Архів / Archive

УДК 631.162:657.1.014:004.78

Радченко Оксана

к.е.н., с.н.с.

ННЦ «Інститут аграрної економіки» НААН

м. Київ

структура та форми бюджетної підтримки аграрного сектору україни

Анотація

Розглянуто проблеми бюджетної  підтримки розвитку сільського господарства в Україні. Виділено і досліджено проблеми структури та форм бюджетної підтримки.

Ключові слова: бюджетна підтримка, сільське господарство, форми бюджетної підтримки, структура бюджетних програм

Сільське господарство – вагомий бюджетоформуючий сектор української економіки. На сьогодні він продовжує демонструвати зростання на тлі значного зниження динаміки сфери матеріального виробництва. Зокрема, за попередніми даними Держстату [4], у 2013 році частка сільського господарства у загальному обсязі доданої вартості склала 9,1%, а обсяг продукції у фактичних цінах становив 308,1 млрд грн. Отримано 13,7%  проросту загального обсягу продукції сільського господарства.

Частка продукції рослинництва склала  69,4%, а виробництво протягом 2013 року збільшилося на 18,1%. Рентабельність становила 11,3% проти 22,3% у 2012 році.  Виробництво продукції тваринництва збільшилося на 4,8%. Порівняно з 2012 роком збільшилась прибутковість молока – з 2,3% до 13,4%. Вирощування тварин на м'ясо виявилось неефективним.

У розвиток сільського господарства вкладено 839,3 млн дол. США прямих іноземних інвестицій.

Продукції сільського господарства  і харчової промисловості експортовано на суму 17 млрд дол. США. Експорт зерна досягнув 27 млн. тонн.

Загальні результати господарювання за 2009-2012 роки і рівень бюджетної підтримки сільськогосподарських підприємств, включаючи фермерські господарства^[1], приведено в таблиці 1.

Таблиця 1

Загальні результати господарювання та рівень бюджетної підтримки за 2009-2012 рр.

Видатки бюджету на підтримку аграрної сфери стрімко скорочуються, тоді як обсяг створеної доданої вартості у галузі залишається стабільним за роками і навіть зростає.

Питання бюджетної підтримки аграрного сектору досить широко висвітлені в працях вчених  О.М. Бородіної, В.М. Геєця [7],  М.Я. Дем’яненка [6], А.Д. Діброви, С.М. Кваші [6], Ю.О. Лупенка [6], О.М. Могильного, П.Т. Саблука,  Т.О. Осташко, Л.Д Тулуша [6] та ін. Традиційні форми та методи бюджетного фінансування доповнюються новими, у світлі зобов’язань,  які взяла на себе Україна при вступі до СОТ. Тому щоразу постають проблеми оцінювання структури та форм державної бюджетної підтримки.

Державна підтримка як сукупність інструментів державного регулювання, які забезпечують сільськогосподарським виробникам прийнятні умови ведення діяльності розвивається  за трьома основними формами, серед яких: пряма (прямі бюджетні виплати); непряма (бюджетні кошти носять стимулюючий характер); умовно-пряма (опосередкована) (через організаційно-економічні заходи, найчастіше прямо не пов'язані з аграрним сектором економіки) (рис. 1).

На  державному рівні форма прямої бюджетної підтримки передбачає надання субсидій на сільськогосподарське виробництво і матеріально-технічні ресурси; субсидування короткострокового та інвестиційного кредитування підприємств і організацій АПК; надання субсидій на компенсацію частини витрат товаровиробників на страхування врожаю сільськогосподарських культур; субсидії на витрати капітального характеру, лізинг  та ін.

Методами  прямої держпідтримки забезпечується  багатофакторний (комплексний) вплив з боку держави, при якому економічні суб'єкти отримують пряму фінансову допомогу (у формі субсидій), яка є строго підзвітною та регулюється певними нормативно-правовими актами – кодексами, державними законами, указами президента, постановами уряду та ін.

