УДК 339.187
Живиця Олексій
студент
Коршук Крістіна
студент
Дніпропетровська державна фінансова академія
м. Дніпропетровськ
АНАЛІЗ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЛІЗИНГОВИХ КОМПАНІЙ В УКРАЇНІ
Анотація
У статті розглянуто та проаналізовано сучасний стан та особливості функціонування лізингових компаній в Україні. На основі проведеного дослідження виділено існуючі проблеми та перспективи розвитку вітчизняного ринку лізингових послуг.
Ключові слова: лізинг, лізингові компанії, ринок лізингових послуг, лізингодавець, лізингоодержувач, лізингові відносини, проблеми лізингу.
Оскільки лізинг є альтернативою кредитуванню банків та дієвим інструментом процесу ефективного оновлення основних засобів і технологій підприємств усіх напрямків економічно-господарської діяльності, актуальність теми не викликає сумнівів. Для ефективного функціонування ринку лізингу в нашій країні необхідно проаналізувати ситуацію, що склалась сьогодні, визначити проблеми, які характерні для ринку лізингу, та запропонувати можливі заходи щодо їх вирішення.
Вивчення проблем ефективного функціонування лізингових компаній знаходять своє відображення в багатьох наукових публікаціях вітчизняних вчених, таких як: О. Борисюк, О. Міщанчук О., Г. Бутар, О. Марценюк-Розарьонова, С. Зарубенко, Є. Стаднік Є. та інші.
Мета дослідження – аналіз діяльності лізингових компаній в Україні.
Згідно із статтею 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів [4].
Ринок лізингових послуг набуває все більшої популярності та важливості в розвитку економіки України, виступаючи одним із факторів зростання конкурентоспроможності українських підприємств, підвищення ефективності виробництва та покращення якості послуг.
Станом на 01.10.2013 р. до Переліку юридичних осіб, які мають право надавати фінансові послуги та перебувають на обліку в Нацфінпослуг, внесено інформацію про 256 юридичних осіб-лізингодавців, а до Державного реєстру фінансових установ внесено інформацію про 124 фінансові компанії, що надають послуги з фінансового лізингу [1].
Незважаючи на це, активно працюють на ринку не більше 20-30 компаній. Угоди зі злиття лізингових компаній або покупці лізингових портфелів не становлять інтерес для діючих гравців, і можуть бути радше винятком, тому зараз можливості ринку дозволяють набагато швидше наростити власний лізинговий портфель, ніж розібратися з фінансовим станом, портфелем і моніторингом об’єктів у чинної лізингової компанії, пропонованої до продажу. Тому, на жаль, лізингові компанії, які не змогли пережити кризу, продовжують припиняти свою діяльність.
Однією з головних перешкод на шляху розвитку лізингу в Україні є також вплив психологічних факторів. Через брак достовірної інформації, лізингові компанії сприймаються багатьма підприємствами як посередницькі структури, які лише займаються операціями з кредитування, отримуючи при цьому свою частину прибутку [5, c.81].
Але є і позитивні тенденції. Поновленню лізингового ринку сприяли загальне відновлення економіки та зміни Податкового кодексу України, а саме звільнення від оподаткування ПДВ відсотків у складі лізингового платежу. Все це пожвавило попит на фінансовий лізинг, а конкуренція на ринку змусила лізингові компанії знижувати вимоги до клієнтів щодо авансового платежу та лізингових ставок [3, c.208].
Згідно з даними Асоціації «Українське об’єднання лізингодавців», на 3-й квартал 2013 р. вартість укладених угод досягла найбільшого свого значення в Україні за період від 1-го кварталу 2009 р. і становить 24605,6 млн. грн. при 2486 шт. укладених угод [6]. Рисунок 1 характеризує динаміку зміни кількості діючих угод лізингових компаній та їх вартість.
Рис. 1. Кількість і вартість укладених договорів фінансового лізингу поквартально за 2009 - 2013 рр. [6]
Впевнено на ринку лізингових послуг тримаються компанії, власниками яких є міжнародні фінансові групи, та банки. Перші можуть розраховувати на підтримку материнських структур, другі завдяки лізинговим операціям розширили перелік свої послуг та можуть швидше та вигідніше вирішувати проблему мобілізації коштів для закупівлі майна, яке передаватиметься в лізинг [2, c.25].
Ключовим фактором росту лізингової компанії на сьогодні є доступ до необхідних для реалізації нових проектів фінансовим ресурсам, що, у свою чергу, залежить від багатьох чинників (починаючи від складу засновників компанії, наявної звітності, підготовленої за міжнародними стандартами, і закінчуючи мірою прозорості її діяльності і рівнем кредитних рейтингів). Таким чином, криза найбільшою мірою вплинула на компанії, що не мають можливості диверсифікувати свої джерела фінансування [7, c.62].
Напрямами з розвитку ринку лізингових послуг мають стати:
1) удосконалення законодавчої бази;
2) зниження вартості нотаріальних послуг з оформлення договору лізингу;
3) сприяння розвитку інфраструктури ринку лізингових послуг;
4) розробка програми заохочення іноземних інвестицій у формі лізингу;
5) забезпечення захисту прав учасників ринку лізингу [5, c.81].
Проаналізовано сучасний стан та особливості функціонування лізингових компаній України. Аналіз засвідчив, що ринок лізингових послуг перебуває в тяжкому стані, але має потужний потенціал. Основними перешкодами на шляху розвитку лізингових відносин стоїть маса проблем, вирішення яких на сучасному етапі є актуальним завданням.
Наведено напрями покращення функціонування лізингових компаній, основними з яких є: удосконалення законодавчої бази, сприяння розвитку інфраструктури ринку лізингових послуг, розробка програми заохочення іноземних інвестицій у формі лізингу та забезпечення захисту прав учасників ринку лізингу.
Для вирішення цілої низки проблем необхідна комплексна співпраця як держави, в особі уповноважених нею органів, лізингових компаній, так і споживачів, оскільки розвиток лізингу є не тільки засобом підвищення якості та ефективності виробництва, оновлення основних фондів окремого підприємства, а й інтенсифікації розвитку вітчизняної економіки в цілому.
Список використаних джерел
1. Аналітичний огляд ринку небанківських фінансових послуг України за ІІІ квартал 2013 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: rurik.com.ua
2. Борисюк О.В. , Міщанчук О.О. Ринок лізингових послуг в Україні: проблеми та перспективи розвитку / О.В Борисюк., О.О. Міщанчук // Науковий вісник ХДУ. – 2014. - № 5. –С. 22-25.
3. Бутар Г. М. Розвиток ринку фінансового лізингу в Україні / Г.М. Бутар // Наукові праці МАУП. – 2013. - № 1. - С. 207–210.
4. Господарський кодекс України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?code=436-15
5. Марценюк-Розарьонова О.В., Зарубенко С.В. Проблеми лізингових відносин на сучасному етапі та шляхи їх подолання / О.В. Марценюк-Розарьонова, С.В. Зарубенко // Збірник наукових праць ВНАУ. – 2012. - № 2. – С. 77-82.
6. Підсумки діяльность лізингодавців за ІІI квартал 2013 року [Електронний ресурс] / Українське об’єднання лізингодавців. – Режим доступу: http://www.uul.com.ua/stat/leasing_market/
7. Стаднік Є.О. Аналіз сучасного стану ринку лізингу в Україні /
Є.О. Стаднік // Актуальні проблеми економіки. – 2013. - № 6. – С. 60-66.
| 
