Архів / Archive

УДК 631.15:658.567

Лупеха Інна

аспірант

ННЦ «Інститут землеробства НААН»

смт. Чабани, Київська обл.

РЕСУРСОЗБЕРЕЖЕННЯ ЯК НАПРЯМ ІННОВАЦІЙНОЇ ПІДТРИМКИ ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА

Анотація

У статті проведено порівняльну характеристику застосування ресурсозберігаючої технології вирощування пшениці озимої з високоінтенсивною технологією. Виявлено досить стабільний рівень прибутку на 1 га посівної площі.

Ключові слова: ресурсозбереження, потенціал, ринкові відносини, економічний механізм, високоінтенсивна, ресурсозберігаюча, витрати.

Ресурсозбереження — це прогресивний напрям використання природно-ресурсного потенціалу, що забезпечує економію природних ресурсів та зростання виробництва продукції при тій самій кількості використаної сировини, палива, основних і допоміжних матеріалів. Основні стратегічні напрями ресурсозбереження можуть бути зведені до таких: комплексне використання мінерально-сировинних і паливних ресурсів; впровадження ресурсозберігаючої техніки і технології; стабілізація земельного фонду, відновлення родючості землі, рекультивація відпрацьованих кар’єрів тощо; збереження рекреаційних ресурсів при розміщенні нових промислових об’єктів [1].

Дослідження проблеми ресурсозбереження  здійснювали такі вчені, як О.В. Батура, П.І. Гайдуцький, М.І. Кісіль, М.Г. Лобас, І.І. Лукінов, Ю.В. Ніколенко, М.М. Паламарчук, Б.Я. Панасюк, Г.М. Підлісецький, В.В. Россоха, М.А. Садиков, П.Т. Саблук, В.М. Трегобчук, О.М. Шпичак та інші.

Створення ефективного економічного механізму ресурсозбереження в сільському господарстві є важливим завданням, оскільки він має забезпечити високу ефективність ресурсоспоживання як на етапі формування ринкових відносин, так і при повноцінному функціонуванні інститутів ринку. У зв'язку з цим кінцева мета і завдання економічної діяльності суспільства, зокрема сільського господарства, полягають у намаганні задовольнити різні його потреби при обмеженості виробничих ресурсів, у тому числі паливно-енергетичних.

За критеріями ефективності ресурсозбереження можна поділити на такі основні складові :

• економічність (скорочення витрат на одиницю виробництва);
• продуктивність (зменшення ресурсоємності продукції);
• результативність (зростання конкурентоспроможності продукції).

Ресурсозбереження припускає зниження витрати усіх видів ресурсів на виробництво одиниці продукції (табл.1). Його варто розглядати як умову, процес, результат і показник поліпшення використання засобів виробництва і трудових ресурсів на всіх етапах виробничо-господарської діяльності об’єднань і підприємств, а також економічного і соціального розвитку регіонів і народного господарства в цілому [2].

Таблиця 1

Порівняльна характеристика вирощування пшениці озимої за різних технологій вирощування

Дані таблиці 1 свідчать, що за ресурсозберігаючою технологією виробництва, із запланованою врожайністю 6 т/га, який передбачає порівняно невисокий рівень витрат на вирощування сільськогосподарської культури, потребує в розрахунку на 1 га посіву витрат в сумі 7,3 тис. грн,  тоді як за використання високоінтенсивної технології, за планової врожайності 8 т/га, затрати ресурсів становлять 9,7 тис. грн. Витрати  на 1 га площі по таких важливих напрямах інтенсифікації як збільшення норм внесення добрив виросли з 2272 грн  до 3504 грн, або на 54,2%, вартість засобів захисту рослин – з 687 грн до 1167 грн, або на 69,9%, витрати на паливо-мастильні матеріали з 648 грн до 699, або на 7,9%, витрати на амортизацію, ремонт та обслуговування техніки  – з 1002 грн до 1134 грн, або на 13,2%.

При застосуванні високоінтенсивної технології, розмір прибутку досяг 5,5 тис. грн  за рентабельності 57%. Дещо нижча прибутковість забезпечується за ресурсозберігаючою технологією, але і в цьому випадку рівень економічної ефективності достатньо високий – 4,1 тис. грн прибутку і 57% рентабельності відповідно.

Ресерсозбереження полягає в економії суспільно необхідної праці і проявляється у зменшенні витрат виробництва, зростанні норми прибутку, покращанні навколишнього середовища та умов життя; по-друге, цей процес визначається конкретними формами прояву: матеріалозбереження, землезбереження, працезбереження, енергозбереження та ін.; по-третє,  ресурсозбереження слід розглядати як процес, який постійно повторюється і досягається на основі впровадження інновацій поряд з ефективнішим використанням традиційних чинників виробництва. Його результатом є вивільненням й економія ресурсів, зменшення витрат виробництва, збільшення прибутку, досягнення позитивних економічних ефектів.

Список використаних джерел

1. Розміщення продуктивних сил України: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / С. І. Дорогунцов, Ю. І. Пітюренко, Я. Б. Олійник та ін. — К.: КНЕУ, 2000. — 364 с.
2. Алімов Д.М,, Шелестов Ю.Т., Технологія вирощування продукції рослинництва: Практикум: навчальний посібник. – К.; Вища школа 1994 р. –  301 с.