Форма непрямої бюджетної підтримки полягає у здійсненні закупівель сільгосппродукції і продовольства для державних потреб; регулюванні виробничого ринку, за допомогою проведення закупівельних і товарних інтервенцій із зерном; захисту економічних інтересів товаровиробників при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності в сфері АПК та ін. До цієї форми можна віднести підтримку аграрної науки, розвиток соціальної сфери та сільських територій тощо.

Рис.1. Форми державної підтримки аграрного сектору

Джерело: Складено за даними [8].                   

Методами  непрямої підтримки аграрного сектору держава або дозволяє залишати частину прибутку,  який у інших галузях економіки оподатковується, або надає можливість економити фінансові ресурси при здійсненні певних видів діяльності. Серед них пільги для сільськогосподарських товаровиробників по платежах до бюджетів всіх рівнів, створення спеціального податкового режиму по ФСП, особливості оподаткування ПДВ, земельно-майнове оподаткування тощо.

Умовно-пряма бюджетна підтримка спрямована на зміцнення виробничого потенціалу і позицій на споживчому ринку через опосередковані форми для забезпечення сприятливих організаційно-економічних умов функціонування аграрного сектору. Серед них державні закупівлі через Аграрний фонд, митно-тарифне регулювання, підтримка постачальників енергетичних та матеріально-технічних ресурсів; створення оптових ринків, реалізації державних програм і загальнонаціональних проектів, на які можуть використовуватися і кошти позабюджетних фондів, соціальна підтримка села тощо.

У основу цієї класифікації нами покладено форми фінансування – прямі, умовно-прямі та непрямі виплати з Державного бюджету.

Повноцінне використання цих інструментів державної підтримки вимагає збалансування аграрного бюджету як в абсолютній величині, так і відносно ВВП.

Загалом бюджетна підтримка (переважно за прямою і частково за умовно-прямою формами) складає максимум  12 млрд грн, тобто 60% від мінімальної потреби аграрної галузі, яку оцінюють у 20 млрд грн.

Фінансування аграрної галузі характеризується хронічним недофінансуванням та зменшенням обсягів прямої  бюджетної підтримки. Так, видатки бюджету на аграрну галузь у загальних видатках стрімко скорочуються – якщо  у 2009 році на них припадало 2,32%, то у 2014 році – лише 1,56%.(рис. 2).

Рис. 2. Характеристика бюджетних програм розвитку  сільського господарства (планові показники бюджету) за 2009-2014 рр., млн грн

Джерело: [1]

У структурі фондів по видатках МАПіП на загальний фонд припадало 68,6% у 2009 році та 24% у 2014 році, а це додатковий фактор ризиковості здійснення фінансових виплат.

Підтримка  по апарату МАПіП у 2014 році закладена в 6,81 млрд грн, що на 28% нижче рівня 2013 року. При цьому проти 2013 року скорочення відбулось по загальному фонді.

Зміни бюджету на 2014 рік  порівнянні з 2013 роком стосуються зміни структури фінансування, зокрема збільшення видатків: у 7 разів на підтримку розвитку хмелярства та садівництва,  у 2,5 рази на фінансову підтримку заходів у АПК;  на заходи загального керівництва та управління у сфері АПК. Зменшено видатки за бюджетними програмами:  на 23% на державну підтримку галузі тваринництва; на 80% на витрати Аграрного фонду на формування інтервенційного фонду з метою забезпечення продовольчої безпеки і цінової стабільності в країні, а також для закупівлі МТР для потреб сільгоспвиробників.

Відсутні задекларовані урядом програми підтримки малих форм господарювання, на їх фінансування закладаються видатки у складі інших програм: фінансової підтримки заходів, відтворення основних фондів, державній підтримці тваринництва.

Такі ризики можуть спричинити значні проблеми фінансування та кредитування аграрного сектору, і як наслідок, завдати шкоди стабільності бюджетної політики.

