Зборовська Юлія
к.е.н., старший викладач
Уманський національний університет садівництва
м. Умань
УДОСКОНАЛЕННЯ ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВ НА ЗАРУБІЖНИХ РИНКАХ
Для економіки України нині характерною є активна участь у глобалізаційних процесах. За таких умов для вітчизняних підприємств відкриваються можливості здійснення зовнішньоекономічної діяльності, що потребує відповідної стратегії, оскільки від її ефективності безпосередньо залежать результати їх діяльності на зарубіжних ринках.
В сучасних умовах господарювання стратегія вже не є винятком, а необхідність для будь-якого підприємства. Це обрання серед усіх можливих напрямів розвитку, шляхів і результатів найбільш оптимального, що не суперечить його місії. Основною метою формування стратегії зовнішньоекономічної діяльності є розробка комплексу дій, правил та прийомів, які використовуватимуться під час діяльності на зарубіжних ринках в період входження, адаптації та більш глибокого проникнення. Іншими словами, стратегія зовнішньоекономічної діяльності – це програма розвитку підприємства в сфері зовнішньоекономічної діяльності, що включає в себе аналіз кон'юнктури ринку, розробку плану та тактичних дій для ефективного використання ресурсного потенціалу, підвищення конкурентоспроможності продукції, розширення торговельної діяльності й збільшення прибутків.
Стратегія діяльності підприємства у зовнішньоекономічній сфері має певні особливості [1]:
1) спрямованість на внутрішнє та зовнішнє середовище функціонування підприємства;
2) взаємозв’язок із іншими видами стратегій діяльності;
3) врахування пріоритетності співробітництва з іноземними партнерами;
4) врахування різноманіття факторів, які впливають на розвиток зовнішньоекономічної діяльності.
Вона включає в себе регламентацію таких положень:
∙ планування зовнішньоекономічної діяльності;
∙ оцінка економічних ресурсів необхідних для участі в діяльності світових продовольчих ринків;
∙ вибір країн, в які буде здійснюватися експорт товарів;
∙ вибір номенклатури товарів, з якими підприємство має виходити на світовий ринок;
∙ орієнтація на цільових споживачів у глобальних маркетингових нішах;
∙ вибір методів ціноутворення стосовно експортних ринків;
∙ урахування перешкод, які можуть виникнути в процесі виходу на нові ринки, включаючи торгові бар’єри;
∙ розробка стратегій проникнення на цільові ринки.
Після впровадження обраної стратегії обов’язковим є постійний контроль за ситуацією у внутрішньому та зовнішньому середовищі діяльності підприємства для забезпечення своєчасного реагування на зміни, з метою пристосування стратегії зовнішньоекономічної діяльності до нових умов господарювання [2].
Стратегія зовнішньоекономічної діяльності повинна розроблятися й узгоджуватися з усіма відділами та відображати основні цілі підприємства. Її формування збільшує ймовірність того, що підприємством вибрані правильні орієнтири і раціонально використовуються ресурси. Перевірка дотримання стратегії здійснюється шляхом порівняння намічених цілей із одержаними результатами. Саме тому, особлива увага під час здійснення зовнішньоекономічній діяльності повинна приділятись організаційній структурі, налагодженню зв’язків між підрозділами, залученню усіх працівників до формування стратегії, що дозволить у мінімальні терміни вирішити проблеми та запропонувати партнерам оптимальний варіант [3] .
Стратегія управління зовнішньоекономічною діяльністю хоча й розробляється на перспективу, потребує постійного удосконалення відповідно до умов діяльності. При цьому аналізуються такі чинники функціонування підприємства [4]: масштаби виробництва, галузева приналежність, тип виробництва та рівень спеціалізації, виробничий потенціал, конкурентоспроможність продукції, рівень управління загалом та зовнішньоекономічною діяльністю зокрема.
Отже, формування стратегії зовнішньоекономічної діяльності починається ще на етапі її планування, а закінчується розробкою кінцевої стратегії. При цьому, серед декількох її видів варто обрати оптимальний варіант, враховуючи жорсткість конкурентної боротьби, корпоративні цілі та ресурси підприємства, участь країни в процесах глобалізації, ризик тощо. Очікуваним результатом використання стратегії є забезпечення стабільного функціонування підприємства, досягнення максимальної економічної ефективності від співробітництва з іноземними контрагентами.
Список використаних джерел
1. Косенко С.В. Теоретичні положення стратегії зовнішньоекономічної діяльності підприємств: визначення та класифікація / С.В. Косенко // Економіка та управління підприємствами машинобудівної галузі: проблеми теорії та практики. – 2011. – № 3(15). – С. 117-128.
2. Рубан І.В. Обґрунтування стратегії розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємства на засадах збалансованої системи показників / І.В. Рубан [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/9._EISN_2007/Economics/21328.doc.htm.
3. Дикань В.Л. Розробка стратегії зовнішньоекономічної діяльності підприємства / В.Л. Дикань [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dspace.snu.edu.ua:8080/jspui/bitstream/ 123456789/504/19/Dikan.pdf.
4. Карпенко М.О. Роль стратегічного планування в управлінні зовнішньоекономічною діяльністю підприємств / М.О. Карпенко, Ю.С. Карпік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://jrnl.nau.edu.ua/index.php/PPEI/article/download/457/445.
| 
