УДК 338
Скиба Ганна
к.е.н., доцент
ДВНЗ «Київський університет управління та підприємництва»
м. Київ
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ПОТЕНЦІАЛ, ЯК ВАЖЛИВА СКЛАДОВА КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ ПІДПРИЄМСТВА
Анотація
У статті досліджено економічний зміст поняття «інтелектуальний потенціал». Визначені складові інтелектуального потенціалу, а також представлена його оцінка, досліджено технологію його формування у процесі створення вартості інтелектуальними ресурсами підприємства.
Ключові слова: інтелектуальний потенціал, конкурентні переваги, капітал, ринкова вартість, економічний ефект.
Для досягнення та підтримки конкурентних переваг важливим є створення нових знань, використання досвіду, а для цього застосовуються ключові компетенції як елементи інтелектуального капіталу підприємства, формуючи інноваційну управлінську культуру підприємства сучасного типу. Під системою управління знаннями розглядатимемо процес управління інтелектуальним потенціалом на основі поєднання людського фактора та інформаційних технологій у формуванні управлінських компетенцій.
Вирішенню питань щодо сутності та значення інтелектуального потенціалу присвячено наукові праці багатьох х вчених, а саме: М.Я. Демчишин, Ю.В. Ґава, Л.В. Городянська [2], І.П. Мойсеєнко [5-7], Н.С. Краснокутська [3], В.А. Садовський, Е.А. Стеценко та ін. Роботи цих економістів є науково-теоретичною основою для поглиблення досліджень з питань сутності, структури, методики діагностики та оцінки потенціалу підприємства.
Інтелектуальний потенціал підприємства з погляду ресурсної концепції потенціалів можна розглядати як суму інтелектуального капіталу та конкурентних і інноваційних переваг підприємства, зосереджених у його інтелектуальних активах та інтелектуальній власності.
Тобто інтелектуальний потенціал підприємства сучасного типу передбачає інноваційність управління наявними інтелектуальними ресурсами за всіма видами діяльності, а не лише за інноваційною діяльністю.
Інтелектуальний потенціал розглядається як економічна система, що відображає сукупність зв’язків і відношень між елементами інтелектуального капіталу (персонал, ринкові активи, структурні активи, інтелектуальна власність), які встановлюються в процесі проектування, виготовлення, реалізації та споживання продукту й управління цими процесами. Сутність інтелектуального потенціалу відображається як можливість системи інтелектуальних ресурсів (як елементів інтелектуального капіталу) формувати такі управлінські компетенції, які на основі вибраних бізнес-процесів забезпечують досягнення визначених стратегій підприємства. Структура потенціалу – це відносно стійкий спосіб організації елементів, яка розкриває його будову, елементний склад, принципи формування та розвитку [6].
І. Мойсеєнко, М. Демчишин визначають категорію інтелектуального потенціалу як можливості, що надані інтелектуальними ресурсами у даний час і в майбутньому та можуть бути використані для вирішення якогось завдання або для досягнення певної мети [5].
Структурно інтелектуальний капітал підприємства складається з таких складових:
- людський капітал – сума інтелектуальних активів на рівні персоналій, колективних активів та інституціональних, а також інтелектуальної власності відповідного рівня;
- організаційний капітал – розуміють структуру управління виробництвом та збутом продуктів праці (матеріальних та інтелектуальних);
- ринковий капітал підприємства формують його знання про постачальників, конкурентів та клієнтів, а також зовнішня інтелектуальна власність як фірмове найменування, торгова марка, бренд, логотип тощо.
- інноваційний капітал – це інформація та знання про структуру інновацій щодо виробництва, продукту чи управління та система управління інноваціями;
- інформаційний капітал включає різнотипну інформацію про стан та потенціал зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства, може включати технологічну, науково-технічну, соціально-економічну та духовну інформацію на основі інформаційно-комунікаційних технологій.
Дослідження і розробка критеріїв і показників вимірювання інтелектуального потенціалу дозволить одержати комплексну оцінку конкурентоспроможності організації. Це дасть можливість кількісно виразити ключові компетентності, оцінити конкурентні переваги і сконцентрувати ресурси, необхідні для їх посилення [3].
