УДК 332.3
Сидорук Борис
к.е.н., с.н.с., завідувач лабораторії,аграрної економіки
Тернопільська державна сільськогосподарська
дослідна станція ІКСГП НААН
м. Тернопіль
БІОЕНЕРГЕТИЧНЕ ЗЕМЛЕРОБСТВО ТА ЙОГО ПЕРЕСПЕКТИВИ В УКРАЇНІ
Анотація
У статті розглянуто питання перспектив розвитку біоенергетичного землеробства в Україні і можливостей ефективного використання енергетичного потенціалу біомаси, яка утворюється в процесі сільськогосподарського виробництва.
Ключові слова: агропромислове виробництво, біомаса, відходи, енергетичний потенціал, удосконалення.
Останнім часом спостерігається порушення природного балансу навколишнього середовища, зростання антропогенного навантаження на природне середовище. Одним із шляхів зменшення негативного впливу людини на довкілля є застосування біологічних видів енергії.
Україна має великий потенціал біомаси, доступної для енергетичного використання. Шляхом залучення цього потенціалу до виробництва енергії в найближчій перспективі можна задовольнити 13-15% потреби держави в первинній енергії. Розвиток біоенергетичного сектору в Україні має відбуватися послідовно й обґрунтовано, з урахуванням можливого впливу на національну економіку та довкілля.
На сьогодні в Україні важливе значення мають перспективи розвитку біоенергетичного землеробства, а саме створення дієвого і прозорого механізму стимулювання виробництва та споживання біоенергії та забезпечення широкомасштабного її використання.
Базовими складовими потенціалу біомаси є відходи сільського господарства та деревна біомаса. Сільськогосподарська біомаса сконцентрована в центральних, південно-східних та південних областях країни, в місцях з найродючішими ґрунтами.
Висока родючість ґрунтів дає можливість вирощувати різні види сільськогосподарських культур. Україна відзначається сприятливим кліматом для вирощування злакових на території всієї країни та відповідними кліматичними умовами для посівів кукурудзи і сої на сході. Серед усіх європейських країн Україна лідирує у вирощуванні цукрових буряків, гречки та моркви, посідає друге місце з вирощування пшениці (після Росії) і томатів (після Польщі).
Агропромислове виробництво України володіє значним потенціалом біомаси, доступної для виробництва енергії. Згідно експертних оцінок щорічний теоретичний потенціал біомаси складає близько 45 млн. т у.п., технічно досяжний – 32 млн. т у.п., а економічно доцільний – 24 млн. т у.п. [1].
Основними складовими біонергетичного потенціалу є сільськогосподарські відходи та енергетичні культури. Серед сільськогосподарських відходів найбільший економічний потенціал мають відходи виробництва соняшника (стебла, кошики, лушпиння), потім йдуть відходи виробництва кукурудзи на зерно (стебла, листя, стрижні початків). Солома зернових культур та солома ріпаку посідають третє та четверте місця, відповідно.
Сьогодні науковці і практики Європи активно працюють над створенням новітніх технологій і обладнання для виробництва й використання в сільській місцевості усіх видів біопалив: твердих (брикети, гранули, брикетувальники й котли для їх використання), газових (біогаз), рідких (біодизель).
Для багатьох регіонів України використання власного твердого біопалива доцільніше, ніж вугілля або нафтопродуктів, оскільки вироблене з місцевої сировини біопаливо обходиться у 2-4 рази дешевше й не потребує значних транспортних витрат на його доставку. Використання твердого біопалива ведуть у вигляді солом’яних брикетів, гранул, зрубок та відходів сільськогосподарського виробництва.
Перехід аграрного сектору з командної економіки на ринково орієнтовну систему впровадив елемент фінансової відповідальності та підштовхнув керівників підприємств до впровадження заходів щодо підвищення ефективності їх роботи. Сільське господарство в Україні переживає процес, в якому збиткові, як правило, дрібні господарства або згортають свою роботу, або приєднуються до більш успішних, великих господарств.
Нині вибір культури, внесення добрив, методи збору врожаю, зберігання зерна та всі інші аспекти управління фермерським господарством визначаються у напрямі підвищення його прибутковості.
На даний час деяка кількість соломи, гною і лушпиння соняшнику також використовується для виробництва енергії, однак їхній внесок в енергетичний баланс Україні незначний. Більше ніж 60 соломоспалюючих котлів знаходяться в експлуатації на сільськогосподарських підприємствах та в школах сільської місцевості.
При цьому, вторинні відходи сільського господарства виробляються та нагромаджуються на агарних підприємствах, які вирощують сільськогосподарські культури для виробництва харчових продуктів та корму.
Проте, варто наголосити на тому, що практично на всіх олійно-екстракційних заводах встановлені котли, які виробляють теплову енергію з лушпиння соняшнику. На трьох великих біогазових установках одержують електроенергію з гною. Крім того, низка установ та організацій уже мають кілька експериментальних плантацій з вирощування енергетичних культур. На майже 200 малих і середніх заводах виробляють гранули й брикети з деревних та сільськогосподарських відходів. Проте, поки що відсутнє офіційно організоване вирощування та використання згаданого виду біомаси.
Одним з головних бар’єрів на шляху широкого використання сільськогосподарських культур в енергетичних цілях є досить висока ціна відповідного технічного обладнання. Це стосується технічних засобів, як іноземного, так і вітчизняного виробництва. Нині на ринку виробників даного обладнання в Україні існує монополія, що підтримує високий рівень цін, унаслідок чого це обладнання недоступне для більшості потенційних споживачів [2]. Іншою важливою проблемою є перебої з постачанням енергетичної сировини, оскільки в Україні ще не відпрацьований механізм з підписання довгострокових контрактів на постачання біомаси. Відомо, що для власника котла на соломі завжди можливе виникнення проблем з постачанням сировини, якщо тільки він сам не є власником соломи.
Існує два способи вирішення цих проблем:
- впровадження державних субсидій і дотацій покупцям котлів на біомасі;
- створення компаній, які будуть спеціалізуватися на забезпеченні стабільних поставок біомаси споживачам.
Отже, розбудова ефективного підприємницького середовища у галузі виробництва біоенергії матиме перспективу за умов формування функціональних економічних механізмів стимулювання енергоефективності; здешевлення кредитних ресурсів та звільнення від оподаткування частини прибутку, отриманого за рахунок впровадження енергоефективних та енергозберігаючих технологій.
Таким чином, енергетичний потенціал біомаси, що є в Україні поза сумнівом є важливим для створення передумов ефективного розвитку економіки країни, а також відмічаємо позитивний вплив енергетичних культур на збереження та відтворення екосистем, що дозволить позбутися проблем, пов’язаних із забрудненням довкілля, мінімізує тенденції глобального потепління. І, нарешті, «енергетичні» місцевості, при забезпеченні їх ефективного розвитку, отримають значну кількість робочих місць і нові податки у місцеві бюджети для власного розвитку.
Список використаних джерел
1. Біоенергія в Україні ( створення новітніх об´єктів, виробництво і використання біопалив) / В.О. Дубровін, М.Д. Мельничук, Ю.Ф. Мельник та інші – К.: НУБіП України, 2009. – 108 с.
2. Гончарук І.В. Розвиток підприємницької діяльності у виробництві біопалива: теоретичний аспект / І.В. Гончарук // Економіка АПК. – 2013. – №6. – С. 126-129.
| 
