Архів / Archive

УДК 336

Купчинська Наталія

магістрант

Хмельницький національний університет

м. Хмельницький

ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ ЗАСТОСУВАННЯ ПРОГРЕСИВНОЇ СТАВКИ ПОДАТКУ НА ДОХОДИ З ФІЗИЧНИХ ОСІБ

Анотація

У статті розкрито зміни законодавства, що відбулися у 2014 р. щодо застосування прогресивної ставки податку на доходи фізичних осіб. Проаналізовано переваги та недоліки використання  прогресивної ставки цього податку.

Ключові слова: податок, податкова система, прогресивна шкала оподаткування, податкове регулювання

Центральною ланкою сучасної податкової системи є оподаткування особистих доходів населення. На сьогодні залишається актуальним питання вдосконалення оподаткування доходів громадян в Україні в напрямку забезпечення принципу соціальної справедливості з огляду на велике розшарування суспільства за рівнем отриманих доходів.

Проблемами оподаткування доходів фізичних осіб займалось багато науковців, зокрема, Т. Добродій, В. Довгалюк, Т. Затонацький, В. Корнус, А. Савицький, Ю. Ярмоленко та інші.

Як відомо, при виборі політики оподаткування доходів громадян перш за все визначається її характер: пропорційний чи прогресивний. Так, із січня 2004 року ставка прибуткового податку з громадян була встановлена в розмірі 15 % об’єкта оподаткування (у перехідний період до 31 грудня 2006 року – 13 %), замість прогресивної шкали ставок, що діяла до зазначеного часу, із граничною ставкою 40 % та середньою ефективною – 17 % [4, c. 81]. Із 2011 року, після введення в дію Податкового кодексу України, запроваджено прогресивну шкалу обчислення податку з доходів фізичних осіб. Із частини місячного доходу, що не перевищує 10 мінімальних зарплат станом на 1 січня року, утримують 15% податку на доходи, а із суми перевищення – 17% [2, c. 8].

Однією з найбільш значних законодавчих ініціатив за останні місяці, безумовно, є законопроект, що стосується зміни ставки податку на доходи фізичних осіб.

Метою статті є обґрунтування головних проблем, недоліків та переваг застосування прогресивної ставки податку на доходи фізичних осіб.

Згідно із Законом  України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 31.03.2014 №1166-VII з 1 липня 2014 року [1]:

1. встановлюється прогресивна шкала оподаткування податку на доходи з фізичних осіб щодо пасивних доходів (а саме для дивідендів, процентів, роялті, інвестиційного прибутку) при  річному перерахунку суми ПДФО за ставками (табл. 1).

Таблиця 1

Прогресивна шкала оподаткування податку на доходи з фізичних осіб  пасивних доходів

2) для заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами за ставками:

- 15% (загальний відсоток);

- 17 %, якщо база оподаткування в календарному місяці перевищує 10 розмірів мінімальних зарплат на 1 січня звітного податкового року, застосовується до суми такого перевищення;

3) пенсійні виплати, розмір яких перевищує 10 тис. грн, будуть оподатковуватися податком на доходи фізичних осіб за ставкою 15% (17% із суми перевищення).

Варто також відзначити: пільгова ставка податку на доходи фізичних осіб, передбачена п. 167.4 ПКУ, яку застосовують до заробітної плати шахтарів та деяких інших категорій працівників вугільної галузі, залишиться на минулому рівні – 10%, а зазначені доходи не братимуть участь у річному перерахунку за сукупністю ставок прогресивної шкали оподаткування.

Єдина ставка податку на індивідуальні доходи завжди асоціювалася з високими темпами економічного зростання в «економіках можливостей», а прогресивна – з рівністю та соціальною справедливістю в соціально-орієнтованих. Донедавна у більшості країн максимальні ставки податку методично знижувалися. Під час кризи, коли багато економік зіштовхнулися із проблемою недостачі коштів для фінансування державних видатків, питання про розподіл багатства в суспільстві актуалізувалося. Дедалі частіше в урядових і суспільних колах звучить ідея про те, що багаті повинні віддавати більше грошей суспільству, сплачуючи більш високі податки зі своїх доходів [3, c. 112].

