Архів / Archive

Літовченко Богдан

к.е.н., доцент

Академія митної служби України

(Університет митної справи та фінансів)

м. Дніпропетровськ

КРЕАТИВНА ЕКОНОМІКА І ЗАРОДЖЕННЯ КРЕАТИВНОЇ ШКОЛИ МЕНЕДЖМЕНТУ

У світі все активніше розвивається нова концепція соціально- економічного розвитку, що висуває культурні ресурси і творчість на перший план сучасної, постіндустріальної економіки. Цей інноваційний сектор, який набув широкого значення на початку ХХІ століття, із процесами глобалізації і новою та надновою економікою, і називають його творчою, або креативною економікою (creativeeconomy).

Сучасні дослідники розглядають креативність як створення на базі знань нових практичних форм, а основою розвитку креативної економіки – принцип «трьох Т» економічного розвитку: “технології, таланту і толерантності”. Сьогодні креативність розглядається як визначальний фактор формування сучасної постіндустріальної цивілізації та необхідний атрибут успішного розвитку нової та наднової економік – відтіснивши традиційні фактори економічного розвитку економічних систем – добре налагоджену інфраструктуру, місце розташування, природні ресурси, на перший план виходять людські здібності, талант, мотивації та відношення до культури [1, 23; 2, 90].

На відміну від термінів про індустріальну цивілізацію, в кінці ХХ ст. виникли такі категорії, як глобалізація та постіндустріальна цивілізація, економіка знань, інформаційна економіка, нині ж мовиться про креативну економіку, що використовує досягнення економіки знань і грунтується на матеріалізації нових ідей і задумів. Креативна економіка – це економіка творчого сектора, до якого відносяться в основному процеси у сфері послуг, проте результати цієї діяльності можна виявити практично у всіх галузях економіки. Вона спирається на високу питому вагу креативного класу, який вважається генератором ідей і нових підходів як у сфері науково-дослідної діяльності, так і в бізнесі, мистецтві, культурі або дизайні [3, 96].

Усе це формує інші вимоги до якості трудових ресурсів. Від працівників креативного сектора потрібна здатність до творчого мислення, генерації нових ідей, оригінальних рішень, освоєння нових технологій. Тому однією з основних вимог є високий рівень професійної підготовки, яка відіграє важливу роль у формуванні креативної економіки. Йдеться насамперед про розвиток індивідуальних творчих здібностей людини. Системи навчання, які змушують просто зубрити матеріал, втрачають сенс.

Розвиток креативної економіки заснований на новому феномені – на необмежених ресурсах економічного зростання, на здатності людини до творчості. Оволодіння цими ресурсами може призвести до широкомасштабних змін, причому не тільки в економічній теорії, що ґрунтується на законі обмеженості ресурсів і факторів виробництва.

У таких умовах потрібне дуже стратегічне і оперативне реагування менеджменту організацій на зміни, що відбуваються навколо. Праця стає ще більш творчою, а динамічність середовища знижує можливість втручатися в дії кожного працівника.

Тому теорія і практика сучасного управління опинилися перед проблемами, які не досліджувалися класичними школами менеджменту, і слід вести мову про необхідність започаткування нового етапу у розвитку менеджменту, а саме – креативної школи менеджменту, яка (можливо) буде побудована на таких принципах, частково окреслених національними і європейськими дослідниками [3; 4; 5; 6]:

• холізм, який об’єднує управління у всеохоплюючу організаційну функцію, коли кожен з працівників, який стикається у своїй роботі з людьми, являється менеджером;
• синергія, як вміння уміння об‘єднати виробничу, технологічну, економічну і управлінську ефективність;
• проактивність, яка викликає не лише реакцію на проблеми і ситуації, що створюються середовищем, а й моделювання і реалізацію слушних для організації змін середовища;
• глокальність (від англ. global+local) – “думати глобально, діяти локально” – зосередження власних зусиль на досягнення загально організаційних ;
• унісолізація (від англ. universal+social) – міждисциплінарний підхід до аналізу середовища і реалізації управлінських рішень на основі багатогалузевих знань екології людини;
• гументтизація (від англ. Human being+management) як всеохоплюючий організаційний вплив (зокрема, багатонаціональних корпорацій і міжнародних організацій) на формування бажаних для себе середовища і поведінку людини – від визначення мрій до встановлення меж створення, поширення і розподілу знань;
• пожертва, на відміну від класичних поглядів на людину в організації, зміна вектору від досягнення власних цілей за рахунок організації на підпорядкованість власних цілей організаційним;
• інтуїтивність, за якої рішення приймаються не на основі соціо-технічного аналізу, а ґрунтуються на сплаві знань, логіки і досвіду;
• творчість, а саме вихід за межі вузькоспеціалізованого підходу до виконання організаційних функцій;
• фасилітація, тобто створення і управління самостійними командами професіоналів, здатних вирішувати будь-яку поставлену задачу, без втручання у їх операційну діяльність.

Звичайно, дані викладки носять вельми дискусійний характер – адже вони не вписуються у загальні постулати менеджменту як галузі науки. Проте, з огляду на те, що після кількісної школи у 50-х рр. ХХ-го ст. як завершального етапу наукового управління, появи концепцій ситуаційного і системного менеджменту пройшло понад 40 років, варто замислитися над новими феноменами у теорії і практиці управління.

Менеджмент початку ХХІ-го ст. стоїть перед викликами глобалізації і новою якістю людського професіоналізму. Питання про те, чи здатен він вижити у сучасному природному стані все ще залишається відкритим для сучасних дослідників.

Список використаних джерел

1. Флорида Р. Креативный класс: люди, которые меняют будущее. [Текст] / Флорида Р.– М.: Издательский дом «Классика ХХІ», 2007. – 432 с.
2. Линднер, П. Креативные индустрии: от теоретических моделей к реальным проектам. [Електронний ресурс] / Линдер П. – Режим доступа: http://www.hse.ru
3. Куриляк В.Є. Креативна економіка як нова парадигма постіндустріальної цивілізації [Текст] / Куриляк В.Є., Живко М.А., Літовченко Б.В. // Вісник Академії митної служби України. Серія “Економіка” – 2013. - № 2 (50). – С. 92 – 98.
4. Кредісов А.І. Стратегічний менеджмент на початку ХХІ ст.: зміна парадигми. [Текст] / Кредісов А.І., Літовченко Б.В. //Економіка України. – 2011. – № 2 (591). – С. 28 – 37.
5. Литовченко Б. Стратегический менеджмент [Текст] / Литовченко Б., Толс М. – Кишинев: EUBAM, 2013. – 116 c.
6. Litovchenko B. Development of the Theory and Practice of Management: Metaphysics vs Physics [Text] / Litovchenko B. // Journal of European Economy. – 2012. – Vol. 11 (№ 4).  – December. – P. 381-401.