Рубінська Юлія
магістр
Луцький національний технічний університет
м. Луцьк
ОБЛІКОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ ГАЛУЗІ ТВАРИННИЦТВА
За останні роки більшість підприємств України, які займаються виробництвом та переробкою продукції тваринництва, прaцювaли збитково, тому припинили свою діяльність aбо зменшили обсяги виробництва. Такий стан можна пояснити недостатньою державною підтримкою різних галузей економіки, а також відсутністю грамотного регулювання функціонування і економічного розвитку сільськогосподарського виробництва.
Зростaючa збитковість виробництва та переробки продукції тваринництва зумовлює необхідність додаткових досліджень з обліку витрат з метою їх ефективного менеджменту.
Дослідженню питань організації і методології обліку та оперативного контролю витрат виробництва значну увагу приділяли провідні вітчизняні вчені: Aтaмaс, І.A. Білоусовa, Ф.Ф. Бутинець, О.С. Бородкін, С.Ф. Голов, Н. М. Гудзенко, Л.К. Сук, М.Я. Дем’яненко, В.М. Жук, В.П. Зaвгородній, Г.Г. Кірейцев, тa ін.
В історії становлення та розвитку бухгалтерського обліку, в тому числі і в частині обліку витрат, виникає поділ обліку на фінансовий, предметом якого є зв’язки підприємства із зовнішнім світом, та управлінський, що характеризує і забезпечує стан справ у середині підприємства [4]. Більшість елементів фінансового обліку можна знайти і в управлінському обліку. Так, наприклад:
– на основі виробничої чи повної собівартості, розрахованої в системі управлінського обліку, проводиться балансова оцінка виготовлених на підприємстві активів в системі фінансового обліку;
– загальноприйняті принципи фінансового обліку витрат діють і в управлінському обліку;
– оперативна інформація про витрати використовується не тільки в управлінському обліку, але і для складання фінансових документів;
– використання даних єдиної облікової інформаційної системи, одним з розділів якої є облік витрат та доходів, необхідні як в управлінському так і в фінансовому обліку;
– інформація обох підсистем обліку використовуються для прийняття необхідних управлінських рішень [2].
Разом із тим між управлінським і фінансовим обліком витрат є дуже багато розбіжностей. Управлінський облік за інформаційним змістом і колом завдань, що вирішуються, ширший та різноманітніший, ніж фінансовий. Він повністю підпорядкований запитам керівників підприємства і націлений на вирішення конкретних завдань щодо мінімізації витрат та максимізації прибутку підприємства
Важливою функцією бухгалтерського обліку витрат є калькулювання собівартості продукції. Для різних цілей використовуються різні види собівартості. Так, у фінансовому обліку формується: виробнича собівартість, собівартість реалізованої продукції, повна собівартість.[5] З метою підготовки інформації для управління собівартістю, тобто для цілей управлінського обліку необхідно формувати такі види собівартості: собівартість центру відповідальності, повну виробничу собівартість, маржинальну (обмежену) собівартість [1].
У галузі сільського господарства в основному застосовується нормативний метод. Найважливішим його елементом є своєчасне виявлення відхилень від норм і врахування цих змін. Особливістю нормативного методу обліку витрат є наявність і можливість поточного і попереднього контролю за витратами матеріалів, сировини, палива, нарахуванням зарплати за встановленими нормами витрат. В них передбачаються ліміти, норми витрат матеріалів, нормований час і розцінки на оплату праці. За оцінками фахівців, в економічно розвинених країнах підприємства 90 % робочого часу і ресурсів у сфері бухгалтерського обліку витрат витрачають на постановку і ведення управлінського обліку, тоді як на традиційний фінансовий облік залишається менша частина часу. На вітчизняних підприємствах це співвідношення виглядає з точністю навпаки [3]. Така ситуація вимагає усунення існуючих незручностей в обліковому процесі.
Суттєвою проблемою на шляху формування та забезпечення ефективного функціонування системи управлінського та фінансового обліку для вітчизняних підприємств є недосконалість нормативно-правової бази, що регулює облік витрат на вітчизняних підприємствах. Нормативно-правові різних рівнів регулювання бухгалтерського обліку в окремих положеннях дублюють один одного, в інших – містяться суперечливі моменти. Методичні рекомендації з обліку витрат і калькулювання собівартості мають чисельні недоліки, серед яких можна виокремити такі:
- встановлення однозначного визначення показника виробничої собівартості незалежно від того, де буде використовуватись цей показник: в фінансовому, управлінському чи податковому обліку;
- незрозумілий правовий статус зазначених документів;
- методичні рекомендації розроблені у відповідності до стандартів бухгалтерського обліку, зокрема П(С)БО 16, проте окремі позиції їм суперечать.
Слід зазначити, що управлінський персонал вимагає складання «повної» калькуляції, яка окрім «бухгалтерських» складових доповнюється іншими витратами операційної діяльності (в тому числі адміністративними, витратами на збут та ін.). Ще одним проблемним питанням є оцінка біологічних активів та тваринницької продукції. Як зазначає П(С)БО 30 «Біологічні активи», сільськогосподарська продукція при її первісному визнанні має оцінюватись за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу або за виробничою собівартістю відповідно до П(С)БО 16 «Витрати». Методичними рекомендаціями з обліку біологічних активів натомість передбачено єдиний спосіб оцінки сільськогосподарської продукції – за справедливою вартістю. Визначення справедливої вартості біологічних активів і сільськогосподарської продукції ґрунтується на цінах активного ринку. Проте занепад тваринницької галузі супроводжується відсутністю активного ринку на продукцію галузі, що значним чином ускладнює її оцінку.
Зазначені невизначеності обумовлюють необхідність реформування нормативно-правової бази, що регулює облік витрат. З приводу цього запропоновані наступні кроки:
- Провести повну перевірку всіх нормативно-правових актів України, пов’язаних з обліком і контролем витрат з метою виявлення дублювання й неузгодження положень цих актів та неврегульованих ситуацій;
- Організувати та щомісячно оновлювати довідково-інформаційну базу підприємств з питань обліку, контролю, оподаткування, в тому числі щодо витрат;
- Головним бухгалтерам, контролерам-ревізорам, аудиторам, науковцям, що постійно працюють з нормативно-правовими актами України, які стосуються обліку та аудиту проводити робочі нотатки виявлених ними суперечностей, неув’язок згаданих вище актів та висловлювати свої висновки і пропозиції у фахових бухгалтерських виданнях.
Список використаних джерел
1. Аврова И. А. Управленческий учет / И. А. Аврова. – М. : Бератор- Пресс, 2003. – 176 с.
2. Гарасим П. М. Курс управлінського обліку : навч. посіб. / П. М. Гарасим, Г. П. Журавель, П. Я. Хомин. – К. : Знання, 2007. – 314 с., с. 41
3. Козак В.Г. Економічна сутність способів і видів оцінок у бухгалтерському обліку: їх мета та функції / В.Г. Козак // Економіка АПК. – 2007. – № 2. –С. 115–122
4. Правдюк Н.Л. Методичні особливості фінансового обліку в сільськогосподарських підприємствах / Н.Л. Правдюк // Економіка АПК. –2007. –№ 5. –С. 105–109
5. Цалко Ю. С. Витрати підприємства : навч. посіб. / Ю. С. Цал- Цалко. – К. : ЦУЛ, 2003. – 656 с., с. 135
| 