В Україні на тлі зростаючого розриву в добробуті багатих і бідних також визначено необхідність підвищення податкового навантаження для найбагатших. Адже у країні немає податку на розкіш, ставки податків на нерухомість і пасивні інвестиційні доходи мінімальні й недиференційовані. Саме цим було спричинено введення прогресивної ставки податку на доходи фізичних осіб на пасивні доходи населення з 1 липня 2014 р.

До головних переваг введення прогресивної ставки податку на доходи фізичних осіб можна віднести те, що більш високі податкові ставки для багатих людей зменшують ймовірність соціальних потрясінь у суспільстві. Це відбувається в результаті скорочення різниці в доходах багатих і бідних через перерозподіл багатства. Збільшення доходів скарбниці за рахунок багатих також дозволяє на більш високому рівні виконувати соціальні функції держави: забезпечення доступу населення до якісної медицини й освіти, роботи правоохоронних органів і судової системи, підтримку нужденних верств населення.

До недоліків прогресивної шкали ставок на індивідуальні доходи можна віднести те, що вони приведуть до виведення доходів у більш сприятливе економічне середовище (в «оффшори» або в «тінь»). Також така система стимулює легальну або сіру оптимізацію сплати податків, використовуючи недоліки в податковому законодавстві. Саме для того, щоб залишити капітали у фінансовій системі країни, такі країни як Естонія, Чехія й Росія віддають перевагу єдиній ставці податку на індивідуальні доходи [5, c. 20].

Включення в базу оподаткування податку на доходи фізичних осіб суми пенсій розміром понад 10 тис. грн. має здебільшого декларативний характер і не встановлює рівних умов для всіх категорій пенсіонерів. Кількість пенсіонерів, які одержують пенсії в розмірі понад 10 тис. грн. – близько 5 тис. осіб. Здебільшого це так звані спецпенсіонери (народні депутати, судді, прокурори) та високі чини силових структур, які вийшли на пенсію до 1 жовтня 2011 р. і тому не підпадають під обмеження максимального розміру пенсії. Нові зміни Податкового кодексу створюють додаткове адміністративне навантаження на Пенсійний фонд України, роблячи його податковим агентом не лише своїх працівників, а й частини пенсіонерів. При цьому потреба в коштах державного бюджету на фінансування "елітних" пенсій не зменшиться, оскільки податок з пенсій буде надходити до місцевих бюджетів.

Отже, в умовах ринкової економіки перед податковою системою постають пріоритети забезпечення достатнього обсягу податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів та гарантій громадянам достатнього життєвого рівня. Під регулюючим потенціалом оподаткування особистих доходів слід розуміти здатність впливати на рівень життя громадян шляхом застосування неоподатковуваного мінімуму та прогресивного оподаткування, що забезпечить, з одного боку, зниження податкового навантаження на малозабезпечені верстви населення, а з іншого – його поступове підвищення для заможних громадян.

Це передбачає, що кожен вид доходів повинен мати свій механізм оподаткування, вагомість для платника та трудомісткість адміністрування. Враховуючи реалії сучасного податкового регулювання та досвід зарубіжних країн, на сьогодні запропоновано модель оподаткування трудових доходів фізичних осіб на основі прогресивного оподаткування. Застосування ставок прогресивної шкали від 15 до 25 % на пасивні доходи підвищить його для заможних платників, що збільшить надходження до бюджету. Проте застосування податку на доходи фізичних осіб на пенсійні надходження розміром більше як 10 тис. грн. не призведе до значних надходжень до бюджету, а лише створить адміністративне навантаження на Пенсійний фонд.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від  27.03.2014 №1166-VII  //  Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2014. – №11, С. 23.
2. Добродій Т. Декларування доходів фізичними особами в 2013 р. за наслідками звітного 2012 р. / Т. Добродій // Праця і зарплата. – 2013. – №7 (731) – С. 8-9.
3. Довгалюк В.І., Ярмоленко Ю.Ю. Податкова система: Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 360 с.
4. Затонацький Т.Г. Підходи до аналізу фіскальної політики України / Т.Г. Затонацький, А.В. Ставицький // Фінанси України. – 2006. – № 2. – С. 91-100.
5. Корнус В. Г. Удосконалення прибуткового оподаткування громадян в Україні / В.Г. Корнус // Фінанси України. – 2013. – № 10. – С. 19-27.