Лозовицький Сергій
к.е.н., доцент
Львівська комерційна академія
м. Львів
Лозовицька Дарія
к.е.н., старший викладач
Львівський інститут менеджменту
м. Львів
ФОРМУВАННЯ ПІДХОДУ ДО ФУНКЦІЇ ВНУТРІШНЬОГО АУДИТУ ПІДПРИЄМСТВА
Діяльність сучасного внутрішнього аудиту охоплює широкий спектр аспектів діяльності компанії, допомагає виявляти ризики на різних етапах економічної активності суб’єкта господарювання. Ґрунтовні дослідження розвитку внутрішнього аудиту зробили такі зарубіжні вчені: Е. Аренс, Р. Адамс, Дж. Лоббек, Дж. Робертсон, Р. Додж та ін. Дослідженням проблем внутрішнього аудиту займались такі українські вчені як О. Петрик, О. Редько, В. Рудницький, К. Редченко, Т. Каменська та інші вчені [3, 4]. Однак, на сьогоднішній день, реальний стан впровадження внутрішнього аудиту у діяльність українських підприємств свідчить, що запровадили цю форму контролю лише незначна кількість компанії. У зв’язку з цим, актуальною проблемою є дослідження особливостей впровадження і діяльності внутрішнього аудиту на підприємстві. У основі особливостей впровадження і організації діяльності внутрішнього аудиту лежать три ключові чинники: - лінії підпорядкування; - локалізація функції; - підхід до аудиту[1;2;5]. Під терміном “підхід” до аудиту розуміється проведення проектів внутрішнього аудиту з певної тематики і з використанням певної методології. Базова методологія внутрішнього аудиту досить універсальна - необхідно складати робочі документи, необхідно формувати доказову базу, необхідно використовувати вибіркове тестування і т. д. Проте тематика проекту припускає використання методологічних прийомів, специфічних тільки для конкретних завдань того або іншого проекту. В цілому у науковій літературі виділяють п'ять ключових підходів до аудиту, а саме: - операційний; - бухгалтерський; - комплаенс; - ревізійний; - ризик‑орієнтований [1-5].
Суть операційного аудиту полягає в тому, що в першу чергу аналізується структура і зміст бізнес-процесів, а також їх систем контролю. Основне завдання аудиту полягає у виявленні чинників, що перешкоджають досягненню цілей бізнес-процесів. У більшості випадків перед аналізом бізнес-процесу і його системи внутрішнього контролю необхідно задокументувати цей процес, т. т. скласти графічний і словесний опис. Операційний підхід до аудиту дозволяє отримати максимум інформації про нюанси роботи будь-якого підприємства.
Типовим прикладом бухгалтерського підходу до аудиту є діяльність зовнішніх аудиторів. Як відомо, їх основним завданням є аудит фінансової звітності для підтвердження її достовірності. Зовнішні аудитори не здійснюють детальне документування бізнес-процесів. Поле їх діяльності дуже обмежено. Багато внутрішніх аудиторів після відходу з сфери зовнішнього аудиту продовжують використовувати той же підхід в роботі. Це призводить до того, що підрозділи внутрішнього аудиту (ПВА) багато в чому дублюють роботу зовнішніх аудиторів, займаючись аудитом достовірності фінансової звітності і оцінкою правильності розрахунку податкових відрахувань. На наш погляд, ці завдання під силу самій дирекції з економіки і фінансів.
Суть комплаенс-підходу до внутрішнього аудиту полягає в оцінці повноти і правильності дотримання різного роду зовнішніх і внутрішніх правил. Зовнішні правила визначаються законами, постановами, наказами, приписами і іншими в основному письмовими директивами державних і недержавних регулюючих органів. Внутрішні - корпоративними і локальними регламентами і стандартами, внутрішньою організаційно-розпорядчою документацією (накази, розпорядження і інше). Умовно комплаенс-підхід можна розділити на поверхневий і поглиблений. При поверхневому підході фіксується тільки факт порушення без оцінки його наслідків. Рекомендації по виправленню порушення досить прямолінійні, оскільки в основному рекомендується дотримуватися порушених правил. При поглибленому підході можуть оцінюватися наслідки порушення, а також пропонуватися варіанти виправлення ситуації, що включають внесення змін до самих правил (наприклад, у разі їх старіння).
