Архів / Archive

УДК

Лютик Олександр

студент

Буковинський державний фінансово-економічний університет

м. Чернівці

Використання дискримінантних моделей для прогнозування банкрутства підприємств

Анотація

У статті досліджено дискримінантні моделі прогнозування банкрутства на підприємстві та розглянуто можливості використання останніх на українських підприємствах в умовах економічної перебудови.

Ключові слова: банкрутство, моделі прогнозування  банкрутства, дискримінантний аналіз, багатофакторний аналіз.

В умовах впровадження радикальних економічних реформ і ринкової трансформацій економіки України простежується достатньо висока частка збиткових та нежиттєздатних підприємств із незадовільним фінансовим станом. Для попереднього визна­чення загрози критичної неплатоспроможності (банкрутства) підприємств, вітчизняними і зарубіжними науковцями розроблено ряд дискримінантних моделей, результати яких вказують на фінансовий стан, платоспроможність та рівень ймовірності банк­рутства підприємств.

Аналіз основних досліджень і публікацій показав, що питанню визначення ймовірності банкрутства підприємств приділяється значна увага з боку вітчизняних та зарубіжних науковців. Розробкою методик і критеріїв прогнозування банкрутства займались такі провідні вчені як Е. Альтман, Р. Лис, А. Таффлер, Г. Спрингейт та ін. Досить детально питання оцінки банкрутства в контексті зарубіжної практики розглянули - О.Я. Базілінська [1], В.О. Подольська [2], Н.П. Шморгун [6]. Заслуговують на увагу публікації сучасних науковців, щодо недоліків існуючих методик оцінки ймовірності банкрутства в практиці українських підприємств, що представлені в розробках - Р. Романіва [3], О.О. Шапурової [5]. Отже, як бачимо, питання банкрутства не втра­тило своєї актуальності, і сьогодні потребує більш детального подальшого дослідження можливості викорис­тання дискримінаційних моделей у вітчизняній практиці. Рівень дослідження існуючих проблем та ступінь їх вирішення обумовили вибір теми та визначили її мету.

Метою даної роботи є дослідження методик дискримінаційного аналізу ймовірності банкрутства підпри­ємства, виявлення їх основних переваг і недоліків та можливості використання у вітчизняній практиці.

У світовій практиці одним з найважливіших інструментів системи раннього запобігання та прогнозуваня банкрутства підприємств є дискримінантний аналіз (аналіз множинних дис­кримінант - Multiple-discriminant analysis, MDA). Його зміст полягає в тому, що за допомогою математично- статистичних методів будують функцію та розраховують інтегральний показник, на підставі якого можна з достатньою ймовірністю передбачити банкрутство суб’єкта господарювання. Дискримінантний аналіз ґрун­тується на емпірично-індуктивному дослідженні фінансових показників великої кількості підприємств, одні з яких збанкрутували, а а решта - успішно функціонує в умовах ринкового середовища. [6, с.92].

Перша дискримінантна модель діагностики банкрутства була розроблена американським вченим Е. Альтманом у 1968 році на основі даних 22 підприємств. За аналогічним алгоритмом були створені такі відомі методи діагностики банкрутства, як:         критерії Спрінгейта, Таффлера, Ліса, універсальна дискримінантна функція, показник діагностики платоспроможності Конона і Гольдера. Ці моделі об’єднує схожий набір змінних, у переважній більшості моделей визначальними є такі коефіцієнти: покриття, оборотності робочого капіталу, рентабельності активів, оборотності активів.

Найбільш широке застосування серед методів прогнозування банкрутства отримала багатофакторна, так звана, Z-модель (індекс) Альтмана, розроблена Едвардом Альтманом в 1968 році. Здобуті в процесі розрахунків значення Z-показника свідчать про наступне: Z < 1,8 - ймовірність банкрутства висока; 1,8 < Z < 2,7 - ймовірність банкрутства дуже висока; 2,71 < ї < 2,9 - банкрутство можливе; Z > 3 - ймовірність банкрутства дуже низька [2, с. 168]. Однак, Рясних Є.Г. [4] відмічає, що незважаючи на привабливість даної методики, її вико­ристання обмежується необхідністю мати ринкову вартість акцій. А це можливо лише для великих корпорацій, акції яких вільно котируються на фондових біржах. Враховуючи ще й той факт, що фондовий ринок України є недостатньо розвинутим, то звертання українських підприємств до даної методики є некоректним [4, с. 30].

