Мицак Ольга
к.е.н., доцент
Львівська комерційна академія
м. Львів
НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ КРЕДИТУВАННЯ СПОЖИВЧОГО РИНКУ УКРАЇНИ
Вихід національної економіки з глибокої економічної та структурної кризи можливий через інвестиційні фінансові вливання як в реальну економіку, так і фінансовий сектор. Забезпечення всіх сфер і галузей доступними та довгостроковими фінансовими ресурсами є одним із пріоритетних завдань для започаткування висхідних тенденцій в економічних процесах держави. Кредитування виступає одним із основних інструментів цього забезпечення, що і обумовлює важливість визначення шляхів вирішення цих завдань.
Кредитування споживчого ринку України відзначалося суттєвими змінами в тенденціях їх обсягу, структури та видів впродовж двох десятиліть. Започаткувавшись наприкінці 90-х років, в період 2006-2008 років воно набуло масового характеру, а з початком фінансової кризи у 2008 році практично призупинилося. Відновлення кредитування ринку споживання відбулося в 2010 році з суттєвим нарощенням до 2012 р., однак фінансова криза поточного періоду негативно вплинула за його здійснення, скоротивши обсяги в декілька разів.
Тенденції стану і динаміки вливання додаткових фінансових ресурсів на товарний ринок за рівнем зростання та падіння завжди не співпадали з загальними тенденціями зміни обсягу національного споживчого ринку. При його висхідних показниках збільшення обсягів кредитів було суттєво вищим, а при падінні – досягали більш критичних значень. Так, дані Держстату України і НБУ [1; 2] свідчать, що темпи зростання споживчих кредитів в 2007 році становили 196,8 % до попереднього періоду при збільшенні загального роздрібного товарообігу в країні за аналогічний період на 129,3 %. При падінні в період фінансової кризи в 2009 році показника роздрібного товарообігу на 20,74 % спад споживчого кредитування становив 26,3 %. Аналогічні тенденції спостерігаємо і в період існуючих кризових процесів: при падінні товарообігу за три місяці 2015 року в порівняльних цінах до попереднього періоду на 25,6 %, споживче кредитування практично повністю призупинено фінансовими установами.
Наявність таких суттєвих відмінностей в стані споживчого ринку та його наповненні кредитними ресурсами свідчить про відсутність системного підходу до вирішення питання забезпечення його функціонування через вливання додаткових фінансових ресурсів і створює негативні впливи як на життєдіяльність суб’єктів даного ринку, так і національну економіку в цілому. Суттєвий вплив стану споживчого ринку країни на загальні стабілізаційні тенденції в економіці вимагають дослідження причин негативних тенденцій та визначення першочергових заходів для подолання цих стагнаційних процесів.
Причинами кризи на ринку споживчого кредитування в цілому і його кредитування зокрема, на нашу думку, є спад виробництва та рівня життя населення, що призвело до скорочення споживання і, як наслідок, до потреби в додаткових фінансових ресурсах як у постачальників товарів на ринок, так і у його споживачів.
Значне підвищення рівня облікової ставки НБУ з 7,0 % у червні 2013 року до 30 % у березні 2015 р. вплинуло на рівень вартості кредитних ресурсів як фінансовим установам, так і їх потенційним клієнтам. Так, в середньому вартість споживчого кредиту 2015 року становить 29 %. І це лише номінальний показник, який суттєво збільшується за рахунок прихованих комісій і платежів, які, на думку експертів, призводять до зростання реальної вартості ресурсу для кінцевого споживача до 70-80 % річних, що унеможливлює економічну доцільність використання даного ресурсу.
Підвищення вимог щодо фінансової надійності позичальників суттєво скоротило доступність до даного виду ресурсів позичальників, які не були учасниками цього ринку та обмежили кількість вже існуючих. Не вироблено системного вирішення проблеми як в законодавчому, так і соціальному аспекті, протермінованих кредитів в банківській системі і перенесення даної проблеми на рівень банк – споживач призвело до ще більшого поглиблення проблеми через неплатоспроможність споживачів, яка посилилась інфляційними, валютними та іншими економічними ризики. На сьогодні держава, як і у всі попередні періоди, підтримує лише банківський сектор через додаткове вливання ресурсів за допомогою механізму рефінансування комерційних банків і докапіталізації Фонду гарантування вкладів. При цьому вирішення проблем позичальників повністю перенесено на банківські та інші фінансові установи.
Ускладнились ці процеси і через суттєву доларизацію національної економіки і особливо її фінансового сектору. Так, до 2014 року не було знайдено механізмів вирішення питання проблемних валютних кредитів в сукупному портфелі споживних кредитів, які призвели до повного колапсу цього сегменту банківської діяльності з девальвацією національної валюти і вивели її на новий, суттєво вищий рівень негативного впливу на загальний стан банківського сектору. За даними НБУ, частка валютних кредитів в загальному портфелі споживчих кредитів становила в 2008 році 64 % і до 2014 року скоротилась лише на половину, що з урахуванням темпу девальвації гривні майже в три рази призвело до суттєвого їх зростання в структурі споживчого кредитування банківського сектору.
Подолання цих негативних явищ у фінансуванні споживчого ринку неможливе в короткостроковій перспективі, однак рішучі і конструктивні дії з боку держави в особі регулятора та в знаходженні компромісних рішень для захисту інтересів не лише фінансових установ та їх вкладників, а і споживачів їх послуг, дозволить прискорити процес стабілізації і врівноваження ситуації як на споживчому ринку в цілому, так і наповнення його доступними, дешевими кредитними ресурсами для підвищення рівня соціальних стандартів життя населення країни.
Список використаних джерел
1. Офіційний сайт Державної служби статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua.
2.Офіційний сайт Національного банку України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.bank.gov.ua.
| 
