Хом’як М.М., старший науковий співробітник
Інститут сільського господарства Карпатського регіону НААН
с. Оброшино, Львівська обл., Україна
КОЛЕКЦІЯ ГРЯСТИЦІ ЗБІРНОЇ І ЇЇ ВИКОРИСТАННЯ В СЕЛЕКЦІЇ
Селекція – найдешевший, найрезультативніший та екологічно чистий фактор зростання виробництва продукції рослинництва. За сучасних тенденцій підвищення вартості енергозатрат на одиницю виробленої продукції і при наявності проблем, що виникли внаслідок загрозливого забруднення навколишнього середовища, селекції відводиться особливо важлива роль. Специфічною функцією селекції є створення нових сортів і гібридів сільськогосподарських рослин для збільшення виробництва та поліпшення якості вирощеної продукції. В сучасних умовах селекційні дослідження спрямовані на поглиблення знань про успадкування кількісних і якісних ознак, стійкість до стресових факторів довкілля та використання цих знань для створення вихідного матеріалу, селекції високопродуктивних сортів рослин, адаптованих до певних умов вирощування [1, 3].
Однією з перспективних злакових трав для використання в травосумішках польового і лучного травосіяння є грястиця збірна. Вона є одним з найбільш цінних злакових компонентів для створення сінокосів і культурних пасовищ. Грястиця збірна має комплекс господарсько-цінних ознак: ранньостиглість, висока продуктивність, відносна засухостійкість, хороша отавність. Кормова цінність цієї трави у молодому віці дуже висока. Після цвітіння вона швидко грубіє, тому її слід скошувати перед цвітінням - найкраще у фазі викидання волоті. Запізнення із збиранням веде до значної втрати врожаю і поживних речовин. У фазі колосіння в 100 кг сіна міститься в середньому 54 кормові одиниці і 4,3 кг білка. У фазі цвітіння - лише 40 кормових одиниць і 3,3 кг перетравного протеїну. Вміст протеїну є найбільш важливим показником якості корму, його недостача приводить до зниження продуктивності тваринництва. Кількість сирого протеїну в грястиці від кущення до цвітіння зменшується більше чим в 2,5 рази. Це пов’язано із зниженням облиствленості рослин. Найбільш високий вміст сирої золи відмічено в молодім травостої (12,1-І2,9 %), до фази цвітіння вона помітно знижувалась [6].
Серед місцевих, дикорослих популяцій і селекційних сортів є велика кількість різноманітних форм, які мають різну зимостійкість, скоростиглість, кущистість, продуктивність, облиствленість і інші господарсько-цінні ознаки. В зв’язку з цим виникає необхідність створення нових високопродуктивних сортів, різних по строках досягнення укісної стиглості сінокісного і пасовищного використання для різних ґрунтово-кліматичних умов України та Передкарпаття.
Головним завданням селекції грястиці збірної є виведення сортів, які б в найбільшій мірі задовольняли вимоги сільськогосподарського виробництва, давали високі і стабільні врожаї зеленої маси, сіна з високими кормовими якостями, різних строків достигання і способів використання. Високі і стійкі врожаї залежать від властивостей сорту в максимальній степені пристосовуватися до вкрай несприятливих місцевих ґрунтово-кліматичних умов. Тому створювані сорти повинні бути досить пластичними і характеризуватися комплексом біологічних і господарсько-цінних властивостей. В селекційній роботі з грястицею збірною широко використовується світова колекція ВІРа, місцеві, дикорослі зразки, селекційні сорти і номери інших селекційних науково-дослідних установ. Новий вихідний матеріал створюється шляхом внутрівидової гібридизації, хімічного мутагенезу, розчленування сортів-популяцій на біотипи. Для одержання природніх гібридів висіваються батьківські форми черезрядно по схемі: "батько х мати х батько”. Штучна гібридизація проводиться при вільно-обмеженому перезапиленні на ізольованих ділянках. Основними методами в селекції грястиці збірної як в нашій країні так і за рубежем є індивідуально-груповий, родинний, екотипічний добори, створення складногібридних популяцій і синтетичних сортів на основі гетерозису.