Широке застосування моделі Альтмана в зарубіжній практиці обумов­лено наступними її позитивними якостями: модель включає велику кількість показників, що забезпечує низьку трудомісткість її використання при достатньо високій точності результатів; передбачає інтегральну оцінку і дає можливість порівняння стану різних об’єктів; інформація для розрахунку всіх показників доступна і міститься в основних формах звітності; існує можливість не тільки прогнозування банкрутства, але і оцінка зони ризику, в якій знаходиться підприємство.

Ідеї Альтмана були розвинуті Спрінгейтом, який побудував модель на підставі дослідження впливу 19 фінансових показників. Точність прогнозування банкрутства за цією моделлю становить 92 %, однак з часом цей показник зменшується. Вважається, якщо Z-показник нижчий за 0,862, то підприємство є потенційним банкрутом. Р. Ліс адаптував методику Альтмана для Великобританії, при цьому граничне значення Z дорівнює 0,037, при зменшенні значення Z нижче критичного, виникає висока загроза ймовірності банкрутства під­приємства. З метою діагностики банкрутства підприємства доцільно використовувати і показник діагностики платоспроможності Конана і Гольдера. Критичні [2, с. 170].

Американський економіст В. Бівер в основу своїх досліджень поклав 30 найчастіше використовуваних у фінансовому аналізі показників. За ознакою однорідності вони були згруповані в шість груп. З кожної групи Бівер вибрав по одному найтиповішому показнику, які й склали його систему прогнозування.

З використанням матеріалів аналізу 79 фінансово неспроможних і такого ж числа фінансово спроможних підприємств Бівер розробив шкалу граничних значень для кожного з таких показників стосовно американських підприємств. Нормативні значення показників У. Бівера розподілені на три групи: для стійких компаній, за 5 років до банкрутства та за 1 рік до банкрутства.

Британські вчені Таффлер і Тішоу запропонували в 1977 році чотирьохфакторну модель, яка надає точну картину фінансового стану корпорації. Критичне значення Z-показника за цією моделлю - 0,25. Якщо Z > 0,3 - у фірми непогані довгострокові перспективи, а якщо Z < 0,2 - банкрутство більш ніж ймовірне [2, с. 170].

Пристосована до вітчизняних умов дискримінантна модель була розроблена О. Терещенком. Вона існує у двох варіантах: універсальна та спеціалізована за галузями народного господарства. Ця модель враховує специфіку діяльності саме українських підприємств. Але вагомим її недоліком є широкий інтервал невизначеності, коли неможливо достовірно визначити приналежність підприємства до фінансово стійких чи до потенційних банкрутів.

Отже, аналіз існуючих методик та теоретичних підходів щодо дискримінантного аналізу ймовірності банкрутства дав змогу визначити основні переваги та недоліки відповідних теорій та розрахунків за умов, що склалися у практиці підприємств України. Умови загострення кризи та погіршення фінансового стану значної частини підприємств потребують постійних досліджень та пропозицій з урахуванням: оперативного конт­ролю та аналізу показників звітності, що потребують відповідного удосконалення; адаптування системи показників щодо оцінки ймовірності банкрутства, їх перегляд та звуження відповідно до вдос­коналення існуючих методик.

Доцільно відзначити такі аспекти досліджень на перспективу та окреслити наступні напрями, а саме: оцінка ймовірності банкрутства підприємства в розрізі як галузевих особливостей, так уні­фікованих моделей; розробка системи показників та критеріїв, що є уніфікованими і можуть в разі необхідності використовуватись для загальної оцінки перспектив банкрутства; обмеження кількості показників щодо обра­них моделей та спрощення розрахунків з метою підвищення їх доступності і достовірності.

Список використаних джерел

1. Базілінська О.Я. Фінансовий аналіз: теорія та практика: навч. посібник / О.Я. Базілінська. - К.: Центр навч. л-ри, 2011. - 328 с.
2. Подольська В.О., Яріш О.В. Фінансовий аналіз: навч. посібник. - К.: Центр навч. л-ри, 2010. - 488 с.
3. Романів Р. Використання дискримінантного аналізу у методиці проведення внутрішнього аудиту // Наука молода. - 2006. - № 5. - С. 115-117.
4.  Рясних Є.Г., Шкілюк Л.О. Моделі діагностики та прогнозування банкрутства // Вісник Хмель­ницького національного університету - 2008. - № 2. - Т 2. - С. 30-33.
5. Шапурова О.О. Моделі оцінки банкрутства та кризового стану підприємств // Економіка і держава. - 2009. - № 4. - С. 59-64.
6.  Шморгун Н.П., Головко І.В. Фінансовий аналіз: навч. посібник. - К.: Центр навч. л-ри, 2006. - 528 с.