Архів / Archive

УДК 338.24

Шелінговська Іванна

магістрант

Мостовенко Наталія

к.е.н., доцент

Луцький національний технічний університет

м. Луцьк

ПРИКЛАДИ УСПІШНОГО РОЗВИТКУ ВЕНЧУРНОГО БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ

Анотація

У статті розглядаються основні фактори, що сприяють розвитку венчурної індустрії, описано характер ринку венчурного капіталу, проаналізовано показові приклади успішного розвитку венчурного підприємництва в Україні.

Ключові слова: інновації, венчурний бізнес, венчурна індустрія венчурне інвестування,

Закономірністю розвитку сучасних висококонкурентних ринків є оновлення та удосконалення виробничих технологій, орієнтація на постійну розробку та виробництво нової продукції, використання нових підходів до управління та організації виробництва. Такий підхід спроможні забезпечити лише інвестиції, що спрямовані в інноваційну сферу. Тому, предметом наукових досліджень у сфері управління процесами інноваційного інвестування є виявлення нових можливостей у існуючих способах мобілізації фінансових ресурсів та оцінка результативності їх впливу на інноваційний розвиток. Головною проблемою реалізації інвестиційно-інноваційного розвитку в Україні є розрив між двома важливішими стадіями інновацій – науковими дослідженнями й масовим виробництвом продукції, що є безпосереднім результатом їх ефективності з точки зору затребуваності ринком. Однією з найважливіших складових інноваційного процесу є венчурний бізнес, феномен надактивного розвитку якого пов’язаний із пріоритетним розвитком високотехнологічних та ризикованих галузей. Суть венчурного бізнесу полягає в тому, що інноваційні ідеї інвестуються на стадії відсутності не тільки компанії, а, найчастіше, і бізнес-плану. Тому малий високотехнологічний бізнес активно звертається до венчурних інвестицій, особливостями яких є: довгостроковість та ризикованість; кошти часто надаються під перспективну ідею без гарантованого забезпечення майном, заощадженнями чи іншими активами; термін інвестицій 3-7 років; ухваленню рішення про венчурне фінансування передує велика робота з вивчення ризиків та можливостей їх зменшення; венчурні інвестори надають перевагу реінвестуванню; їх прибуток виникає через 5-7 років після продажу пакету акцій за ціною, що в декілька разів перевищує первинне вкладення.

Основними факторами, що сприяють розвитку венчурної індустрії, є: наявність науково-освітньої бази та потужного дослідницького сектора, потужні наукові школи; розвиненість фінансових інститутів і ринків страхового та пенсійного секторів; наявність фондового ринку; політична і макроекономічна стабільність, стале економічне зростання; стабільний попит з боку держави та приватного секторів на наукові дослідження й розробки; наявність вільного капіталу.

До сьогодні більшість цих умов в Україні були так чи інакше присутні, але загалом український венчурний бізнес знаходиться лише на стадії раннього розвитку, хоча його формування було започатковано у 1992 р. за переважної участі іноземного капіталу. За офіційними оцінками Мінекономіки, ринок венчурного капіталу в Україні сьогодні становить приблизно 10 млрд. дол. (потенційний обсяг сягає 18000 млрд. дол.) і нараховує більше 1083 зареєстрованих компаній; питома вага венчурних фондів складає 75,6% [1]. На відміну від зарубіжних венчурних фондів, які спрямовують інвестиції у високоризиковану інноваційну сферу, вітчизняні венчурні фонди інвестували переважно у підприємства таких галузей, як будівництво, нерухомість, торгівля та ін. Найбільш великими компаніями є Western NIS Enterprise Fund (150 млн. дол. США), Sigma Blazer (100 млн. дол.), Baring Vostok Capital Partners (400 млн. дол.), Commercial Capital Group (200 млн. євро.) та ін. Характеристика провідних суб’єктів венчурного інвестування в Україні представлена в табл. 1.

