашого населення і безробітних зокрема, більш високої соціальної напруженості в суспільстві, здатної викликати значні соціальні потрясіння в Україні.
Безробіття є значущим стимулятором активності працюючого населення, але для економічного розвитку – це тягар.
Отже, безробіття призводить до соціального напруження та погіршення рівня життя людей, демографічних і соціальних втрат, завдає економічних збитків.
Список використаних джерел
1. С. О. Цапок, В.А. Бідак «Вплив демографічного розвитку на якість трудового потенціалу регіональних суспільних систем», Регіональна економіка, випуск № 1, 2012. – 205 с.
2. Л.В. Транченко «Безробіття як соціальна проблема ринкового суспільства», Економіка та держава № 4, 2012. - 136 с.
3. Дрок П.В. «Форми та причини виникнення безробіття», [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum%20/Evu/2010_15_1/Drok.pdf.
4. Бєлоусова О.С. «Актуальні проблеми безробіття в Україні в умовах фінансово – економічної кризи», [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum%20/Vviem/2011_2/4.pdf.
5. Л.В. Транченко «Безробіття як соціальна проблема ринкового суспільства», Економіка та держава, випуск № 4, 2012. – 143 с.
6. Семенова Д. А. «Основні напрями подолання безробіття серед молоді в Україні» // А.Д. Семенова - Стратегічні пріоритети, №2 (23), 2012. – 185 с.
7. Дорошенко О.О. «Особливості зайнятості молоді в Україні», [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Etp/2008_21/Doroshko.pdf.
| 
