Архів / Archive

Дерев’янко Світлана

к.е.н., доцент

Кайданович Олександра

студентка

Національний університет біоресурсів і природокористування України

м. Київ

ДО ПИТАННЯ СУТНОСТІ ВИТРАТ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

На сьогоднішній день витрати є важливою економічною категорією, яка потребує нових підходів до управління ними через зміни, що відбуваються як у технологічній, так і збутовій діяльності підприємств. Ефективне управління витратами є запорукою високої економічної результативності діяльності підприємства. Практичний досвід щодо управління витратами на підприємствах України є незначним, а тому в наукових колах часто піднімаються питання доцільності відокремлення управління витратами в окрему галузь науки.

Пошук ефективного відображення в обліку витрат та аналізу собівартості виробництва продукції, а також їх удосконалення постійно перебуває в полі зору науки. Цим питанням приділяють увагу багато науковців і практиків, зокрема І.О.Бєлий, І.Ф.Бланк, Ф.Ф.Бутинець, С.Ф.Голов, В.М.Жук, С.А.Котляров, Г.Г.Кірейцев, Ю.Я.Литвин, В.Г.Лінник, В.В.Сопко, Л.К.Сук, П.Т.Саблук, Л.С.Шатковська, В.О.Шевчук, В.П.Ярмоленко, А. Яругова та інші. Деякі вітчизняні економісти вважають, що в умовах ринку немає необхідності детального обліку витрат виробництва та обчислення собівартості продукції. Розглядаючи витрати як економічну категорію варто з’ясувати її суть.

Використані у процесі виробництва різні речовини та сили природи на виготовлення нового продукту праці формують поняття витрат. На думку деяких авторів, витратами виробництва прийнято називати витрати живої та уречевленої праці на виготовлення продукції, виконання робіт і послуг та її реалізації. В умовах ринкових відносин витрати виробництва дорівнюють вартості виготовленого продукту; вони є сумою вартості витрачених на виробництво продукту засобів виробництва та заново утвореної вартості [7].

У бухгалтерському обліку під витратами розуміють зменшення економічних вигод внаслідок вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок вилучення внесків власників) [5]. На думку деяких авторів [9, 10], очевидним є той факт, що збільшення активів логічно веде до збільшення зобов’язань, і навпаки. Ми також поділяємо їх точку зору в даному питанні, адже цей принцип закладено і в основу подвійного запису. А те, що зазначено в стандарті – „зменшення активів” або „збільшення зобов’язань”, само по собі суперечить суті подвійного запису, за яким кожна господарська операція спричинює вартісну зміну як мінімум двох об’єктів обліку. Тому вважаємо таке визначення не зовсім обґрунтованим.

Щодо визнання чи невизнання витрат, то у п. 6-9 П(С)БО 16 „Витрати” наведено критерії, за якими їх відносять до звітного періоду чи не визнають як такі. Визнання витрат безпосередньо пов’язано із принципами бухгалтерського обліку та фінансової звітності, зокрема нарахування та відповідності доходів і витрат. Щоб визначити фінансовий результат звітного періоду потрібно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були понесені для отримання цих доходів. Це цілком зрозуміло: якщо є доходи, то мають бути і витрати.

Важливо розмежувати витрати і втрати. На думку ряду авторів, втрати від знецінення запасів, нестачі сировини, матеріалів чи готової продукції на складі не можуть бути витратами звітного періоду, це є „натуральні” втрати [11].

Австрійський теоретик Р.Візер розробив суб'єктивну теорію витрат альтернативних можливостей, згідно з якою дійсні витрати виробництва даного товару дорівнюють найвищій корисності тих благ, які суспільство могло б отримати, коли б по-іншому використало затрачені виробничі ресурси. Дж.К.Кларк ретельно досліджував різні типи витрат: індивідуальні і суспільні, абсолютні, додаткові, фінансові, виробничі, довгострокові і короткострокові.

Обґрунтований аналіз витрат був розпочатий класиками політичної економії. Спираючись на теорію трудової вартості, А.Сміт, Д.Рікардо і К.Маркс відзначали, що витрати – це середні суспільні витрати на одиницю продукції. Витрати виробництва визначались ними як ціна виробництва з урахуванням рентних платежів. К.Маркс визначав витрати виробництва як сукупність двох складових: витрат виробництва підприємства у вигляді витрат капіталу та витрат виробництва суспільства, тобто витрат живої та уречевленої праці.

Сучасний погляд на категорію витрат досить різноманітний. Існуючі наукові підходи до визначення поняття „витрати” узагальнимо в табл.1.

Таблиця 1

Характеристика та визначення поняття „витрати”

Так, Л.В.Нападовська стверджує, що термін „витрати” згідно з нормативними актами означає використання (відтік) грошових коштів [3]. На думку В.В.Сопка, витрати - це використані різні речовини і сили природи у процесі виробництва операційної та неопераційної діяльності: вони пов’язані з виготовленням конкретного, чітко визначеного виду виробу або конкретного виду наданої послуги, або виконаної роботи [8].

З усього вище зазначеного можна констатувати той факт, що в економічній літературі не має єдиного підходу до економічного визначення як витрат в цілому, так і виробничих витрат зокрема, тому дане поняття часто розглядається з кількох точок зору, які іноді суперечать одна одній. Отож, при здійсненні виробничої діяльності питання суті витрат є досить важливими і залишаються актуальною темою дискусій, які розгортаються як в періодичній пресі, так і на науково-практичних конференціях та семінарах.

Список використаних джерел

1.  Бандурка О.М., Коробов Н.Л., Орлов П.І., Петрова К.Л. Фінансова діяльність підприємств: Підручник. — К.: Либідь, 1998.
2. Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. – 3-е вид.., доп. і перероб.- Житомир: ЖІТІ, 2011.
3. Нападовська, Л.В. Управлінський облік [Текст]: підручник для студ. вищ. навч. закл. / Л.В. Нападовська. – К.: Книга, 2004.
4. Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств: Підручник /А. М. Поддєрьогін: КНЕУ, 2001. — 460 с.
5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 „Витрати” // Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0027-00
6.  Савченко О.С. Витрати як основний об'єкт управлінського обліку / О.С. Савченко // Оподаткування, облік і звітність в страховій компанії. - 2008. - № 5.
7. Слюсарчук Л.І. Облік і аналіз виробництва та продажу готової продукції (методично-прикладний аспект).  – К.: Альтерпрес, 2001. – 258с.
8. Сопко В.В. Роль управлінського обліку в системі управління витратами. // Формування ринкових відносин в Україні. – 2007. – № 10. С.39.
9. Тринька Л.Я. Виробництво без витрат: реалії вітчизняного обліку або яку собівартість ми визначаємо // Бухгалтерський облік і аудит. – 2004. – №11. – С.32–37.
10. Тріль С.Р., Тринька Л.Я. До питання класифікації витрат у сучасних умовах господарювання // Наукові записи Тернопільського державного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. – Сер.: „Економіка”. – 2001. – №7. – С.166–169.
11. Ярмоленко В.П. Про склад і класифікацію виробничих витрат // Бухгалтерія в сільському господарстві. – 2000. – №11. – С.20.