УДК 657.422.1
Дерев’янко Світлана
к.е.н., доцент
Бобирець Яна
студентка
Національний університет біоресурсів і природокористування України
м. Київ
СУТНІСТЬ ЕЛЕКТРОННИХ ГРОШЕЙ ТА ОПЕРАЦІЙ З НИМИ
Анотація
В статті розглянуто економічний зміст поняття „електронні гроші” та операцій, які відбуваються за їх участю.
Ключові слова: електронні гроші, система електронних грошей, платіжний засіб.
Гроші по праву можна назвати одним із найбільших винаходів людства. Вони служать засобом оплати, збереження вартості та одиницею розрахунків у всіх економічних системах, за винятком початкових. Багатовікові дослідження та теоретичні концепції грошей не дали однозначної відповіді на питання, що таке гроші. Ті уявлення, що не викликали сумнівів у одних суспільних умовах, з їх зміною вступали в суперечність з реальністю та відкидалися. У вітчизняній економічній літературі це поняття тлумачиться як специфічний товар, що виконує роль загального еквівалента.
За час свого існування гроші змінювалися багато разів. У своєму розвитку вони виступали в двох видах: повноцінні гроші – гроші, у яких номінальна вартість (позначена на них) відповідає реальній вартості (вартості матеріалу, з якого вони виготовлені); знаки вартості (замінники повноцінних грошей або неповноцінні гроші) – гроші, номінальна вартість яких вища реальної, тобто витраченої на їх виробництво суспільної праці.
Характерними особливостями повноцінних грошей є можливість тривалого перебування в обігу, яка забезпечується вільним розміном знаків вартості на золоті монети, вільним карбуванням золотих монет при певному і незмінному золотому вмісті грошової одиниці, вільним переміщенням золота між різними країнами. До замінників повноцінних грошей належать металеві знаки вартості – золота монета, що стерлася, білонна монета (дрібна монета), яка виготовляється із дешевих металів – міді, алюмінію тощо), паперові знаки вартості, які, в свою чергу, поділяються на паперові і кредитні гроші. Паперові гроші виступають знаками вартості, випускаються державою для покриття бюджетного дефіциту. Як правило, вони не розмінні на золото та наділені державою примусовим курсом. Кредитні гроші – це знаки вартості, які виникають та функціонують на основі кредитної угоди та виражають відносини між кредитором і боржником. У своєму розвитку вони пройшли шлях від векселя до кредитних карток та електронних грошей.
Актуальність питань, пов’язаних з емісією та поширенням електронних грошей в сучасному світі, не викликає сумнівів. Починаючи з кінця ХХ ст., коли почали з’являтися системи електронних грошей у світі, серед вчених-економістів та практиків велась жвава дискусія щодо їх суті, можливості впливу на грошову систему окремих країн та майбутнього замінника готівкових грошей. Питання обігу електронних грошей розглядалися в працях В.Міщенка, М.Савлука, М,Александрової, А.Лебедєва, Н.Дмитрика, С.Маслової, О.Махаєвої, М.Вудфорд, М.Кінг, Ч.Фрідмен та інших.
Система електронних грошей у світі використовується вже майже тридцятиліття. Період розвитку електронних грошей в нашій країні називають дитячим, оскільки їх статус у національному правовому просторі поки-що залишається невизначеним. В Україні базовим нормативно-правовим актом, що регулює емісію, обіг та погашення електронних грошей є Положення про електронні гроші в Україні, згідно якого електронні гроші – це одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими, ніж емітент, особами і є грошовими зобов’язаннями емітента [1].
Закон України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” від 05.04.2001р. №2346-ІІІ електронні гроші (е-money) визначає як грошові зобов’язання емітента в електронному вигляді, які розміщені на електронному пристрої та знаходяться в розпорядженні користувача. Таким пристроєм може бути мікропроцесорна картка, комп’ютер користувача, сервер системи розрахунків, де централізовано зберігаються електронні гроші користувачів [2].
Зауважимо, що термін „засіб платежу” законодавством не визначений, а поняття „платіжний засіб” зустрічається у ст.192 Цивільного кодексу України, ст.35 Закону України „Про Національний банк України”, ст.3 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” і пов’язане із визначенням гривні як єдиного законного платіжного засобу на території України.
Директива Європейського Парламенту та Ради Європи №2009/110/ЄС від 16.09.2009р. містить таке визначення електронних грошей – це електронно, у т.ч. магнетично, накопичена грошова вартість, яка представлена вимогою до емітента, і яка після отримання коштів випускається з метою здійснення платіжних трансакцій і приймається фізичною або юридичною особою, що не є емітентом електронних грошей. Це визначення дозволяє охопити якомога більше форм електронних грошей, які постійно змінюють свій вигляд та стрімко набувають нових форм вираження [3].
