УДК 330.341.1:330.322:634
Барабаш Людмила
к.е.н, с.н.с., завідувач відділу
Фризюк Людмила
завідувач лабораторії
Інститут садівництва НААН
м. Київ
ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОГО РОЗВИТКУ САДІВНИЦТВА
Анотація
Розглянуто особливості функціонування галузі садівництва. Обгрунтовано необхідність активізації інноваційної складової розвитку плодовиробництва та його інвестиційного забезпечення.
Ключові слова: садівництво, інвестиції, інновації, розвиток, державна підтримка.
Важливість такої традиційної галузі сільського господарства України, як садівництво, полягає передусім у тому, що вона виробляє надзвичайно цінні продукти харчування, які до того ж відзначаються лікувальними властивостями. Але сучасні зміни в організації виробничих, майнових, земельних та економічних відносин сформували принципово інший комплекс вимог до виробництва плодово-ягідної продукції та його ефективності. В цьому контексті переведення галузі на інноваційно-інвестиційний шлях розвитку набуває особливо важливого значення.
Інноваційно-інвестиційні процеси в економіці розглядались у працях закордонних економістів З. Боди, Дж. Гелбрейта, Дж. Кендрика, А. Кейна, А. Маркуса, Й. Шумпетера, а також вітчизняних учених І.О. Бланка, М.П. Бутка, В.М. Гейця, О.І. Дація, М.З. Згуровського, М.І. Кісіля, М.Ю. Коденської, М.М. Кропивка, П.Т. Саблука, С.О. Юшина та інших. Дослідженню різних аспектів інноваційної та інвестиційної діяльності в садівництві приділяли значну увагу О.М. Шестопаль, О.Ю. Єрмаков, В.С. Кушнірук, В.А. Рульєв [1, 2] та інші.
Проте, враховуючи макроекономічні процеси, які, зокрема, формують вартісні співвідношення на продукцію різних секторів економіки, що відбивається в ринковій ціновій кон’юнктурі на плодово-ягідну продукцію та ефективності виробництва, а також ряд специфічних особливостей промислового плодівництва, питання активізації інноваційної та інвестиційної діяльності в галузі залишаються актуальними і вимагають подальшого вивчення.
Метою нашої роботи є дослідження проблем інноваційного розвитку садівництва та його інвестиційного забезпечення.
В сучасній літературі плодівництво розглядається як штучна природно-техногенна система (плодовий агроценоз), що формується за участю природних, матеріальних, фінансових і трудових ресурсів для діяльності, яка приносить дохід. Її основу складають окультурені плодові рослини із зміненими (порівняно до природних аналогів) властивостями [3].
Сучасні культивовані сорти перевершують батьківські форми за врожайністю і різноманітністю органолептичних і хімічних властивостей, але водночас вони менш стійкі до зовнішнього природного середовища. Обсяги виробництва продукції пов’язані не стільки з продуктивністю праці і устаткуванням (як у промисловості), скільки з дотриманням термінів і повноти виконання технологічних регламентів, прогнозуванням і вживанням своєчасних заходів по запобіганню та нівеляції наслідків зовнішніх негативних дій. Порушення загальнотехнологічних правил, некомпетентність або невчасне виконання агротехнічних заходів, як правило, негативно відбивається на результативності і життєдіяльності вищезгаданої системи протягом подальших років.
На відміну від інших рослинницьких галузей промисловому плодівництву властивий ряд специфічних рис: висока капіталомісткість, тривалий строк господарського використання насаджень, незмінність територіального розташування протягом усього терміну їх життя, непродуктивний період до вступу у плодоношення, залежність властивостей, якості і ефективності вироблюваної продукції від породи й сорту, підвищена чутливість садів до змін кліматичних умов, неможливість швидко міняти обсяги та структуру виробництва, реагуючи на ринкову кон’юнктуру, біологічно обумовлена неможливість окупності інвестицій до початку плодоношення (2-4 роки) та необхідність постійної адаптації й захисту самої системи від зовнішніх дій [3].
Зважаючи на це, основним шляхом збільшення виробництва плодів та ягід і підвищення ефективності садівництва є перехід на інноваційно-інвестиційне його ведення. Переваги інноваційного чинника в забезпеченні конкурентоспроможності галузі є очевидними, а його вплив на виробництво – радикальним і комплексним. Інвестиційні та інноваційні процеси тісно пов’язані між собою, оскільки умовою інтенсивного розвитку є інвестиції, ефективність яких у сучасних умовах можна забезпечити лише через впровадження інновацій.