Щодо непрямої підтримки, то загальна  сума пільг за спеціальним режимом оподаткування ПДВ 2013 року склала близько 18 млрд грн (за нинішнім курсом – $1,5 млрд). У перерахунку на гектар, державна підтримка за рахунок ПДВ в Україні 2013 року складала 434 грн, або 28 євро/га [5].

У Євросоюзі селян дотують з розрахунку на гектар угідь, причому є пряма дотація і дотація на розвиток територій. Розмір підтримки коливається  від 191 Євро/га у Латвії до 1526 Євро/га на Мальті. Загальна сума дотацій – 500 млрд євро. У Білорусі держпідтримка складає $3,5 млрд, у Росії – $9 млрд. [2].

За даними організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), методологія   порівняння обсягів бюджетної підтримки враховує і податкову, і бюджетну, і цінову підтримки. Відповідно до розрахунків ОЕСР, 2012 року обсяг підтримки в Україні склав 1,3% від внутрішнього валового виробництва аграрної продукції, в той час як у Росії – 13,5%, а Євросоюзі – 19% [3].

Таким чином, проблемами аграрного бюджету залишаються: недостатній рівень фінансування, не передбачається ріст  видатків проти попереднього бюджетного періоду; має місце дублювання окремих програм у загальному та спеціальному фондах без достатнього обґрунтування тощо.  Це зводить нанівець саму суть підтримки і не сприяє інноваційному ефекту аграрного бюджету.

Тому структура та форми бюджетної підтримки вимагають змін у підходах до їх формування. Зокрема, беручи за основу методику оцінки ефективності бюджету у розвинутих країнах [3], необхідно переорієнтувати як саму стратегію розвитку сільського господарства, так і ресурси, задіяні державою у політиці бюджетного регулювання. Подальшими проблемами дослідження є визначення шляхів та напрямів реформування аграрного бюджету.

Список використаних джерел

1. Державний бюджет України на відповідні роки  [Електронний ресурс]. — Режим доступу : zakon.rada.gov.ua/go/719-18. — Назва з екрана (дата звернення: 14.05.2014).
2. Лист щастя від Мінфіну або Примарність насолоди від супу з курки, яка несе золоті яйця // [Електронний ресурс]. — Режим доступу :  http://www.agroprofi.com.ua/statti/1123-list-schastja-vid-minfinu-abo-primarnist-nasolodi-vid-supu-z-kurki-jaka-nese-zoloti-jajtsja.html. — Назва з екрана (дата звернення: 14.05.2014).
3.  Мельник, Т. М. Оцінка державної підтримки аграрного сектору України [Текст] / Т.М. Мельник, О.С. Головачова // Маркетинг і менеджмент інновацій, 2013. - №3. - С. 169-184.
4. Cайт Державної служби статистики [Електронний ресурс]. — Режим доступу :   www.ukrstat.gov.ua/. — Назва з екрана (дата звернення: 14.05.2014).
5. Сайт Мінагро [Електронний ресурс]. — Режим доступу :  http://minagro.gov.ua (дата звернення: 14.03.2014). — Назва з екрана.
6. Стратегічні напрями розвитку сільського господарства України на період до 2020 року / за ред. Ю.О. Лупенко , В.Я. Месель-Веселяк / Наукове видання К.:  ННЦ "ІАЕ", 2012. – 112 с.  
7. Українська модель аграрного розвитку та її соціоекономічна переорієнтація : наук. доп. / [ О.М.Бородіна , В.М.Геєць , А.О.Гуторов та ін. ]. –К. : Інститут економіки та прогнозування НАН України, 2012. – 56 с.
7. Антонов, А. В. Напрями удосконалення форм державної підтримки розвитку сільських територій  [Електронний ресурс]. — Режим доступу :  http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=440. — Назва з екрана (дата звернення: 14.03.2014).