Таблиця 1

Характеристика найбільших суб’єктів венчурного інвестування в Україні^*

*Побудовано за даними джерела [1]

Серед існуючих тлумачень венчурного інвестування, більшість відображає його головне завдання – сприяти розвитку інноваційного підприємництва в обмін на частку в бізнесі або інші правові гарантії. Стан венчурного фінансування в Україні характеризується такими рисами: переважно неінноваційна спрямованість інвестицій та кредитування (переважають харчова промисловість, виробництво будівельних матеріалів, торгівля); дохідність вкладень у цінні папери перевищує середню прибутковість банківських депозитів; попит на послуги венчурних фондів носить хаотичний характер при великому значенні особистісного чинника керівників підприємств; венчурне інвестування здійснюється переважно на базі вже існуючих компаній і підприємств, фактично відсутній корпоративний венчурний капітал; переважають венчурні фонди (а не компанії), що обумовлює необхідність формування системи керуючих компаній; значно коливається величина пакету акцій, якими володіють суб’єкти венчурінга (для малих підприємств від 2-5%, для середніх від 15-26% до 10-45%), проте поступово суб’єкти інвестування переорієнтуються на пакети акцій до 49% [2, с. 72].

Практика функціонування венчурних фондів як інституту ІСІ в Україні засвідчила, що запропонована у законодавстві модель вітчизняного венчурного ІСІ немає нічого спільного із цілями інноваційного інвестування. Це говорить про «квазівенчурний» феномен діяльності українських венчурних ІСІ. Попри об’єктивні труднощі та несприятливі фактори, що існують, поряд з функціонуванням «квазівенчурного» підприємництва в Україні є показові приклади розвитку високоефективного дійсно венчурного підприємництва. До них можна віднести діяльність:

• науково-технічного центру «Техносистеми», що виготовляє установки типу «Факел» для обробки рідких розчинів і стічних вод з використанням фізико-хімічних перетворень;
• науково-технічної компанії «Тест», яка розробляє та виготовляє установки для очищення стічної води;
• приватного підприємства «Вторполімермаш», який зекономив для країни понад 300 млн. дол., випускаючи електронне обладнання.

Також успішно розробляють та виготовляють високоліквідну інноваційну продукцію такі малі підприємства, як «Арон», «Пульс», «Плазмотрон». Серед найбільш успішних венчурних інвесторів в Україні можна назвати компанію «Техінвест», яка спеціалізується на інвестуванні ранніх стадій розвитку фірм і є партнером глобальної мережі фондів венчурної компанії DFJ, виступає співорганізатором щорічної зустрічі у Кремнієвій Долині практиків венчурного бізнесу «Silicon Valley Open Doors». Заснований за кошти компанії нанотехнологічний старт-ап APowerCap Technologies визнано найперспективнішою технологічною компанією з країн колишнього СРСР і за 4 роки від часу отримання венчурного капіталу капіталізація фірми зросла в 12 разів [1]. Заслуговує на увагу ще одна венчурна компанія, яка хоч і зареєстрована в Люксембурзі, але працює над пошуком перспективних інтернет-проектів в Україні та інших країнах СНД, США й Європи. Це компанія TA Venture, яка є генеральним партнером міжнародної конференції «IDCEE. Інтернет–технології та інновації», метою якої є організування зустрічей старт–апів з венчурними інвесторами, проведення семінарів, конкурсів старт–апів тощо.

На сьогодні можна визначити наступні шляхи вирішення проблем фінансування вітчизняного венчурного бізнесу: створити і реалізувати на державному рівні концепцію розвитку національної венчурної індустрії; надати податкові пільги для нових проектів; спростити відкриття і ведення венчурного бізнесу, надати пільгове кредитування; зосередити увагу на розвитку малого та середнього бізнесу для розвитку успішних компаній; створювати сприятливий інвестиційний клімат; збільшити фінансування фундаментальної науки; стимулювати навчання українських студентів за кордоном з умовою повернення в Україну. Венчурний бізнес в Україні має будуватися на таких засадах: для венчурного капіталу обов’язково повинна бути передбачена інноваційна спрямованість; поряд із фінансуванням венчурні фірми повинні надавати своїм клієнтам маркетингові, консультаційні, інформаційні послуги; венчурні структури повинні забезпечити прозорість фінансових потоків; доцільно також започаткувати формування інформаційно-пошукової бази спільного доступу і моніторингу інноваційного бізнесу.

Список використаних джерел

1. Український венчурний портал. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ventu.org.

2. Дюгованець О.М. Особливості венчурного інвестування в Україні / О.М. Дюгованець // Науковий вісник Ужгородського університету. – 2011. – Спецвип. 33. – Ч. 2. – С. 70–73.