Вавринчук М.А., студентка магістеріуму
Солодка Т.М., к. с.-г. н., доцент
Національний університет водного господарства та природокористування
м. Рівне, Україна
ОЦІНКА АЛЕЛОПАТИЧНОГО ВПЛИВУ НА РІСТ І РОЗВИТОК ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ
Алелопатія - це взаємний вплив рослин, що входять до складу фітоценозу, зумовлений виділенням ними в навколишнє середовище фізіологічно активних речовин. Явище алелопатії враховують в сільському господарстві при розробці структури сівозмін. Явище відбувається при нагромадженні в середовищі фізіологічно активних речовин, так званих колінів, що їх виділяють рослини під час життєдіяльності [1, 2]. В літературі розглядається питання ґрунтовтоми в зв’язку з нагромадження колінів [3]. Одним з найважливіших наслідків алелопатії у рослинництві є необхідність чергування культур у сівозміні й неможливість монокультури [4].
Метою нашої роботи було визначення впливу ріпаку озимого на ріст та розвиток озимої пшениці на двох різних типах ґрунтів: сірому опідзоленому (Україна, Рівненська область) та польдері (Нідерланди, провінція Фрісланд). Для досягнення поставленої мети було проведено два модельні досліди у вегетаційних посудинах у 3-х кратній повторності за наступною схемою: 1) контроль (1 г насіння озимої пшениці); 2)контроль + насіння, попередньо замочене у водній витяжці із 1г ріпаку озимого; 3) контроль + насіння, попередньо замочене у водній витяжці із 3г ріпаку озимого; 4) контроль + насіння, попередньо замочене у водній витяжці із 6г ріпаку озимого.
Ґрунти, на яких проводилось дослідження, мали відносно однакові покази щодо головних агрохімічних показників, а саме вмісту гумусу, K2O, P2O5, pH. Єдиний відмінний показник, що відрізнявся у ґрунтах – вміст N. У сірому опідзоленому його вміст був у підвищеній кількості; у польдері – у низькій. Тому на цей фактор особливо звертали увагу при проведенні дослідження.
На кожному варіанті протягом періоду проведення дослідження спостерігали неоднакові результати. Слід зазначити, що дослід закладався та тривав при відносно сталій температурі та вологості повітря. Середня температура у першій частині дня складала 19-20 о С; у другій – 20-21о С. Вологість у ранні години складала 60-64%; у вечірні – 64-67%. Для закладання досліду використовувалось, попередньо замочене у водній витяжці з ріпаку озимого, насіння пшениці озимої. Для приготування витяжки з насіння ріпаку, відбираємо 1г, 3г та 6г культури; розтираємо насінини у ступці. До розтертої суміші додаємо підігріту до 30о С воду та перемішуємо на ротаторі 30 хв. Використовуємо 20 мл води на кожну частину суміші відповідно. Фільтруємо. У отриманій рідині замочуємо зерна пшениці (на 1 добу) у відповідності 6 штук зерен пшениці.
Протягом проведення досліду було виділено два основні показники для спостережень: енергія проростання пшениці озимої та кінцевий приріст зеленої маси культури. Аналіз результатів здійснювався на основі порівняння окремих варіантів із контролем, а також порівняння варіантів між собою (як у межах досліду на одному ґрунті, так і варіантах, що містили різні ґрунти); дні порівняння: 4, 7, 10, 15, 17.
Розглянемо результат впливу витяжки з ріпака озимого на швидкість проростання пшениці озимої на сірому опідзоленому ґрунті.
Найбільшу вирівняність тут можна було спостерігати у перші дні росту на варіанті із концентрацією 1:6. На рахунок інших варіантів, то можна зробити висновок про незначну стимуляцію пшениці у фазі розгортання третього листка, проте в цілому спостерігали однозначно інгібуючий вплив витяжки ріпаку на зерна пшениці. При чому найбільш інтенсивний інгібуючий вплив спостерігали протягом всього періоду на варіанті із співвідношенням 1:3.
Наступним розглянемо результати по посудинах із вмістом ґрунту-польдера. Розбивання досліду по днях аналогічне.
Тут спостерігали наступну ситуацію: включно до 10-го дня дія ріпаку має однозначно стимулюючу дію. При чому у перший період найбільш стимулює ріст пшениці ріпак на варіанті із концентрацією 1:1, проте з 10-го дня ця роль переходить на варіант із концентрацією 1:6. Така стимуляція діє недовго і різко йде на спад уже на 15-й день. Найбільш вирівняні стебла зафіксували на варіанті 1:1.
Можна підсумувати, що насіння оброблене водною витяжкою із ріпаку, незважаючи на різну його концентрацію, на початкових фазах стимулююче впливає на ріст і розвиток пшениці озимої, порівняно з контролем.
Наступний показник, який виділяли в ході досліджень – приріст зеленої маси. Приріст вегетативної маси був позитивним лиш на варіантах із концентрацією витяжки 1:6; при чому на сірому приріст склав 14,6%, на польдері – 55,1%. Інші варіанти позитивного приросту щодо контролів не дали.
Вищенаведені результати, дозволяють зробити висновок, що енергія проростання зерна пшениці озимої залежить як від концентрації ріпаку у витяжці, якою обробили насінини, так і від типу ґрунту на якому проводиться дослідження. Слід зазначити, що настільки кардинально різні показники щодо енергії проростання пшениці можливо пояснити низьким вмістом у польдері легкогідролізованого азоту, що не сприяло підсиленню інгібуючого процесу.
Щодо безпосереднього впливу концентрації ріпаку у витяжках, то тут можна зробити висновок, що попри стимулюючу чи інгібуючу дію, використання витяжки різної концентрації сприяє позитивному приросту зеленої маси пшениці озимої, що є досить важливим фактором для подальшого формування врожаю.
Отже, виходячи із вищенаведеного, відзначимо найбільш доцільні варіанти: для ґрунтів із високим вмістом N – концентрація ріпаку 1:1; для ґрунтів із низьким вмістом N – 1:6.
Оскільки в даний час досить гостро стоїть проблема захисту та відновлення навколишнього середовища, а також широко розвивається біологічне землеробство, то у майбутньому рекомендуємо створити препарат на основі даного дослідження, який би належав до біологічних регуляторів росту рослин.
Список використаних джерел
1. Биляновская, Т.М. Влияние температурного фактора на проявление алелопатического еффекта [Текст] / Т.М.Биляновская // Алелопатия и продуктивность растений: Сб.науч.тр. – Харьков : Харьк.с.х. ин-т. В.В.Докучаева, 1988 – С.115-119.
2. Головко, Э.А. Алелопатия культурных растений [Текст] / Э.А.головко, Т.М.Биляновская, И.И.Воробей // Физиология и биохимия культ. растений. – 1999. – Т.31. – № 2. – С.103-110.
3. Гордній, М.М. Агроекологія [Текст] / М.М.Гордній, М.К.Шикула, І.М.Гудков [та ін.]. – К. : Вища школа, 1993. – 414 с.
4. Гродзинський, А.М. Основи хімічної взаємодії рослин [Текст] / А.М.Гродзинський. – Київ : Наукова думка, 1997. – 205 с.
| 
