Гармич Д.Ю., молодший науковий співробітник
Інститут сільського господарства Карпатського регіону НААН
с. Оброшино, Львівська обл., Україна
СЕЛЕКЦІЙНА ЦІННІСТЬ ЗРАЗКІВ ТИМОФІЇВКИ ЛУЧНОЇ В ПЕРЕДКАРПАТТІ
У західному регіоні України особливого значення надається розвитку тваринництва, росту поголів’я і підвищенню продуктивності худоби та птиці. Інтенсифікація тваринництва, зрозуміло, ставить більш високі вимоги до розв’язання питання кормовиробництва. Необхідно не тільки значно збільшити кількість кормів, але і підвищити їх якість. І в цьому плані першорядне значення має вирощування багаторічних трав. Адже вони здатні давати високобілковий корм з ранньої весни до пізньої осені [2].
Проблему збільшення виробництва насіння трав і розширення травосіяння можна розв’язати насамперед шляхом селекції – створенням високоврожайних за кормовою масою і насінням сортів. Серед всіх рослин Карпат та Передкарпаття, які є найбільш цінними кормами важлива роль належить тимофіївці лучній. Ця трава протягом декількох століть була і є основним злаковим компонентом бобово-злакових травосумішок у польовому травосіянні.
Тимофіївка лучна – Phleum pratense L, – це одна з найпоширеніших багаторічних злакових культур, верхових, нещільнокущових, середнього довголіття, сіножатно-пасовищного використання, перехресно-вітрозапильна рослина. Ранковий злак. Цвіте від 3 до 10–12 години. Інколи можна спостерігати додаткове вечірнє цвітіння. Належить до роду Phleum L, який включає 17 видів, з них в Україні – 10. Даний вид невибагливий до складу ґрунту. Виростає на різних типах ґрунтів, включаючи середньокислі та солонцюваті, - там, де інші трави не розвиваються. Має високу кислотостійкість і здатність рости на ґрунтах, бідних мінеральними компонентами. Слід зазначити, що культура швидше зростає і стає більш життєздатною на родючих ґрунтах з достатнім зволоженням, так як це вологолюбна рослина. Врожаї значно збільшуються при внесенні вапняних і органічних добрив. Тимофіївка погано росте на заболочених, піщаних і надмірно засолених ґрунтах [1].
Як свідчить досвід вітчизняної та світової селекції, для створення нових, сучасних сортів велике, а в багатьох випадках вирішальне значення має широке науково обґрунтоване використання в селекційних програмах вихідного матеріалу з колекцій генетичного банку, віддалених еколого-географічних зон, що є обов’язковим етапом селекційних робіт. Важливим при цьому є детальна оцінка генетичного потенціалу тимофіївки лучної, створення нового вихідного матеріалу.
Дослідження проводили в лабораторії селекції трав ІСГКР НААН (с. Лішня, зона Передкарпаття) на осушених гончарним дренажем дерново-середньопідзолистих, поверхнево оглеєних середньокислих, суглинкових, утворених на делювіальних відкладах ґрунтах, які характеризувалися такими показниками родючості: вміст гумусу в орному (0 – 20 см) шарі – 1,22 %, рН сольової витяжки - 4,6; гідролітична кислотність - 4,23; Нr – 11,8 мг-екв. на 100 г ґрунту (сума ввібраних основ), рухомих форм азоту – 10,8 мг, фосфору – 11,8 мг, обмінного калію – 8,2 мг на 100 г ґрунту.
Метою досліджень є розширити генетичні та біологічні можливості генофонду тимофіївки лучної і на основі ефективних методів селекції виділити продуктивні сортозразки з високим адаптивним потенціалом.
Закладку селекційного розсадника і дослідження в ньому проводили згідно з методиками [3, 4, 5]. Агротехніка – загальноприйнята в зоні. Стандарт – сорт Підгірянка, який з 2003 р. занесений до Державного реєстру сортів придатних для поширення в Україні висіяний через кожні чотири номери. Сорт створений методом родинно-групового добору високопродуктивних рослин із сорту Ленінградська 204 при вільному перезапиленні із сортом Люлінецька 1. В 2011- 2013 рр. проводилася оцінка 6 селекційних номерів, які відібрані на різних географічно віддалених популяціях. Ці селекційні номери одержані в результаті добору на популяціях: із дикорослих форм Грузії, Вірменії, Польщі, Північної Осетії, Калінінградської і Івано-Франківської областей.
Результати оцінки показали, що по кормовій продуктивності виділилось 2 селекційні номери: дикоросла із Грузії і дикоросла із Польщі. Вони перевищили стандарт за врожаєм зеленої маси на 17-4 % або на 42-10 ц/га і сухої речовини – 29-2 % або на 22,5-1,6 ц/га. За насіннєвою продуктивністю виділились такі селекційні номери: дикоросла із Північної Осетії, дикоросла із Калінінградської обл., дикоросла із Івано-Франківської обл. і дикоросла із Вірменії, перевищивши стандарт (сорт Підгірянка) відповідно на 38, 21, 4 і 30 відсотків, або на 1,70, 0,95, 0,18 і 1,33 ц/га. Дані номери відзначаються і доброю якістю корму. Найвищий вміст поживних речовин у сухій масі І укосу забезпечив селекційний номер (дикоросла із Грузії): 7,1 % протеїну, 1,78 % жиру, 28,3 % клітковини і 4,5 % золи, тоді як стандарт сорт Підгірянка забезпечив відповідно: 4,5; 1,63; 30,3; і 3,4 %. Є ряд номерів які перевищили стандарт за вмістом сирого протеїну, сирої клітковини або сирої золи.
Список використаних джерел
1. Бабич, А.О. Кормові і лікарські рослини в ХХ-ХХІ століттях [Текст] /А.О.Бабич. – К. : Аграрна наука. – 1996. – 822 с.
2. Зінченко, О.І. Кормовиробництво [Текст] : навчальне видання / О. І. Зінченко. – К. : Вища школа, 2005. – 448 с.
3. Доспехов, Б.А. Методика полевого опыта [Текст] / Б.А.Доспехов. – М. : Колос. – 1979. – 414 с.
4. Методика селекции многолетних трав [Текст] / П.А.Вощинин [и др.]. – М. – 1969. – 109 с.
5. Методика проведення експертизи сортів на відмітність, однорідність та стабільність (ВОС) (кормові культури) [Текст] / Державна комісія України по випробуванню та охороні сортів рослин. – К. : [б. в.], 2001. – С. 5–8.
| 
