Васильців Тарас
д.е.н., доцент, завідувач кафедри
Ткачук Ірена–Марія
аспірант
Львівська комерційна академія
м. Львів
НАПРЯМИ ПОКРАЩЕННЯ ІНСТИТУЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ ВНУТРІШНЬОГО РИНКУ В УКРАЇНІ
Досягнення стратегічних пріоритетів державної політики опирається на необхідне інституціональне, організаційне, економічне, соціально-психологічне та інше забезпечення. При цьому особливо важливим є саме інституціональний базис, утворений сукупністю інституцій, нормативно-правових актів, формальних та неформальних правил поведінки. Власне, інституціональне забезпечення формує базові рамкові умови, в яких функціонують суб’єкти системи управління розвитком внутрішнього ринку. Відтак, досягнення стратегічних пріоритетів державної політики розвитку внутрішнього ринку України, на нашу думку, потребує коригування її інституційно-правового та інституційного-організаційного базису.
Ефективне державне регулювання, спрямоване на розвиток внутрішнього ринку, має орієнтувався на вирішення таких завдань як стимулювання розвитку внутрішнього ринку та імпортозамінного виробництва, збільшення обсягів продажу вітчизняних якісних та високотехнологічних товарів, задоволення внутрішнього споживчого та інвестиційного попиту. Більше того, посилення в останні роки проблем зростання споживчих витрат населення на внутрішньому ринку, критичне збільшення обсягів та частки споживчого імпорту, погіршення зовнішньоторговельного балансу України, актуалізують зміщення акцентів державної політики вже не стільки на розвиток, як на забезпечення безпеки вітчизняного ринку.
Виходячи з цих міркувань, на нашу думку, в сучасних умовах доцільно розробити, прийняти та реалізувати Концепцію розвитку внутрішнього ринку України, на базі якої будуть визначені положення стратегії, національної і регіональних програм у цій сфері, а також формуватиметься інституціональне забезпечення подальшого розвитку внутрішнього ринку. Схожої думки дотримується й В. Лагутін, зазначаючи, що в сьогоднішніх реаліях важливо реалізувати програми забезпечення стійкого розвитку внутрішньої торгівлі узгоджено з досягненням національних інтересів і створенням необхідних структурних та інституціональних передумов розвитку внутрішнього ринку [10, с. 52]. Така Концепція має опиратися на базові постулати і методологію гарантування безпеки складних соціально-економічних систем. Передусім йдеться про зорієнтованість державної політики на забезпеченні економічної незалежності і самодостатності галузі, її прийнятної соціально-економічної ефективності, стабільності і стійкості, сформованості передумов до відтворення, розвитку і прогресу, а також її структурування за складовими безпеки.
Виходячи з досліджень поточного стану та проблем розвитку внутрішнього ринку України, є підстави стверджувати про наявність багатьох системних загроз, що негативно позначаються на стійкості вітчизняної економічної системи, зокрема за функціональними сферами.
Так, у макроекономічній сфері це сповільнення доведення товарів від виробництва до споживання, послаблення міжгалузевих та коопераційних; соціальній – погіршення якості життя населення, зростання частки товарів низької якості та небезпечних для здоров’я, погіршення доступності споживчого кредитування та купівельної спроможності малозабезпечених верств населення; фінансово-інвестиційній – сповільнення ділової активності, погіршення доступності фінансово-інвестиційних ресурсів для суб’єктів сфери товарного обігу; інноваційній – критичне зниження соціально-економічної ефективності функціонування торгівлі та виробництва, зниження якості ринкових інститутів, слабкість внутрішньої торгівлі; зовнішньоекономічній – посилення залежності внутрішнього ринку та економіки від кон’юнктури зовнішніх ринків, зниження ефективності експорту та зростання імпортомісткості.
Наголосимо, що поточні загрози розвитку національної економіки, джерелом походження яких є сфера товарного обігу, а саме сектор внутрішнього ринку, є вагомими і системними, а на їх вирішення потрібно спрямувати активну державну політику щодо покращення інституціонального забезпечення та розвитку внутрішнього ринку України.
Зокрема ми пропонуємо такі альтернативні напрями покращення інституціонального забезпечення розвитку внутрішнього ринку України:
- удосконалення системи планування та регулювання торговельних відносин та інститутів між виробниками і споживачами, диверсифікація діяльності роздрібних торговельних підприємств;
- розширення компетенцій громадських суб’єктів та організацій системи захисту прав споживача;
- інституціалізація стимулів впливу внутрішнього ринку на формування суспільного продукту і розвиток суспільного виробництва;
- покращення інституціонального забезпечення зайнятості, оплати праці та соціальної безпеки внутрішнього ринку;
- розвиток системи інституційного забезпечення реалізації функцій та підвищення економічної ефективності внутрішнього ринку;
- розвиток системи інституцій інвестиційно-інноваційного розвитку внутрішнього ринку;
- удосконалення інституціонального середовища безпеки торговельного середовища та подолання ринкових деформацій;
- розвиток інституційної інфраструктури внутрішнього ринку;
- покращення системи і механізмів управління зовнішньою торгівлею, проведення ефективної зовнішньоекономічної політики.
Виходячи з цього, суб'єктами, що забезпечать управління розвитком внутрішнього ринку повинні стати так звані інституційні одиниці, які ієрархічно можна поділити на суб’єкти макроекономічного регулювання (органи вищої державної влади – Президент України, Кабінет Міністрів України, Верховна Рада України; профільні та пов’язані з ними міністерства і відомства – Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Міністерство фінансів України, Міністерство інфраструктури України; адміністративні та контролюючі органи – державні податкова та митна служби, Антимонопольний комітет України, органи внутрішніх справ, прокуратура, судова система), суб’єкти мікроекономічної системи, суб’єкти інституційної інфраструктури розвитку і безпеки внутрішнього споживчого ринку (асоціативні об’єднання підприємств, організації захисту прав споживача, профспілкові об’єднання, страхові та охоронні агентства, організації з економічної безпеки бізнесу, суб’єкти, що надають інформаційно-консалтингові послуги тощо).
На рівні суб’єктів господарювання і ринкової інфраструктури слід забезпечити належний рівень фінансово-економічної безпеки суб’єктів господарювання, інвестиційної привабливості підприємств та галузі, їх капіталізацію, збереженість фінансово-економічних інтересів засновників, власників та керівників бізнес-структур.
На рівні галузі та держави пріоритетом має стати галузево-секторальний розвиток, наповнення бюджетів, грошово-кредитна та валютна стабільність, забезпеченість населення продовольством, екологічна безпека, вплив процесів розвитку внутрішнього споживчого ринку на конкурентоспроможність національної економіки і макроекономічний розвиток держави.
Список використаних джерел
1. Лагутін В. Д. Внутрішній ринок споживчих товарів : теорія розвитку і регулювання : монографія / В. Д. Лагутін. — К. : Київ. нац. торг.екон. унт, 2010. — 327 с.
2. Ринки реального сектора економіки України: структурноінституціональний аналіз /[Точилін В. О., Осташко Т. О., Пустовойт О. В.та ін.] ; за ред. дра екон. наук, проф. В. О. Точиліна ; НАН України, Інт екон. та прогноз. —К., 2012. — 640 с.
| 
