УДК 336.1
Зеленський Андрій
асистент
Подільський державний аграрно-технічний університет
м. Кам’янець-Подільський
Теоретичні підходи до визначення сутності понять «фінансова політика» та «фінансовий механізм»
Анотація
У статті розглянуто погляди науковців щодо трактування сутності понять «фінансова політика» та «фінансовий механізм. Представлено критичний огляд існуючих трактувань, що дає можливість обґрунтувати авторський підхід до тлумачення понять.
Ключові слова: фінанси, фінансова політика, фінансовий механізм, державний вплив, фінансова діяльність, система державного регулювання.
Розробка та реалізація ефективної фінансової політики на державному й місцевому рівнях та рівні підприємств є складною й актуальною проблемою на сьогоднішньому етапі розвитку української економіки. Логіка її вирішення вимагає пояснення значення поняття «фінансова політика», що поєднує в собі категорії фінансів і політики. Цей термін досить часто застосовується в дослідженні різних економічних процесів, що відбуваються в сучасному суспільстві.
Фінансова політика є складовою частиною фінансової науки, що відрізняється від чистої науки своїм прикладним характером й імперативними способами розвитку. Єдності думок у визначенні поняття фінансової політики й дотепер не досягнуто у середовищі сучасних економістів. Зокрема, Кемпбелл Р. Макконнелл і Стенлі Л. Брю сполучають поняття фінансово-бюджетної й фіскальної політики, визначаючи їх як зміни, внесені урядом до порядку державних витрат й оподатковування, спрямовані на забезпечення повної зайнятості й неінфляційного національного продукту [1]. Очевидно, що фіскальна політика - важлива, але все-таки частина загальної фінансової політики, пов'язаної передусім з політикою в галузі державних доходів.
Радянські економісти визначали фінансову політику насамперед як політику використання фінансів у системі вартісної, грошової форми реалізації економічних законів товарного виробництва, як концентроване вираження через фінанси системи грошових відносин в економіці. Фінансова політика трактувалася як мистецтво перерозподілу через формування й використання фондів фінансових ресурсів в інтересах створення умов для збільшення натуральної й грошової бази народного господарства.
Єдність думок у визначенні поняття фінансової політики до сих пір не досягнута й у сфері сучасних українських економістів (табл. 1).
Таблиця 1
Трактування поняття фінансової політики
|
№
|
Автори та джерела літератури
|
Тлумачення поняття «фінансова політика»
|
|
в1
|
Василик О.Д.
|
Фінансова політика - діяльність держави, підприємства щодо цілеспрямованого використання фінансів.
|
|
22
|
Федосов В.М.
|
Фінансова політика - це цілеспрямована діяльність держави та інших суб’єктів господарювання у сфері формування, розподілу та використання фінансових ресурсів задля досягнення поставленої мети.
|
|
33
|
Опарін В.М.
|
Фінансова політика - комплекс дій і заходів, що здійснюються державою в межах наданих їй функцій та повноважень у сфері фінансової діяльності суб’єктів господарювання та фінансових інституцій, громадян і безпосередньо держави з метою вирішення певних завдань і досягнення поставлених цілей.
|
|
44
|
Романенко О.Р.
|
Фінансова політика - сукупність заходів, спрямованих на мобілізацію фінансових ресурсів, їх раціональний розподіл і використання, які держава здійснює через фінансову систему.
|
|
55
|
Юрій С.І.
|
Фінансова політика - сукупність фінансових (розподільчих і перерозподільчих) заходів, які держава здійснює через фінансову систему.
|
|
66
|
Сліпушко О. М.
|
Фінансова політика - система заходів у сфері фінансів з метою цілеспрямованого впливу держави на розвиток фінансово-кредитної системи і національної економіки загалом.
|
Фінансова політика є важливим напрямом державного впливу на економічні процеси, заходи якої доповнюються грошовою політикою та політикою прямого втручання. Вона охоплює всі заходи, пов’язані з наповненням і використанням державного та місцевих бюджетів.
При цьому варто звернути увагу, що успішне вирішення стратегічних завдань фінансової політики реалізується за допомогою фінансового механізму та його складових. У вітчизняній науці термін «механізм» почав активно вживатися з 70-х років ХХ ст. Виділяють господарський, фінансовий, кредитний, валютний, ціновий, ринковий, грошовий, організаційний, бюджетний, страховий, інвестиційний, інноваційний механізми тощо [2, с. 18]. Існує безліч їх визначень, які уточнюють та конкретизують одне одного.
Слово «механізм», відповідно до тлумачного словника, використовується для позначення: пристрою, що передає або перетворює рух; внутрішньої будови, системи чого-небудь; сукупності станів та процесів, з яких складається певне (у тому числі й економічне) явище [3, с. 695]. При традиційному суб’єктивістському підході слово «механізм» вживається в другому значенні – як система методів, способів та важелів. При об’єктивістському підході воно застосовується в третьому значенні – як сукупність станів і процесів, що протікають в економічній підсистемі.