При ревізійному підході до внутрішнього аудиту основна робота ПВА полягає в оцінці системи забезпечення збереження майна компанії. При використанні цього підходу ПВА направляє багато ресурсів, власне кажучи, на роботу з ризиком шахрайства. Через обмеженість переліку аналізованих питань ревізійна діяльність нерідко призводить до типових однотипних перевірок. Особливо яскраво ця тенденція простежується, наприклад, в роздрібній торгівлі. В деяких випадках ревізійна діяльність може вимагати спеціальних знань (технологічні процеси, технологія і т. д.), проте навіть така серйозна підготовка спрямована на виявлення тільки випадків зловживання і халатності. На відміну від внутрішнього аудитора, який при виявленні проблеми намагається створити систему запобігання її повтору, ревізор при виявленні проблеми намагається викликати перманентне відчуття невідворотності покарання. Проте не можна сказати, що тактика ревізійної діяльності в корені неправильна. Основною слабкістю цього підходу є відсутність системного аналізу і визнання того, що причинно-слідчі зв'язки можуть виявитися складнішими, ніж здається.
Ключовим обмеженням попередніх чотирьох підходів є їх тематична і методологічна зумовленість. Вузькоспеціалізований підхід дозволяє підвищити якість і збільшити об'єм виконуваної роботи на одиницю використовуваних ресурсів. Усі ці підходи страждають обмеженнями і не дозволяють виконувати більш важливі завдання, якщо вони не потрапляють в поле експертизи. При використанні ризик-орієнтованого підходу ця проблема з високою вірогідністю потрапить у поле зору команди внутрішніх аудиторів, оскільки,по-перше, ризик виникнення подібних ситуацій досить високий, по - друге, у більшості випадків такі ситуації є наслідком пропусків в системі внутрішнього контролю. Таким чином, ризик-орієнтований підхід дозволяє позбавитися від більшості обмежень інших підходів і націлений на виявлення найбільш пріоритетної тематики роботи ПВА. При його використанні уся діяльність підприємства розглядається з точки зору ризиків і можливостей. Як тільки ризик набуває певних параметрів, ключовими з яких є здатність перешкоджати досягненню цілей підприємства, він включається в тематику роботи ПВА. На жаль, ризик-орієнтований підхід не позбавлений власних обмежень. Найбільш серйозними з них є підвищені вимоги до складу і кваліфікації співробітників ПВА, оскільки найбільш суттєві ризики можуть бути пов'язані з різними аспектами діяльності підприємства і торкатися різних бізнес-процесів. Однак, правильне використання методології аналізу і оцінки бізнес-процесів і систем внутрішнього контролю здатне істотно нівелювати ключове обмеження ризик-орієнтованого підходу. Тому доцільним є виборі ризик-орієнтованого підходу як базового і доповнення (поєднання) його з іншими підходами.
Ми розглянули особливості формування підходу до внутрішнього підприємства. Вибір базового підходу і варіації поєднань цих підходів можуть відкривати перед службою внутрішнього аудиту підприємства різні можливості по впливу на процвітання своєї компанії.
Список використаних джерел
1. Лозовицький, С. П. Внутрішній аудит: теоретичні основи, організація та методика [Текст] : навч. посібник / С. П. Лозовицький. – Львів : Растр-7, 2015. –340 с.
2. Міжнародні стандарти професійної практики внутрішнього аудиту [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.theiia.org.
3. Редченко, К. І. Контроль і аудит на стратегічному рівні управління підприємством [Текст] : монографія / К. І. Редченко – Львів : ЛКА, 2011.–360 с.
4. Каменська, Т. О. Внутрішній аудит. Сучасний погляд [Текст] : монографія / Т. О. Каменська – К. : Інформ.-аналітичне агентство, 2010. – 491 с.
5. Кришкин, О. Настольная книга по внутреннему аудиту: Риски и бизнес процессы [Текст] / О. Крышкин. – М. : Альпина Паблишер, 2013. – 477 с.
| 
