Диченко О.Ю., старший викладач
Полтавська державна аграрна академія
м. Полтава, Україна
ВПЛИВ ЛАНДШАФТНО-ЕКОЛОГІЧНОГО РІЗНОМАНІТТЯ НА ДИНАМІКУ ЧИСЕЛЬНОСТІ ШКІДНИКІВ БУРЯКУ ЦУКРОВОГО
Мета аналіз літературних джерел, який виконаний у роботі Bianchietal., (2006), свідчить про важливість природних місцеперебувань у структурі аграрного ландшафту для регуляції чисельності шкідників сільськогосподарських культур. Комплексний агроладшафт, який охоплює щільну мережу природних місцеперебувань, забезпечує сприятливі умови для популяцій ворогів шкідливих комах, внаслідок чого ці популяції здатні збільшувати свою чисельність на сільськогосподарських полях. Високе різноманіття агроландшафту забезпечує високий рівень індексу сервісу біологічного контролю [1]. В агроекосистемах різноманіття та чисельність природних ворогів шкідників зазнає впливу від структури й складу ландшафтів, які оточують сільськогосподарські угіддя [2-3].
Одержані результати аналізу типів покриву земної поверхні у межах Полтавської області на основі GLC 2000-підходу свідчать про те, що значна територія області є розораною та зайнята агроекосистемами. У межах земель сільськогосподарського призначення ландшафтне різноманіття формується за рахунок ріллі, територій з мозаїкою ріллі та трав’янистого покриву та територій з розрідженим рослинним покривом. Очевидно, що ці назви одиниць типів земного покриву, які застосовуються для глобальної класифікації у рамках GLC 2000-підходу, у реаліях Полтавської області відповідають різним фазам агротехнологічного циклу.
Компоненти природних екосистем зосереджені у заплавах річок регіону та представлені заплавними лісами, лугами та болотами. Заплави річок можна розрізняти як такі, що представлені переважно лісовими екосистемами, або луговими та болотними екосистемами.
Сукупність типів земної поверхні може бути відображенням ландшафтно-екологічного різноманіття. Цей показник кількісно був визначений за допомогою індексу Шеннона.
У результаті проведених розрахунків встановлено, що найбільше ландшафтне різноманіття характерне для східних та центральних районів області. Найбільше ландшафтне різноманіття встановлене для Решетилівського (у середньому індекс Шеннона становить 1,07 біт/піксель) та Великобагачанського (1,06 біт/піксель) районів, які знаходяться у центрі Полтавської області.
Найменше ландшафтне різноманіття характерне для Чорнухінського, Семенівського, Глобинського та Кобелянського районів.
Нами було досліджене припущення про залежність чисельності шкідливих комах по районах Полтавської області від середнього значення та стандартного відхилення індексу Шеннона, який характеризує ландшафтне різноманіття:
- між варіюванням чисельності бурякової попелиці та показниками ландшафтного різноманіття на обраному масштабному рівні не встановлено статистично вірогідного зв’язку;
- чисельність звичайного бурякового довгоносика негативно залежить від стандартного відхилення індексу Шеннона у межах адміністративних районів. За умов високого рівня ландшафтного різноманіття чисельність цього шкідника не сягає високих значень. У свою чергу низький рівень ландшафтного різноманіття створює передумови для його спалаху;
- для сірого бурякового довгоносика не встановлено статистично вірогідної лінійної залежності чисельності від індексу ландшафтного різноманіття та стандартного відхилення його варіювання. Але графічний аналіз залежності дозволяє припустити нелінійну залежність між цими показниками;
- чисельність бурякової та лободової щитоносок демонструють залежність від ландшафтного різноманіття, вираженого індексом Шеннона. Найбільший ризик виникнення спалахів чисельності цих шкідників спостерігається в умовах низького ландшафтного різноманіття. Зі стандартним відхиленням індексу Шеннона існує нелінійний зв’язок: спостерігається рівень варіабельності різноманіття у діапазоні 0,40–0,46, при якому чисельність шкідників сягає найбільших значень;
- для бурякової кореневої попелиці встановлена аналогічна попередньому виду шкіднику залежність.
Таким чином, ландшафтне різноманіття визначає умови, за яких найбільш вірогідне різке зростання чисельності шкідників.
Нами встановлено, що низький рівень ландшафтного різноманіття відображає екологічну обстановку, за якої ризики спалахів чисельності шкідників найбільші.
Рівень ландшафтного різноманіття в умовах Полтавської області передусім визначається співвідношенням агроекосистем до ландшафтних комплексів інших типів. Значні одноманітні території, які зайняті сільськогосподарськими угіддями, створюють умови для спалахів чисельності шкідників.
Безумовно, природна хвилеподібна варіабельність чисельності популяцій тварин визначається комплексом екзогенних та ендогенних стосовно до популяції чинників. Але одержані данні свідчать про те, що амплітуда коливань, а таким чином і господарсько-значима шкода від комах-фітофагів, визначаються рівнем ландшафтного різноманіття. Слід наголосити на тому, що важливим чинником є саме ландшафтне різноманіття, а не тривіальна частка сільськогосподарських угідь у структурі покриву відповідної території.
Список використаних джерел
1. Gardiner, M. M., Landis, D.A., Gratton, C., DiFonzo, C. D., O'Neal, M., Chacon, J., Wayo, M., Schmidt, N., Mueller, E., Heimpel G.E., 2009. Landscape diversity enhances biological control of an introduced crop pest in the north-central USA. Ecological Applications 19(1), 143–154.
2. Schmidt, M. H., Tscharntke, T. 2005. Landscape context of sheetweb spider (Araneae: Linyphiidae) abundance in cereal fields. Journal of Biogeography 32,
467–473.
3. Tscharntke T., Klein, A. M., Kruess, A., Steffan-Dewenter, I., Thies C., 2005. Landscape perspectives on agricultural intensification and biodiversity: ecosystem service management. Ecology Letters 8, 857–874.
| 
