Архів / Archive

Єрошкіна Ольга

к. держ. упр., доцент

Логвинчук Яна

магістр

Університет економіки і права «КРОК»

м. Київ

ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ РОЗРАХУНКІВ З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ НЕРЕЗИДЕНТАМИ ТА ВПЛИВ НА НИХ КУРСОВОЇ РІЗНИЦІ

З огляду на сучасний стан фінансової системи України, центральний банк

не виконує всіх своїх функцій, що має негативний вплив на купівельну спроможність населення та підприємств. Співвідношення національної валюти до іноземних коливається, вартість гривні  зменшується, тому актуальним є порядок відображення в обліку курсових різниць в умовах економічної нестабільності. Курсові різниці сьогодення спричиняють зростання ризиків, витрат за результатами ведення господарської діяльності.

Метою роботи є дослідження впливу операційних та неопераційних курсових різниць на фінансові результати діяльності підприємств.

В сучасних умовах більшість підприємств різних форм власності та сфер господарювання мають контрагентів-нерезидентів, а відповідно проводять розрахунки в іноземній валюті, що спричиняє виникнення курсової різниці. Джерелом появи різниці можуть бути: надходження валюти від покупців-нерезидентів, внески у статутний капітал інвесторів-нерезидентів, придбання валюти на міжбанківському валютному ринку задля здійснення розрахунків з постачальниками-нерезидентами та інше. Курсова різниця – це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах. При цьому, під валютним курсом розуміється установлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової
одиниці іншої країни [5].

За МСФО, курсова різниця − це різниця, що є наслідком переведення певної кількості одиниць однієї валюти в іншу за різними валютними курсами. Валютним курсом вважається коефіцієнт обміну двох валют [4].

Курсові різниці можуть бути:

- операційні – виникають від перерахунку статей, пов’язаних із операційною діяльністю підприємства, зокрема від перерахунку залишку грошових коштів в іноземній валюті;

- неопераційні – виникають від перерахунку статей, пов’язаних з інвестиційною і фінансовою діяльністю підприємства.

Найважливішою характеристикою курсових різниць (позитивних та негативних) є їхній вплив на фінансові результати діяльності підприємств.

Позитивні курсові різниці відображаються на рахунках бухгалтерського обліку :

1. Операційні – позитивні за кредитом субрахунку 714 «Дохід від операційної курсової різниці», а негативні за дебетом субрахунку 945 «Втрати від операційної курсової різниці»;

2. Неопераційні – позитивні за кредитом субрахунку 744 «Дохід від неопераційної курсової різниці», а негативні за дебетом субрахунку 974 «Втрати від неопераційних курсових різниць».

Курсові різниці визначаються за монетарними статтями до яких належать: іноземна валюта в касі та на валютних рахунках підприємства; платіжні документи цінні папери, фінансові інвестиції в іноземній валюті, (чеки, векселі, акредитиви, облігації, казначейські зобов'язання); дебіторська заборгованість, що підлягає погашенню в іноземній валюті; несплачений статутний капітал; довгострокові й поточні позики; векселі видані, виражені в іноземній валюті; довгострокові зобов'язання по міжнародному фінансовому лізингу; розрахунки з учасниками в частині заборгованості учасникам з виплати дивідендів; кредиторська заборгованість в іноземній валюті [6].

Визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на такі дві дати: на дату здійснення розрахунків або ж на дату балансу [5].

Відповідно до постанови НБУ №100 від 03.03.2015 встановлено межі проведення розрахунків з нерезидентами, що не перевищують 90 календарних днів . Національним банком України встановлено обов’язковий продаж  валюти наступного дня на міжбанківському валютному ринку. Розмір продажу  складає 75 % від надходжень, що може спричинити негативний вплив на формування фінансового результату підприємства [7].

Не підлягають обов'язковому продажу на міжбанківському валютному ринку України надходження в іноземній валюті : на користь держави або під державні гарантії; за кредитами, позиками, що залучаються відповідно до міжнародних договорів України; за проектами міжнародної технічної допомоги, що пройшли державну реєстрацію; на кореспондентські рахунки банків-нерезидентів в іноземній валюті, відкриті в уповноважених банках; за операціями з розміщення депозитів банками-нерезидентами на рахунках в уповноважених банках; на користь резидентів-посередників за договорами комісії, доручення, консигнації або за агентськими угодами, що підлягають подальшому перерахуванню власникам коштів, тощо.

Якщо суб’єкт господарювання в межах здійснення господарської діяльності постійно співпрацює з постачальниками та покупцями нерезидентами, то в сучасних умовах буде нести також додаткові витрати, що пов’язані з придбанням іноземної валюти, а саме збір у розмірі 1,5%.

При придбанні валюти також виникають різниці між курсом придбання валюти (міжбанк) та курсом НБУ  на дату придбання, що обліковуються на рахунках  711 «Дохід від купівлі-продажу іноземної валюти» або 942 «Витрати на купівлю-продаж іноземної валюти». 

При відображені операцій в обліку з іноземною валютою доцільно звернути увагу на поняття балансової вартості іноземної валюти та вартості валюти на дату здійснення операції. Відповідно до П(С)БО 15 балансова вартість валюти – це вартість  іноземної  валюти, визначена за валютним курсом грошової одиниці України до іноземної валюти  на  дату  здійснення  господарської  операції  або на дату складання  балансу. А вартість іноземної валюти на дату здійснення операції – це вартість іноземної валюти визнана за курсом НБУ на дату здійснення операції.

Ключовим, фактором є  також авансові платежі. Сума авансу в іноземній валюті, надана іншим особам у рахунок платежів для придбання немонетарних активів і отримання робіт і послуг, при включенні до вартості цих активів перераховується у валюту звітності із застосуванням валютного курсу на початок дня дати сплати авансу [5].

Отже, розмір та визнання курсової різниці можна звести до мінімуму при правильному складанні договору з контрагентами, уникнувши довготривалих валютних контрактів, що в подальшому може стимулювати курсові різниці. Також, для уникнення частини втрат, пов’язаних зі зміною курсів іноземних валют, необхідно укладати контракти із включенням захисних валютно-цінових застережень, що сприятиме мінімізації валютних ризиків. 

Список використаних джерел

1. Бухгалтерський облік та оподаткування: Навчальний посібник / За ред. Р.Л. Хомяка, В.І. Лемішовського. – Львів: Бухгалтерський центр «Ажур», 2010. -1220 с.
2. Вплив змін валютних курсів: Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 21 (МСБО 21), поточна редакція від 01.01.2012 року. − [Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/929_022
3. Вплив змін валютних курсів: Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 21, поточна редакція від 19.08.2014 року. − [Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0515-00.
4. Петрашко Л.П. Валютні операції : навчальний  посібник / Л.П. Петрашко. – 2-ге вид., переробл і доповн. – К.: Знання, 2012. – 271 с.
5. Про  бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні : Закон України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/996–14
6. Гордієнко Н.І., Карпушенко М.Ю. Облік зовнішньоекономічної діяльності: Навчальний посібник (для студентів економічних спеціальностей). Харків: ХНАМГ, 2006. − 235 с
7. Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України: Постанова № 160 від 03.03.2015. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/doccatalog/document?id=15111597
8. Дохід: Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15, поточна редакція від 09.08.2013. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0860-99