Архів / Archive

УДК 331.101.1

Корнух Оксана

к. е. н., доцент

ДВНЗ «Криворізький національний університет»

м. Кривий Ріг

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ТА ВІДМІННОСТІ МІЖ ЛЮДСЬКИМ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМ КАПІТАЛОМ ТА ІННОВАТОРАМИ ПІДПРИЄМСТВА

Анотація

У статті розглянуто зміст категорії «людський інтелектуальний капітал підприємства» та підходи до категорії «інноватор». Визначено взаємозв’язок та основні відмінності між ними. Запропоновано напрямки розвитку та використання інноваторів в умовах інноваційного розвитку підприємства

Ключові слова: людський інтелектуальний капітал підприємства, інноватор, інноваційний розвиток підприємства

На сучасному етапі розвитку економіки України, в умовах дії глобалізаційних процесів,  особливо гостро стоїть вибір пріоритетів та напрямків стабільного економічного зростання для кожного суб’єкта господарювання. Забезпечення конкурентних переваг може бути досягнуто за рахунок своєчасного усвідомлення необхідності поступового переходу підприємства на інноваційний шлях розвитку. Для позитивного результату такого процесу необхідно створити систему  умов та необхідних ресурсів для впровадження інноваційної діяльності поряд із виробничо-господарською. Основною проблемою постає питання відбору працівників в команди інноваційних проектів, успішна реалізація яких напряму залежить від рівня  їх учасників.

Серед сучасних підходів до управління персоналом все більшої актуальності набуває категорія «людський капітал», що пов’язано із категорією «капітал» і розвитком поглядів учених-економістів на здатність людини («робочої сили») створювати додану вартість. Аналіз існуючих підходів до сутності й класифікації людського капіталу дозволив зробити висновок, що людський капітал має різну економічну сутність, а відповідно й сфери використання, методи аналізу, фактори впливу, методи управління тощо. Тому важливого значення набуває розвиток людського капіталу за відповідними рівнями: особистий (ЛК людини), мікрорівень (ЛК підприємства, установи, організації і т. п.) та макрорівень (ЛК країни, нації) в умовах інноваційного розвитку.

Людський капітал підприємства характеризує сукупну кваліфікацію й продуктивні здібності, навички, знання всіх робітників підприємства як здатність у процесі його економічного розвитку приносити дохід. А на базі цього визначення в роботі [1, с. 28] запропоновано трактування «людський інтелектуальний капітал підприємства - складова інтелектуального капіталу підприємства, він є формою прояву людського капіталу підприємства, здатного в процесі творчої діяльності створювати інтелектуальні продукти, інтелектуальні ресурси, інтелектуальні активи й інновації, у результаті комерціалізації яких підприємство отримає додатковий дохід або позитивний ефект.

Якщо категорії «людський капітал» й «людський інтелектуальний капітал підприємства» набули розповсюдження в працях науковців, то на сьогодні досить мало приділено уваги розкриттю сутності такої категорії як «інноватор». Причому, часто можна зустріти вживання таких словосполучень як підприємство-інноватор, актори інноватики, інноваційні менеджери, інноватори, але в роботах автори не приділяють достатньої уваги розкриттю сутності даної категорії. Так, Галиця І.О., один з перших в Україні, хто надає класифікацію інноваторів і поділяє їх на дві основні групи: індивідуальні та колективні. Група індивідуальних інноваторів складається  з фізичних осіб, що працюють за наймом на конкретному підприємстві (наймані інноватори) та з фізичних осіб, які не працюють за наймом (вільні інноватори). Колективні інноватори складаються з юридичних осіб – інноваторів та автономних інноваторів [2]. В даному підході цілком слушним є поділ на групи вільних і найманих інноваторів, оскільки продуктами їх діяльності можуть бути об’єкти інтелектуальної власності, і тоді на перший план стануть відносини між авторами (вільними інноваторами) та замовниками.  

Іншої думки додержується засновник компанії «Прогресивний менеджмент» І.В. Бондаренко, який зазначає різницю між новатором та інноватором, де новатор - людина, що відкрила нововведення або який вносить нові ідеї в якій-небудь галузі, а інноватор - людина, що здійснила успішну комерціалізацію нововведення. Інноватор використовує нововведення для отримання комерційної вигоди [3, с. 17]. Такі визначення ґрунтується на різних підходах науковців до категорій «новація» та «інновація». Вважаємо, що слушним буде такий підхід застосовувати для малих та середніх підприємств, які використовують вже існуючі «чужі» ідеї – новації, а задачею кваліфікованого персоналу підприємства  здійснити процес їх комерціалізації, тобто не розповсюджену, але відому ідею реалізувати відомими засобами та методами.

На нашу думку, інноваторів слід розглядати як складову людського інтелектуального капіталу, причому на різних рівнях макро-, мікро- та особистісному, а також враховувати взаємозв’язок із елементами таких категорій:

макрорівень: інтелектуальний капітал – людський капітал – інноватори;

мікрорівень: інтелектуальний капітал підприємства – людський інтелектуальний капітал підприємства – інноватори підприємства;

особистісний рівень: персоніфікований (особистісний) людський капітал – інноватор – підприємець.

         Метою даного дослідження є визначити взаємозв’язок  людського інтелектуального капіталу підприємства та інноваторів підприємства, що логічно буде зробити за допомогою групування елементів цих категорій (рис.1).

         На нашу думку, інноватор підприємства – це складова людського інтелектуального капіталу підприємства, яка здатна створювати нові знання, генерувати нові ідеї, має наукову кваліфікацію й широкий спектр професійної освіти для забезпечення ефективної реалізації інноваційних процесів на підприємстві.

Рис. 1 Взаємозв’язок людського інтелектуального капіталу підприємства та інноваторів підприємства через сфери використання

Отже, такий підхід до визначення сутності інноваторів підприємства і їх ролі в забезпеченні інноваційної діяльності є комплексним, системним і потребує подальших досліджень в напрямку підходів до управління, оцінки, розвитку, ефективного використання та професійного просування такої категорії працівників підприємства як – інноватори.

Список використаних джерел

1. Корнух О.В. Інтелектуальний капітал – основа інноватизації, еффективності і корпоративної стратегії підприємства / А.М. Турило, О.В. Корнух ; ДВНЗ «Криворізький національний університет». – Кривий Ріг : Видавничий дім, 2012. – 228с.
2. Бондаренко И.В. Новаторы и инноваторы: бег с препятствиями (часть1). [Электронный ресурс] – Режим доступа : http://www.progressive-management.com.ua/statyi-avtora/novator-and-innovator-1
3. Галиця І.О. Механізми використання потенціалу інноваторів: теорія і практика : автореф. дисс. … докт. экон. наук : 08.02.02 / І.О. Галиця. – Одеса, 2006. – 38 с.