Науковці Інституту садівництва НААН розробили та пропонують виробництву інноваційні технології, що ґрунтуються на використанні високопродуктивних сортів, толерантних до ґрунтово-кліматичних умов вирощування, слаборослих клонових підщеп, безвірусного садивного матеріалу, нових конструкцій садів інтенсивного типу, збалансованих систем живлення рослин тощо. Такі технології в цілому забезпечують високу стабільну продуктивність насаджень, а також зменшення капітальних вкладень на створення садів у межах 25-30 % в порівнянні з зарубіжними аналогами [4-5]. При запланованій урожайності плодових насаджень 25-40 т/га від реалізації плодів можливо отримувати 75-180 тис. грн прибутку з 1 га за рівня рентабельності 150-250 %, ягідних – відповідно 10-20 т/га, 115-200 тис. грн і 160-280 %.
В організації виробництва садової продукції особливого значення набувають питання післязбиральної обробки плодів – сортування, пакування, тривале зберігання, подовження періоду реалізації тощо, розв’язання яких дозволяє істотно підвищити конкурентоздатність продукції та одержати більший прибуток. Спільно із зарубіжними дослідниками вчені інститут розробили технологію зберігання яблук, що базується на використанні низьких концентрацій кисню для «консервування» плодів, яка не має аналогів в Україні і може застосовуватися при органічному виробництві.
Реалізація інноваційно-інвестиційної моделі розвитку галузі вимагає належного фінансового забезпечення. Витрати на створення 1 га плодових насаджень залежно від культури та схеми розміщення дерев, за нашими розрахунками, становлять 95-190 тис. грн, в тому числі на закладання – 33-81, догляд до вступу в товарне плодоношення та при необхідності встановлення шпалери – 60-110, ягідних – відповідно 58-98 і 27-52 тис. грн. Додаткові витрати на будівництво систем краплинного зрошування складають 25-30 тис.грн/га. В сучасних умовах більшість садівницьких підприємств не в змозі збільшувати обсяги інвестицій у впровадження сучасних технологій, використання нової техніки тощо. Отже, можливості подальшого розвитку товарного виробництва плодів і ягід, переведення його на інноваційну основу значною мірою залежать не тільки від надходження коштів вітчизняних товаровиробників, але й іноземних інвесторів, залучення кредитних ресурсів, а також від обсягів державної підтримки садівництва.
За даними Міністерства аграрної політики і продовольства України, у 2000-2012 рр. суб’єктам господарювання за рахунок коштів збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства відшкодовано 1160,7 млн грн на створення 48,9 тис. га плодово-ягідних насаджень та у 2009-2012 рр. 358,2 млн грн на будівництво та введення в експлуатацію 22 холодильників з регульованим газовим середовищем ємністю 50,3 тис. т. Але у зв’язку з постійним подорожчанням усіх матеріалів та послуг, задіяних у виробничому процесі, нормативи витрат, за якими проводиться компенсація, часто значно нижчі їх реального рівня. Так, у 2010-2012 рр. на створення 1 га насаджень із державного бюджету було спрямовано в середньому 49,4-61,4 тис. грн. Зважаючи на це, система державної підтримки галузі вимагає передусім удосконалення її нормативно-правового та адміністративно-організаційного забезпечення.
Таким чином, інноваційно-інвестиційний розвиток садівництва передбачає застосування інноваційних технологій виробництва, зберігання та переробки плодів і ягід, формування комбінованої моделі залучення інвестицій на основі внутрішніх і зовнішніх джерел інвестування, забезпечення доступності технічних і технологічних інновацій (передусім, вітчизняних) за рахунок дійової державної підтримки.
Список використаних джерел
1. Економіка та організація промислового садівництва України / [О.М. Шестопаль, В.А. Рульєв, П.В. Кондратенко та ін.]; за ред. О.М. Шестопаля. – К.: ННЦ ІАЕ, 2010. – 334 с.
2. Організаційно-економічний механізм ефективного ведення садівництва в аграрних підприємствах регіону: монографія / [В.С. Кушнірук, О.Ю. Єрмаков, О.В. Шебанін]; за ред. О.Ю. Єрмакова. – Миколаїв, 2009. – 232 с.
3. Егоров Е.А. Организация и воспроизводство в промышленном плодоводстве / Е.А. Егоров. – Краснодар, 2009. – 267 с.
4. Гриник І.В. Вітчизняні технології виробництва, зберігання та переробки плодів і ягід в Україні / І.В. Гриник, І.К. Омельченко, О.М. Литовченко. – К.: Преса України, 2012. – 120 с.
5. Галузева програма розвитку садівництва України на період до 2025 року. – К., 2008. – 76 с.
| 