Дослідження проводили в лабораторії селекції трав ІСГКР НААН на осушених гончарним дренажем дерново-середньопідзолистих, поверхнево оглеєних середньокислих, суглинкових, утворених на делювіальних відкладах ґрунтах. Закладку дослідів і дослідження в них проводили згідно з методикою селекції багаторічних трав [2, 4, 5]. Агротехніка на дослідних ділянках загальноприйнята для зони Передкарпаття. В 2011 році був закладений колекційний розсадник на 32 номери. Стандарт - районований сорт Дрогобичанка висіяний через кожні чотири номери. Вивчалося 16 дикорослих форм і 15 селекційних сортів різного еколого-географічного походження.
У всіх зразках грястиці збірної інтенсивно ріст рослин проходив до фази цвітіння, а пізніше майже припинявся. Дикорослі форми мало відрізнялися від культурних популяцій за тривалістю вегетаційного періоду. Дані одержані за три роки досліджень свідчать про те, що всі зразки є середньостиглі і середньо пізньостиглі, а номер № 25 (дикоросла форма із Закарпаття) є пізньостиглий у порівнянні зі стандартом. Цей номер починав цвісти на 14-18 днів пізніше від стандарту. Перед збиранням врожаю в досліді проводили біометричні виміри рослин. В середньому за три роки висота стебел на ділянках коливалась від 78 см до І32 см, довжина волоті від 5 см до 22 см, довжина вегетативних пагонів (листків) коливалася від І4 см до 69 см. Стеблові листки в середньому завдовжки 20-27 см. Є низка зразків сінокісного, пасовищного та комбінованого типу використання. Характерною ознакою пасовищних сортів грястиці є наявність дуже великої кількості листків. Пасовищні сорти масть 89 % листя, 11 % стебел (в % по масі), а сінокісні – 34 % листя, 66 % стебел. Навіть в межах одного пасовищного чи сінокісного типу виділяються різні біотипи. Згідно з одержаними даними, за врожаєм кормової маси всі сортозразки перевищили стандарт, по зеленій масі відповідно на 5-28 %, а по сухій речовині на 15-50 %. За насіннєвою продуктивністю виділилось 11 сортозразків, які перевищили стандарт відповідно на 3-27 %. Найкращими за три роки досліджень по кормовій і насінній продуктивності виділились сортозразки: дикоросла із Львівської області, дикоросла із Комі АРСР, дикоросла із Петрозаводська і номер № 33/5 (селекції ІСГКР). Сортозразки Reda (Швейцарія), дикоросла із Закарпаття (№ 25), дикоросла із Львівської області у фазі цвітіння мають високі показники по вмісту протеїну в абсолютно-сухій речовині – відповідно 13,6, 12,3 і 11,9 %. За Хрестецьким К.І. вміст протеїну в абсолютно-сухій речовині у грястиці в фазі цвітіння становить 11,4 %.
Найбільш цінний вихідний матеріал буде використаний в подальшому селекційному процесі для створення нового сорту грястиці збірної, який відповідатиме високим параметрам кормової та насінної продуктивності, поживної цінності, стійкості рослин до біотичних (хвороби, шкідники), абіотичних (зимо-, холодо-, посухостійкість, стійкість до вилягання) та інших чинників.
Список використаних джерел
1. Бабич, А. О. Селекція кормових культур в Україні [Текст] / А. О. Бабич, В. Д. Бугайов // Вісник аграрної науки. – 2000. – № 12. – С. 46–47.
2. Доспехов, Б. А. Методика полевого опыта (с основами статистической обработки результатов исследований) [Текст] / Б. А. Доспехов. – Изд. 4-е, перераб. и доп. – М. : Колос, 1979. – 416 с.
3. Молоцький ,М.Я.. Селекція і насінництво сільськогосподарських рослин [Текст] : підручник / М.Я.Молоцький та ін. – К. : Вища освіта, 2006. – 463 с.
4. Методические указания по селекции многолетних трав / [П. А. Вощинин и др.]. - М : [б. и.], 1978. – 130 с.
5. Методические указания по изучению мировой коллекции многолетних кормовых трав / [П. А. Лубенец и др.]. – М. : [б. и.], 1971. – 24 с.
6. Скоблин, Г. С. Ежа сборная [Текст] / Г. С.Скоблин. – М. : Колос, 1983. – 101 с.
|