В англійській мові термін «механізм» вживається лише в процесному значенні і неодмінно з конкретизуючим слово, наприклад, механізм конкуренції, механізм вирівнювання тощо [4, с. 432]. В німецький мові механізм як окремий економічний термін не застосовується, а розглядається лише як частина складного слова в парі з прикметною характеристикою – наприклад, ціновий механізм [5, с. 309].
В економічній літературі поняття «фінансовий механізм» використовується досить широко вже понад тридцять років. Водночас єдиної думки щодо його визначення та відповідно його складових не існує. Так, у виданій останнім часом монографічній, навчальній і навчально-методичній літературі визначення фінансового механізму подається значною мірою як сукупність його елементів, що не можна вважати достатньо економічно обґрунтованим.
Насамперед, необхідно виокремити рівні функціонування та дії фінансового механізму. З цієї позиції фінансовий механізм розглядається як мікро- та макроекономіка категорія. Так, головним завданням фінансового механізму на макрорівні є забезпечення узгодженості інтересів держави з інтересами суб’єктів господарювання.
Так, Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. і Василик О.Д. вбачають у фінансовому механізмі як макроекономічній категорії сукупність економіко-організаційних та правових форм і методів управління фінансовою діяльністю держави у процесі створення та використання фондів фінансових ресурсів з метою забезпечення потреб державних структур, господарських суб’єктів і населення [6, с. 18].
Дробозіна О.Л. наголошує на тому, що фінансовий механізм є системою встановлених державою форм, видів і методів організації фінансових відносин [7, с. 90]. Заєць Н.Є., Фісенко М.К. і Бондар Т.Є. фінансовий механізм вважають найважливішою складовою господарського механізму і розуміють під ним сукупність методів та форм, інструментів і важелів впливу на економічний і соціальний розвиток суспільства в процесі здійснення розподільчих і перерозподільчих відносин [8, с. 142]. Льовочкін С.В. наголошує на тому, що фінансовий механізм – це сукупність методів фінансового впливу на соціально-економічний розвиток і систему фінансових індикаторів та фінансових інструментів, які дають змогу оцінити цей вплив [9, с. 32].
Когорта таких науковців, як Опарін В.М., Романенко О.Р., Огородник С.Я., Зязюн М.С. і Славкова А.А. розглядають фінансовий механізм як сукупність фінансових методів і форм, інструментів та важелів впливу на соціально-економічний розвиток суспільства [10]. Водночас вчені Федосов В.М., Огородник С.Я. і Суторміна В.М. вбачають у фінансовому механізмі як макроекономічній категорії сукупність економіко-організаційних та правових форм і методів управління фінансовою діяльністю держави, які функціонують у процесі формування, розподілу й використання цільових централізованих і децентралізованих фондів грошових ресурсів для задоволення потреб суспільства [11, с. 7-8].
Підводячи підсумок, зауважимо, що, на нашу думку, при трактуванні сутності понять «фінансова політика» та «фінансовий механізм» варто дотримуватися змішаного підходу, який передбачає можливість одночасного трактування змісту однієї категорії декількома різнорідними ідентифікаторами. Адже «фінансова політика» та «фінансовий механізм» є складними і багаторівневими категоріями, які має різні форми прояву, внутрішні та зовнішні чинники формування.
Список використаних джерел
- История и философия экономики: пособие для аспирантов / под ред. д.э.н., проф. М.В. Конотопова. − 2-е изд., стер. − М.: КНОРУС, 2008. − 664 с.
- Нетяжук М.В. Економічні механізми в ринкових умовах // Формування ринкових відносин в Україні. – 2004.– № 3 (34).– С. 18-22.
- Словник української мови. – Т.VI.– К.: Наукова думка, 1973.– 840 с.
- Данова И.Ф., Ватурмян Э.Л. Англо-русский экономический словарь. – 4-е изд., стереотип. – М.: Рус. яз., 2001. – 880 с.
- Никифорова А.С. Немецко-русский словарь по бизнесу. – М.: Словари, 1993.– 395 с.
- Базилевич В. Д. Державні фінанси: Навч. посібник / За заг. ред. Базилевича В. Д. – К.: Атіка, 2004. – 224 с.
- Финансы. Денежное образование. Кредит: учебное пособие / под ред. Л. а. Дробозиной. – м. : Финансы, Юнити, 1997. – 479 с.
- Заяц Н. Теория финансов : учеб. пособие / [Н. Заяц, м. К. Фисенко, т. Е. Бондарь и др.]. – [2е изд., стереотип]. – мн. : Выш. шк., 1998. – 142 с.
- Льовочкін С. В. Фінансовий механізм макроекономічного регулювання / С. В. Льовочкін // Фінанси України. – 2000. – № 12. – С. 25–33.
- Фінанси: навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / [О. Р. Романенко, С. Я. Огородник, М. С. Зязюн, А. А. Славкова ]. – 2-е вид., переробл. і доповн. – К. : КНЕУ, 2003. – 387 с.
- Государственные финансы: Учеб. пособие / Под ред. проф., д.е.н. В.М. Федосова, С.Я. Огородника и В.Н. Суторминой. – К.: Лыбидь, 1991.
|
