УДК 657.24
Лазебна Людмила
викладач
ВП НУБіП України «Ірпінський економічний коледж»
м. Ірпінь
ФОРМУВАННЯ ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЇЇ РОЛЬ В СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ
Анотація
В статті розглянуто питання формування та роль облікової політики підприємств на сучасному етапі розвитку економіки.
Ключові слова: формування,облікова політика, параметри та напрями, суб’єкт, нормативно – правові акти, організаційні та методичні підходи.
На сьогоднішній день облікова політика є елементом системи нормативного регулювання бухгалтерського обліку, проте окремі дослідники до елементів даної системи відносять лише відповідне положення з бухгалтерського обліку, яким регулюється питання її формування та розкриття [1,c.33]. Окрім цього, облікова політика виступає об’єднуючою ланкою між державними нормативно – правовими актами та підприємством.
Термін "облікова політика", визначений Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", означає сукупність принципів, методів і процедур, що використовується підприємством для складання та подання фінансової звітності. Однак облікова політика визначає також способи організації та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, з урахуванням конкретних умов його діяльності.
Облікова політика підприємства – це насамперед політика конкретного власника, тобто організація діяльності підприємства, яка застосовується із самого початку здійснення його господарських операцій. Саме власники вирішують, які з перелічених вище суб’єктів будуть формувати облікову політику. На підприємствах колективної форми власності рішення про вибір суб’єкта формування облікової політики повинно прийматися колегіальним органом, який складається з власників або їх представників. Чинне законодавство надає широкі права стосовно формування облікової політики.
Підприємство самостійно визначає параметри та напрями облікової політики; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з дотриманням єдиних методологічних засад та з урахуванням особливостей господарської діяльності й наявної технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми управлінського обліку, звітності й контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.
У формуванні облікової політики визначальна роль належить керівнику і головному бухгалтеру. Від їх компетенції та взаємостосунків залежить успішне здійснення облікової політики підприємства.
Деякі фахівці з обліку мають помилкову думка про те, що розробка облікової політики цілком і повністю покладається на головного бухгалтера підприємства або особу, яка здійснює бухгалтерський облік на підприємстві.
На підприємстві має бути документ, що визначає облікову політику та документ, який визначає осіб, відповідальних за розробку положень облікової політики. Особливо це стосується агропромислових підприємств, які часто є багатогалузевими, що передбачає різні організаційні та методичні підходи до обліку.
Формуючи облікову політику, необхідно керуватися основними принципами бухгалтерського обліку та фінансової звітності: обачності, повного висвітлення, автономності, послідовності, безперервності, нарахування та відповідності доходів і витрат, превалювання сутності над формою, історичної (фактичної) собівартості, єдиного грошового вимірника та періодичності.
Під час розробки облікової політики слід враховувати вимоги до якісних характеристик бухгалтерського обліку та фінансової звітності, викладені в пунктах 14—17 П(С)БО 1, методи та процедури, передбачені іншими П(С)БО, норми й нормативи, встановлені законодавчими актами України [2].
Розробка та прийняття облікової політики кожним підприємством сприяє поліпшенню бухгалтерського обліку і звітності, що в кінцевому підсумку забезпечить ефективність прийнятих рішень і діяльності підприємства.
Слід зазначити, що облікова політика є складовою частиною фінансової звітності підприємства і повинна відображатися у примітках до фінансових звітів. Отже, саме вона дозволяє поєднати ведення бухгалтерських операцій та складання фінансової звітності. Без такого регламентуючого розпорядчого документа та його додержання бухгалтерський облік не відповідатиме принципу послідовності, а фінансова звітність не буде зрозуміла користувачам.
Обрана облікова політика застосовується підприємством із року в рік, тобто вона має залишатися незмінною принаймні протягом календарного року (з 1 січня по 31 грудня).
Зміна облікової політики можлива у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, у зв'язку зі змінами в законодавстві, розробкою та застосуванням нових методів ведення обліку або суттєвими змінами в умовах роботи чи у структурі підприємства. Якщо такі зміни відбулися, то це повідомляється у пояснювальній записці до річного звіту.
Облікова політика закладає основу безпеки у сфері фінансово- економічного управляння. Отже, зміст і спрямованість облікової політики підприємства повинні бути такими, щоб можна було отримати оптимальні фінансові результати підтримувати ліквідність, внаслідок чого підприємство буде конкурентоспроможне та привабливе для інвесторів, що є суттєвим на сьогоднішній день для нашого суспільства та зміцнення економіки України.
Список використаних джерел
1. Сук Л.К. Фінансовий облік: Навчальний посібник /Л.К.Сук, П.Л.Сук,-К.: Знання,2012,-631с.- ( Вища освіта ХХІ століття).
2. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змін. і доповн. [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua
3. Облікова політика підприємства: Навчальний посібник / [За ред. Гаврилюка В.М., Жука В.М., Михайлова М.Г.] – К.: Видавництво ТОВ «Юр-Агро-Веста», 2007. – 326 с.
| 
