УДК 657
Лопатовський Віктор
к.е.н., доцент
Жовтівська Олена
магістрант
Хмельницький національний університет
м. Хмельницький
ВИБІР МЕТОДУ ОЦІНКИ ЗАПАСІВ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ СУБ’ЄКТА ГОСПОДАРЮВАННЯ
Анотація
Розглянуто існуючі методи оцінки вибуття запасів згідно з Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, переваги та недоліки кожного з них, а також їх вплив на формування фінансового результату діяльності підприємства.
Ключові слова: запаси, методи вибуття, фінансовий результат.
В умовах жорсткої конкуренції підприємства змушені шукати способи зниження витрат виробництва, то одним із резервів зниження витрат є підвищення ефективності використання запасів та їх оцінка, яка має вплив на визначення собівартості продукції, тому обліку запасів приділяють достатню увагу.
Проблеми обліку й оцінки запасів розглядали такі вчені: Ф. Бутинець, С. Голов, Ю.В. Гончаров [2], Н.Р. Домбровська, В. Завгородній, М. Пушкар, М.С. Самко [3], В. Сопко, Б. Усач, В.В. Фесенко [5], Г.М. Шамота [6] та інші.
Метою даної статті є дослідження переваг та недоліків різних методів оцінки вибуття запасів, їх вплив на фінансові результати підприємства.
В умовах необхідності забезпечення ефективного функціонування суб’єктів господарювання для досягнення ними достовірних фінансових результатів вибір методів оцінки списання запасів є важливою передумовою організації обліку цих об’єктів. Важливість правильного вибору методів оцінки списання запасів зумовлюється ще й тим, що цей вид витрат безпосередньо пов’язаний з розрахунками собівартості продукції. Отже, фактично оцінювання запасів є основою для визначення фактичної собівартості та ціни виробленої продукції. Таким чином, дуже важливим є вибір оптимального методу вибуття запасів для кожного господарюючого суб’єкта, виходячи із поточних та стратегічних завдань його діяльності.
Виробничі запаси істотно впливають на фінансовий результат господарської діяльності, оскільки мають найбільшу питому вагу в собівартості витрат підприємства більшості галузей виробництва різних сфер діяльності. У зв’язку з цим було розроблено П(С)БО 9 «Запаси».
Значну увагу в П(С)БО 9 «Запаси» приділено питанням оцінювання запасів. Взагалі, оцінка майна підприємства – один із найважливіших інструментів, що забезпечують достовірність інформації бухгалтерського обліку про результати господарської діяльності. Вона здійснюється шляхом підсумовування витрат на придбання та/або виготовлення запасів і визначення величини затрат, що відображаються як витрати підприємства при наступному вибутті запасів [3, с. 62].
При відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним із методів, передбачених П(С)БО 9 «Запаси». Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів. Для запасів різного призначення можуть використовуватись одночасно різні методи оцінки.
Перед підприємством постає завдання вибору такого методу, який би найбільше відповідав його потребам:
– не завищував фінансових результатів діяльності;
– не занижував собівартості готової продукції;
– був простим та легким у застосуванні.
Кожен з методів оцінки запасів при їх вибутті має свої переваги та недоліки, наведені у таблиці 1.
Для застосування важливо обрати той метод, який дозволяє найточніше провести оцінку з урахуванням інтересів власників підприємства та специфіки виробничої діяльності.
Таблиця 1
Характеристика методів оцінки вибуття запасів [3, с. 63]
|
Суть методу
|
Переваги
|
Недоліки
|
|
Ідентифікаційної собівартості
|
|
Передбачає визначення витрат за кожною окремою одиницею виробничих запасів. Використовується при:
а) невеликій номенклатурі запасів;
б) виконанні спецзамовлень і проектів;
в) унікальній характеристиці одиниці запасу;
г) невеликій вартості запасів;
д) неможливій заміні іншими запасами
|
1. Для кожної одиниці запасів використовується спеціальне маркування, яке дозволяє визначити її собівартість, тобто підприємство може регулювати рух дорогих або дешевих запасів.
2. Прийнятний при застосуванні бухгалтерських програм, оскільки вони дозволяють відслідковувати рух конкретних одиниць кожного найменування запасів
|
1. Можливість маніпулювання сумою прибутку, роблячи суб’єктивний вибір, який запас використовувати в певний період часу.
2. Складність і непрактичність контролю придбання й використання конкретних одиниць кожного найменування запасів.
3. Однакові запаси обліковуються за різною вартістю, що є не завжди зручно
|
|
Середньозваженої собівартості
|
|
Оцінка ведеться за кожною одиницею запасів діленням сумарної вартості залишку запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початку звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів. Собівартість запасів буде залежати від придбання запасів за вищою ціною наприкінці місяця. Використовується при неналежній ідентифікації та періодичній системі обліку
|
1. Не вимагає детального обліку руху за кожною одиницею запасів.
2. За рахунок питомої ваги дорогих запасів, придбаних наприкінці місяця, у загальній сумі запасів середньозважена ціна одиниці запасів буде вище, а відповідно, собівартість запасів, що вибули, збільшиться, що буде сприяти зниженню податку на прибуток
|
1. У період підвищення цін метод призводить до того, що підприємства оголошують більший прибуток, ніж справедливий, у результаті чого сплачуються надлишкові кошти у вигляді податків.