Електронні гроші (electronic money) або електронні методи платежу (new electronic payments methods) – це різні платіжні механізми, створені з метою здійснення поточних розрахунків споживачами товарі і послуг [4, с.98].
Наведені визначення не вказують на доволі суттєву ознаку електронних грошей, як їх існування в якості зобов’язань свого емітента, оскільки саме вона свідчить про можливість обміняти їх на реальні гроші в будь-який момент. По-друге, у них вказується на відсутність використання рахунків під час обігу електронних грошей. Термін „гроші” тут є умовним, оскільки в матеріальному світі електронні гроші не існують, хоча, з іншої сторони, вони мають реальну цінність, оскільки забезпечуються реальними грошима.
Отже, електронні гроші – це по суті електронний аналог готівкових грошей, які існують у вигляді електронних записів, наприклад, у віртуальних гаманцях в Інтернеті (аналог рахунку в банку, який використовується лише для операцій з електронними грошима). Це умовні знаки, які „прив’язані” до курсу однієї валюти (гривні, рубля, євро тощо) та існують лише у мережі та ніде більше. Сукупність віртуальних гаманців, у яких для здійснення платежів використовуються електронні гроші називається системою електронних грошей. До факторів, які стримують розвиток систем електронних грошей, можна віднести: 1) психологічні (низький рівень довіри як споживачів, так і торговців до нового виду грошей, звичка використовувати традиційні платіжні засоби); 2) недоліки самих систем електронних грошей, таких як відсутність розвиненої мережі прийому та використання електронних грошей, загальноприйнятих стандартів у сфері електронних грошей тощо.
Можна виділити такі сценарії розвитку систем електронних грошей:
- електронні гроші не отримають значного поширення або взагалі зникнуть з обігу. Існує думка, що електронні гроші не зможуть скласти конкуренцію готівці, принаймні, у недалекому майбутньому, та будуть функціонувати лише в рамках закритих систем. Події останнього часу, направлені на вдосконалення інформаційних та фінансових технологій, внесення змін до законодавства, яке регулює питання обігу електронних грошей, розвиток телекомунікаційної інфраструктури сприяють зростанню обсягів електронної комерції;
- електронні гроші повністю витіснять традиційні готівкові гроші. На наш погляд, такий сценарій малоймовірний. Простота у використанні, нульовий кредитний ризик за рахунок гарантій держави, статус законного платіжного засобу – це вагомі переваги готівки над електронними грошами. Слід відмітити, що серед європейських країн Бельгія, Нідерланди, Швейцарія та Італія мають найбільший відсоток трансакцій з використанням електронних грошей (близько 4%). Найбільшою популярністю вони користуються у Сінгапурі (близько 85% трансакцій). Тому за умов державної підтримки та надання електронним грошам статусу законного платіжного засобу такий прогноз може стати реальним (принаймні, в межах окремої держави);
- електронні гроші використовуються у якості платіжного інструменту та знаходяться в обігу поряд із звичною готівкою. На даному етапі саме такий сценарій, на наш погляд, є найбільш ймовірним для нашої країни.
Аналіз вітчизняного та міжнародного законодавства дає підставу зробити наступні висновки. З правової точки зору електронні гроші є безстроковими грошовими зобов’язаннями емітента на пред’явника в електронній формі, які випускаються та погашаються емітентом. Обіг електронних грошей здійснюється шляхом уступки права вимог до емітента і породжує зобов’язання останнього у розмірі пред’явлених „електронних грошей”. З економічної точки зору – це платіжний інструмент, який поєднує (в залежності від схеми реалізації) властивості як готівкових грошей, так і традиційних платіжних інструментів (чеків, банківських карток тощо). З технічної точки зору – це інформація в електронній формі, носієм якої є спеціальний електронний пристрій (наприклад, жорсткий диск комп’ютера) та знаходиться у розпорядженні власника і може бути передана третій особі з використанням електронних комунікаційних засобів. Отже, електронні гроші мають достатній потенціал для розвитку, і можливо згодом вони стануть такими ж звичними, як пластикові картки сьогодні.
Список використаних джерел
- Положення про електронні гроші в Україні / Режим доступу: http: //www.zakon.rada.gov.ua/go/z1336-10
- Закон України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” від 05.04.2001р. №2346-ІІІ /Режим доступу: http: //www.zakon.rada.gov.ua
- Директива Європейського Парламенту та Ради Європи №2009/110/ЄС від 16.09.2009р. /Режим доступу: http: //www. zakon.rada.gov.ua
- Сальников Д. Электронные кошельки // Банковские технологии. – 1998. - №2. –с.97-101.
|
