Музичук Вікторія
магістрант
Волинець В
к.т.н., доцент
Вінницький навчально-науковий інститут економіки ТНЕУ
м. Вінниця
ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ
Однією з умов ефективного функціонування підприємств в умовах ринкової економіки є їх забезпеченість основними засобами, оскільки саме основні засоби є тією рушійною силою, за допомогою якої починає працювати підприємство, а в подальшому розширювати свою діяльність. Необхідно зазначити, що посилюється несприятлива тенденція занепаду галузей промисловості щодо виробництва засобів виготовлення, що відбувся в Україні за останні десятиріччя. У розвинутих країнах традиційно підтримується розвиток виготовлення засобів виробництва: у Німеччині на продукцію машинобудування припадає 53,6 % обсягу промислової продукції, у Японії – 51,5 %, у Великобританії – 39,6 %, в Італії – 36,4 %, а в Китаї – 35,2 %. В Україні частка продукції машинобудування та металообробки у валовій продукції промисловості знизилася з 30,5 % у 1990 році до сучасних 10,9 % [1, с. 22], що знаходиться у прямому зв’язку з рівнем і динамікою суспільної продуктивності праці. Згідно з прийнятими в міжнародній практиці розрахунками в Україні ВВП на душу населення у 2013 році дорівнював 7423 дол., в Німеччині він сягав 40007 дол., у Франції – 35784 дол., у Японії – 36899 дол., у Великобританії – 37307 дол., в Італії – 30289 дол. Китай з мізерних 258 дол. на душу населення у 1987 році підняв цей показник до 9844 дол. [2].
Зважаючи на роль та місце основних засобів в діяльності підприємств та економіки країни, в науковій літературі приділено багато уваги теоретичним та практичним питанням їх обліку, проте єдиної думки щодо визначення змісту терміну основні засоби науковцями не досягнуто.
У дослідженнях питань формування та відтворення основних засобів зробили вагомий внесок такі відомі вітчизняні вчені як В. В. Адамчук, М. Т. Білуха, Ф. Ф. Бутинець, Л. В. Гуцаленко, Н. Л. Жук, М. Ю. Каденська, В. В. Ковальов, В. Г. Лінник, П.Т. Саблук, Я. В. Соколов, В. В. Сопко, Л. К. Сук, Н. М. Ткаченко та інші.
Завданням роботи є аналіз підходів до трактування економічної сутності основних засобів у нормативно-правових документах.
Невдала термінологія, як зазначають В.Сопко і В. Караєв, може не лише не дати реального і повного уявлення про суть процесів, що відбуваються, а й ввести в оману [3, с. 12].
Іноді основні засоби називають майном (річчю). Відповідно до Цивільного Кодексу України майном, як особливим об’єктом, вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки. Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов’язки. Вони поділені на рухомі і нерухомі речі [4]. Тобто, під майном слід розуміти активи, які використовуються в господарській діяльності підприємства.
Згідно з П(С)БО 7 «Основні засоби» [5] матеріальні активи, які підприємство утримує з метою їх використання у процесі виробництва, постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше як один рік називають основними засобами.
Необхідно вказати на те, що у П(С)БО 32 «Інвестиційна нерухомість» [6] ми зустрічаємося з визначенням «інвестиційна нерухомість» та «операційна нерухомість» до яких належать власні або орендовані на умовах фінансової оренди земельні ділянки, будівлі, споруди, які розташовуються на землі. Тільки інвестиційна утримується з метою отримання орендних платежів та/або збільшення власного капіталу, а операційна – для виробництва та постачання товарів, надання послуг, адміністративної мети або продажу в процесі звичайної діяльності. Об’єктом основних засобів є власні або орендовані на умовах фінансової оренди земельні ділянки, будівлі, споруди, які розташовані на землі, та активи, які утворюють з інвестиційною нерухомістю цілісний комплекс.
Визначення поняття інвестиційної та операційної нерухомості змушує більш прискіпливо ставитися до дослідження економічного змісту основних засобів. Вище вказане призводить до певних непорозумінь в обліковій практиці та ускладнює здійснення аналізу їх використання і, відповідно, впливає на прийняття управлінських рішень.
Таким чином, усунення розбіжностей у нормативних документах термінології і розкриття економічного змісту показників, що виступають основними при формуванні підприємствами облікової політики мають стати пріоритетними при вдосконаленні бухгалтерського обліку.
Отже, на основі проведеного аналізу нормативно-правових документів можна навести таке визначення: основні засоби – це вартісно виражені ресурси, які утримуються суб’єктом господарювання з метою використання в економічній діяльності, очікуваний строк експлуатації яких становить не менше одного року чи визначається межами операційного циклу понад один рік, вартість яких зменшується в процесі використання.
Список використаних джерел
1. Бутинець Т. А. Основні засоби: точка зору економіста // Проблеми теорії та методології бухгалтерського обліку, контролю і аналізу. – 2012. – Вип. 2 (23). – 22-36 с.
2. http://svspb.net/danmark/vvp-stran-na-dushu-naselenija.php
3. Сопко В., Карєв В. Деякі питання термінології та класифікації засобів праці // Бухгалтерський облік і аудит. – 2006. – № 3. – С. 11-15.
4. Цивільний Кодекс України № 435-IV від 16.01. 2003 р.
5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджений наказом Мінфіну України № 92 від 27.04.2000 р.
6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 32 «Інвестиційна нерухомість» Затверджено наказом Міністерства фінансів України № 779 від 2. 07. 2007 р.
| 