2. Недоцільно використовувати, якщо особливості технологічного процесу пов’язані з щоденним надходженням і витратою запасів
|
|
ФІФО
|
|
Собівартість запасів, придбаних у першу чергу, повинна бути віднесена до запасів, що вибули у першу чергу. Використовується для:
а) запасів у вигляді продуктів харчування (щоб уникнути збитків від псування);
б) підприємств, які мають пільги з податку на прибуток
|
1. Вигідно використовувати при плановому скороченні закупок матеріалів та при очікуванні падіння цін на продукцію, що виготовляється.
2. У період постійного зростання цін надає найвищий рівень чистого доходу
|
У період інфляції забезпечує наявність невиправдано завищеної суми прибутку, що призведе до сплати надлишкових коштів у вигляді податку на прибуток
|
|
Нормативних витрат
|
|
На підприємстві встановлюються нормативні облікові ціни, якими протягом місяця користуються для оцінки списання запасів. Наприкінці місяця обчислюють ціну, виходячи з фактичних витрат.
Використовується на підприємствах промисловості зі складною технологією
|
1. Охоплення нормативними калькуляціями значної частини витрат.
2. Можливість рідше здійснювати інвентаризацію незавершеного виробництва.
3. Відокремлений облік змін норм, тобто контроль за здійсненням режиму економії
|
1. Постійний перегляд норм використання запасів, праці, виробничих потужностей та діючих цін.
2. Охоплення нормативними калькуляціями значної частини витрат
|
|
Ціни продажу
|
|
Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною вартістю реалізованих товарів і сумою торгівельної націнки на них. Використовується на підприємствах, які мають мережу магазинів чи значну номенклатуру з орієнтовно однаковим рівнем націнки
|
Даний метод розповсюджений у роздрібній торгівлі. Оперативне реагування на зміну ціни придбання
|
У балансі відображається продажна вартість товарів за вирахуванням нереалізованої торгової націнки. Розрахована у такий спосіб величина досить орієнтовна і може відхилятися від реальної вартості товарів
|
У бухгалтерському обліку дуже важлива не кількість методів оцінки запасів, а безперечно їх позитивний вплив при прийнятті рішень щодо ціноутворення на вироблену продукцію та оцінку фінансових результатів діяльності суб’єкта господарювання. Також спосіб списання товарно-матеріальних запасів впливає на вартість оборотних активів у структурі балансу на кінець звітного періоду та, як наслідок, на ліквідність і фінансову стійкість підприємства [2, с. 53].
Аналіз існуючих методів оцінки вибуття виробничих запасів дозволив виділити наступні причини, що впливають на вибір певного методу:
– різний характер та специфіка виробничих запасів (асортимент, ціна тощо);
– специфіка діяльності підприємства (промисловість, торгівля, транспорт, зв’язок);
– місце використання (за структурними підрозділами, відділами, цехами, управліннями);
– економіко-правовий фактор (тенденції розвитку економіки, податкового регулювання);
– історичний фактор (історичні передумови формування системи обліку);
– інформаційне та організаційне забезпечення (використання комп’ютерних інформаційних систем обліку, забезпеченість підприємства складами, іншими місцями зберігання запасів).
Вибір конкретного методу залежить в основному від того, які завдання вирішуються організацією у сфері інвестицій, фінансів і оподаткування. На погляд деяких вчених, метод ФІФО доцільно використовувати підприємствам, які планують здійснення капітальних вкладень за рахунок власних джерел і користуються при цьому відповідними пільгами по податку на прибуток. Метод середньозваженої собівартості вважають помірним щодо впливу на прибуток і ліквідність порівняно з ФІФО [5, с. 29].
Отже, під час дослідження були розглянуті переваги і недоліки різних методів оцінки запасів при їх вибутті. Таким чином, можна зробити висновок про те, що більш доцільним є використання методу ФІФО. Хоча, з одного боку, метод ФІФО збільшує прибуток підприємства, він дає найбільш достовірну інформацію про облік вибуття запасів, тому що на балансі залишаються тільки ті товари, які були закуплені пізніше.
Вплив цього методу на фінансовий стан економічного суб’єкта можна вважати позитивним, оскільки показники бухгалтерського балансу, що характеризують статті оборотних активів, відображаються у вартості, наближеній до ринкової. Крім того, фінансова звітність, у якій відображена значна сума прибутку, є привабливою і для потенційних інвесторів. Залучення інвестицій для фінансування перспективних проектів надасть можливість розширити обсяги виробничо-фінансової діяльності та покращити результативність цієї діяльності в цілому.
Список використаних джерел
1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» від 20.10.1999 року № 246 (зі змінами та доповненнями): [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/ z0751-99.
2. Гончаров Ю.В. Оцінка виробничих запасів: вітчизняний та зарубіжний досвід / Ю.В. Гончаров, І.В. Кравченко // Облік і фінанси АПК. – 2011. – № 1. – С. 50−53.
3. Самко М.С. Порівняльний аналіз існуючих видів оцінок виробничих запасів підприємства / М.С. Самко // Управління розвитком. – 2013. – № 3. – С. 62–65.
4. Фесенко В.В. Вибір методу оцінки списання запасів як фактор впливу на формування фінансових результатів / В.В. Фесенко // Управління розвитком. – 2012. – №4. – С. 53–56.
5. Шамота Г.М. Вдосконалення методів оцінки вибуття виробничих запасів / Г.М. Шамота, О.І. Федько // Економічні погляди: теорія і практика: збірник тез наукових робіт МНПК (3-4 лютого 2012 р.): у 2-х ч. – Одеса: Центр економічних досліджень та розвитку. – 2012. – Ч. ІІ. – С. 28–31.
| 