Для оцінки інтелектуального потенціалу доцільно використовувати наступні показники з їх інтегральними оцінками:
- інтелектуальний потенціал персоналу підрозділу;
- інтелектуальне матеріальне забезпечення – ґрунтується на кількості персональних комп’ютерів в тих, що доводяться на одного працює в підрозділі, доступності і якості сучасних засобів зв’язку, наявності комп’ютерних систем підтримки системи управління підприємством тощо.
- інтелектуальний науково-технічний потенціал – ґрунтується на таких параметрах, як об’єм НДР, число одержаних патентів і раціоналізаторських пропозицій, число нагород за нові розробки і участь у виставках і конференціях, публікації в наукових журналах і ін. Цей показник повинен дати узагальнений кількісний вираз інтелектуального розвитку даного підрозділу в цілому;
- інтелектуальна інформаційна база – характеризується можливістю фіксації знань індивіда так, щоб їх можна було передавати іншим і зберігати в базі знань, інформацією про споживачів і постачальників, історією взаємин з клієнтами тощо.
Для зіставлення показників в рамках інтегральних оцінок груп і обчислення підсумкового рейтингу використовуються зважені суми, в яких вагові коефіцієнти задаються експертним шляхом.
Головним при виявленні проблем формування інтелектуального потенціалу є встановлення головних чинників, що його формують, що поділяються на зовнішні й внутрішні.
До зовнішніх чинників відносяться:
- постачальники, конкуренти, споживачі, інші контрагенти;
- законодавча база стосовно прав інтелектуальної власності.
До внутрішніх чинників відносяться наявність та ефективне використання інтелектуальних ресурсів.
Зазначенні чинники зумовлюють проблеми формування інтелектуального потенціалу підприємства, й як наслідок проблеми формування інтелектуального капіталу й інтелектуальних ресурсів підприємства.
Достовірне відображення нематеріальних активів в балансі підприємства є ще однією проблемою формування інтелектуального потенціалу. Суттєвою рушійною силою проблеми є відмінності відображення процесу вибуття та їх фактичної наявності. Так при здійсненні операцій при вибутті всі активи перестають бути власністю підприємства, не мають матеріального та фізичного складу й не враховуються в складі активів, а нематеріальні активи можуть продовжувати використовуватися на підприємстві або можуть неодноразово здійснювати процес вибуття з підприємства, при цьому продовжуючи приносити економічні вигоди. З другого боку, також слід врахувати факт морального старіння таких активів, їх невідповідність сучасним вимогам.
Отже, інтелектуальний потенціал є одним з важливим факторів тривалого успіху підприємства, є категорією, яка забезпечує формування унікальних його конкурентних переваг. Максимізації рівня використання інтелектуального потенціалу підприємства на практичному рівні потребує подальшої розробки чітких теоретико-методологічних підходів до управління ним. Крім того доцільно визначати інтелектуальний потенціал не тільки підприємства в цілому і його підрозділів, але і кожного співробітника, що допоможе вирішувати питання кадрового резерву і багато інших питань життєдіяльності підприємства.
Список використаних джерел
- Абрамов В.Л. Эффективность использования интеллектуальных ресурсов как показатель конкурентных преимуществ фирмы. – http://www.koism.rags.ru/science/actions/intell/01.doc.
- Городянська Л.В. Управління інтелектуальним капіталом і забезпечення підприємств інтелектуальними ресурсами // Актуальні проблеми економіки. – 2008. - №1. – с. 127.
- Краснокутська Н.С. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навч. пос. К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 352 с.
- Мартюшева Л.С., Калишенко В.О. Інноваційний потенціал підприємства як об’єкт економічного дослідження // Фінанси України. – 2002. - № 10. С. 61 – 66.
- Мойсеєнко І.П. Проблеми структурного аналізу інтелектуального потенціалу підприємства // Актуальні проблеми економіки. – 2007. - №10. – с. 165 – 166.
- Мойсеєнко І.П. Методологія формування структури інтелектуального потенціалу// Економіка АПК: Вісник Лівійського державного аграрного університету. – 2006.— № 13. — С. 742-747.
- Мойсеєнко І.П. Управління інтелектуальним потенціалом: Монографія. – Львів: Аверс, 2007. 304с.
| 
