Ганусін Станіслав
аспірант
Одеський національний економічний університет
м. Одеса
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ХАРЧОВИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ БЕЗПЕКИ ПРОДОВОЛЬСТВА НА ЗАСАДАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ДОСВІДУ
В сучасному продовольчому праві категорія «безпека» отримала правову самостійність, хоча до 90-х років розглядалась невід’ємно від поняття якості продукції. Актуальність забезпечення безпеки продовольства обумовлена необхідністю впровадження ефективних заходів захисту споживачів від небезпечних продуктів харчування. Дія відповідних механізмів повинна знаходитися в певному правовому полі, яке створює можливості та зобов’язує товаровиробників утримувати рівень безпеки на належному рівні шляхом мінімізації можливих ризиків заподіяння шкоди здоров’ю споживача. Означені ризики пов’язані із наявністю в харчових продуктах патогенних мікроорганізмів, токсичних сполук, порчі, використанням небезпечних пакувальних матеріалів.
Європейське законодавство є відповіддю на певні події, що спонукали на створення правил гігієни та безпеки для широкого кола продукції, які розповсюджуються на сектори виробництва, переробки та впровадження продовольства на споживчий ринок. Це, так званні, «горизонтальні» вимоги. Доповнює законодавство «вертикальні» вимоги та інформація для споживачів (етикетування). Складові продовольчого права ЄС в ретроспективному поданні показані в таблиці 1.
Формування продовольчого права супроводжувалося організаційними перетвореннями. Так був створений Європейський орган по безпеці харчових продуктів, узгоджені умови та практика гігієни, введено законодавчі норми, що гармонізують процедури контролю на території країн-членів ЄС, а також для країн, які намагаються вийти на ринки ЄС із своєю харчовою продукцією. Якщо процедури контролю мають певну гармонізацію, то системи контролю в країнах мають різний ступінь децентралізації, модель аналізу ризиків та взагалі визначаються особливостями національної економіки. Найбільшу ефективність забезпечує поєднання систем державного надзору та приватних систем контролю безпеки продовольства, які базуються або на офіційних стандартах, або на спеціальних приватних програмах. Зниження рівня ризику забезпечується шляхом сертифікації виробничих процесів, яка здійснюється відповідними акредитованими організаціями. Таке поєднання зусиль на шляху досягнення безпеки продовольства дозволяє посилити індивідуальні досягнення товаровиробників з надзором за додержанням правил безпеки та відповідними аудиторськими перевірками.
Таблиця 1
Продовольче право Європейського Союзу
|
Законодавчий документ
|
Сутність та призначення документу
|
|
Біла книга про безпеку
харчових продуктів
|
Започаткувала правову базу виробництва продовольства і кормів та контроль безпеки харчових продуктів на протязі всього ланцюжка їх виробництва, а саме створення переліку послідовних та прозорих правил безпеки харчових продуктів.
|
|
Кодекс Аліментаріус
|
Стандарти та рекомендації, що стосуються харчових добавок, ветеринарних препаратів, залишків пестицидів, забруднюючих речовин, методів аналізу та відбору проб, а також правила щодо норм гігієни. В межах Кодексу розроблено модель аналізу ризиків, яка складається з оцінки ризику, управління ризиками та оповіщення про ризики.
|
|
Загальний продовольчий закон Регламент № 178/2002/ЄС від 28.01.2002 р.
|
Визначає загальні принципи та процедури забезпечення безпеки харчових продуктів.
|
|
Директива 89/392/EC
|
Встановлює гігієнічні вимоги до устаткування в сільському господарстві та харчовій промисловості.
|
|
Системи забезпечення якості (QA-системы): Кодекси доброї виробничої (GMP) та гігієнічної (GHP) практики
|
Встановлюють стандарти та вимоги переробки та зберігання харчової продукції. Орієнтовані, як и система ХАССП, на забезпечення виконання технологічних вимог.
|
|
Система ХАССП
|
Забезпечує безпеку харчової продукції в процесі виробництва на засадах попередження помилок, а не за допомогою контролю якості.
|
|
Система ISO
|
Орієнтована на менеджмент якості продукції.
|
|
Регламенти № 882/2004/ЄC, № 853/2004/EC та №854/2004/ЄC
|
Викладено правила офіційного контролю харчових продуктів та спеціальні санітарні правила.
|
Таким чином, виходячи із європейського досвіду та практики українська продовольча політика повинна будуватися на наступних засадах:
- відповідальності за безпеку харчової продукції, яку несуть товаровиробники на всіх етапах виробництва шляхом впровадження систем попередження, що дозволяють ідентифікувати та контролювати потенційні небезпеки;
- забезпечення високих стандартів безпеки продуктів харчування на протязі всього ланцюжка виробництва харчової продукції, прозорості продовольчої політики задля росту довіри між товаровиробниками та споживачами;
- організації моніторингу виконання вимог продовольчого закону та дієвого офіційного контролю товаровиробників, які зобов’язані надавати повну інформацію про управління виробничим процесом та доставку продукції;
- обов’язкового впровадження системи обліку постачальників всіх видів сировини, системи інспекційних та контрольних перевірок, розробки відповідних процедур, включаючи у разі виявлення небезпеки процедури вилучення з обороту харчових продуктів, що завдають шкоди здоров’ю населення;
- запровадження санкцій до товаровиробників, які не забезпечують додержання критеріїв та виконання процедур щодо забезпечення безпеки продуктів харчування;
- формування щорічного звіту щодо національної стратегії забезпечення безпеки продовольства, як основи для оцінки її стану;
- адаптації планів контролю харчових продуктів, що експортуються по аналогії з планами ЄС, встановлення періодичності контролю та створення відповідних органів контролю.
Таким чином, розвиток продовольчого права в Україні буде сприяти активізації міжнародної торгівлі безпечними харчовими продуктами.
| 
