Багатирчук К.А. технік 2 категорії
ВП «Вінницька лісонасіннєва лабораторія» ДО « Українська ЛСЦ»
м. Вінниця Україна
ЗАГОТІВЛЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ НАСІННЯ ЛІСОВИХ ПОРІД
Одним із найкращих багатств, якими наділена наша держава являється ліс. Відомий письменник М. М. Пришвін писав «У лісі я знайшов для себе джерело безкінечних відкриттів». Справді, в лісі ми зустрічаємося із своєрідною сукупністю рослин та різноманітним тваринним світом.
Лісове господарство в нашій країні є самостійною галуззю суспільного виробництва, яка займається вивчення, обліком, вирощуванням лісів, охороняє їх від пожеж, шкідників і хвороб, регулює користування лісом з метою задоволення потреб народного господарства. До лісового господарства входять усі лісові угіддя державного лісового фонду, лісогосподарські підприємства та установи та ін.
Одночасно з вирубуванням проводиться відновлення лісів, закладання лісових масивів. Створюються полезахисні лісосмуги для захисту ґрунтів від вітрової та водної ерозії. Усі лісогосподарські роботи виконуються на наукових засадах, з урахуванням рекомендацій лісівництва – науки про життя лісу та його вирощування.
Відновлення лісів може проводитись як природним так і штучним способом. Штучні насадження створюють тоді, коли на лісових площах після рубки не здійснюється відновлення головних лісоутворюючих порід природним шляхом чи в інших випадках. Наприклад для того, щоб провести відповідні дослідження.
Основною умовою створення високопродуктивного, біологічно стійкого та господарсько-цінного лісового насадження є забезпечення лісогосподарських підприємств високоякісним насіння з хорошими спадковими даними. Для цього на лісогосподарських підприємствах виділяють та створюють постійну лісонасінну базу (ПЛНБ). Забезпечення належного догляду і збереження атестованих об’єктів постійної лісонасінної бази, їх ефективне використання, заготівля високоякісного насіння хвойних і листяних порід, його переробка і зберігання, а також забезпечення збереженості стандартного садивного матеріалу в обсягах та асортименті необхідних для виконання лісокультурних робіт дасть змогу досягти високих показників у роботі з лісовідновлення та лісорозведення.
Щодня ми озираємось і бачимо навколо себе дерева, траву, квіти, птахів, комах, тварин. Це все природа. Людина – частина її. Дуже часто, людина своїми діями впливає на процеси, які відбуваються в природі, призводячи до зміни природи. Кожна зміна позначається на навколишньому середовищі. Змінювати природу людина повинна обережно, бо окремі дії можуть завдавати її суттєвої шкоди.
Слід підкреслити, що кожна лісова деревна порода становить єдність із своїм специфічним середовищем. Так, сосна типова для піщаних ґрунтів, вільха – рослина річкової заплави, а дуб типовий представник лісостепових родючих ґрунтів, де він росте в суміші з іншими листяними породами (липа, клен, граб та ін.). Єдність лісу із своїм середовищем є суперечлива і вона виявляється в їхній безперервній взаємодії. Наприклад, для успішного росту дерев потрібна волога в ґрунті, а корені дерев висушують його, крони ж затримують значну кількість опадів, які потім випаровуються з ґрунту в повітря. Сходи ялини потребують рівномірної температури, а приморозки чи спека пошкоджують їх. Місця, де сходять ялини, займають березки чи осички, які більш витривалі. Від суперечності між ялиновим самосівом і середовищем змінюється рослинність ділянки, внаслідок чого потім змінюється середовище. Згодом, коли підрослі берези й осики створять затишок, виникають сприятливі умови для росту сходів тіневитривалої ялини, які довгий час ростуть під захистом беріз і осик, поки не випередять їх у рості. Світлолюбні берези і осики опиняються під пологом ялин, не витримують затінення і через деякий час починають відмирати. Внаслідок такого взаємопов’язаного складного процесу виникає ялиновий ліс. Ліс постійно розвивається й оновлюється за складом деревних порід і умовами їх виростання. Це, в свою чергу, веде до зміни тваринного світу, ґрунту, атмосфери [1].
Рух, постійна зміна – закон життя лісу. Зміни, що відбуваються в процесі розвитку лісу, спричиняють відповідні зміни земної поверхні, і навпаки, зміни в складі земної поверхні викликають зміни в структурі та якості лісу, в його розвитку. Відомий вітчизняний вчений-лісівник Г.Ф. Морозов писав, що ліс, як географічний континент – це частина земної поверхні, зайнята спільно ростучими деревними рослинами або лісовими угрупованнями, життя й форма яких перебувають у закономірному й гармонійному зв’язку з властивостями зайнятої земної поверхні.
Ліс – особливе багатство нашої країни. Майже 4500 видів вищих рослин утворюють флору України. Тут ліси Полісся і зелені Карпати, діброви Поділля і представники Кримських субтропіків. Ліси на території України розташовані нерівномірно. Так, на Поліссі їх площа становить більше третини, в лісостепу – третину, в Карпатах – чверть, степу і Криму – двадцяту частину від сумарної площі цих зон.
Особливістю існування різних форм життя у земних умовах є постійна зміна їхніх поколінь. Існування органічної речовини в будь-якій життєвій формі неминуче призводить до її старіння внаслідок необоротних перетворень, яких зазнає організм у процесі життєдіяльності. Старіння завершується відмиранням організму. Продовження існування тієї чи іншої форми життя неможливе без періодичної появи наступних поколінь організмів, що утворюють цю форму. Такий процес у природі Землі відбувається через розмноження та відтворення організмів.
Кожна рослина проходить певний життєвий цикл, який передбачає послідовну зміну стадій розвитку – від зародження до старіння і відмирання. Зміна поколінь і поширення даного виду відбувається завдяки утворенню кожною рослиною відповідної кількості насіння.
Основною функцією насіння є утворення молодих рослинних організмів, здатних до повного повторення всього циклу індивідуального розвитку від зародження до відмирання, притаманного материнській рослині. Реалізації цієї функції сприяє комплекс інших функціональних особливостей, поміж яких важливим є поширення даного виду рослин по земній поверхні і збереження ними життєздатності в несприятливих умовах.
На відміну від трав'яних рослин, стадія зрілості у дерев досить тривала і залежно від породи може становити 80-100 років і більше. З віком урожайність дерев зростає, що пов'язане зі зміною їхнього фізіологічного стану, збільшенням розмірів крон та кількості плодоносних пагонів. У перші роки плодоношення дерев якість насіння невисока. З настанням періоду стійкого плодоношення вона підвищується.
У перестійних насадженнях знижується життєдіяльність дерев, а отже, і їхня репродуктивна здатність, і настає тим швидше, чим бідніші лісорослинні умови. Зменшуються розміри і маса насіння, знижується їхня посівна якість.
Забезпечення лісового господарства високоякісним насінням дерев і чагарників з цінними спадковими властивостями в достатньому обсязі можливе за наявності постійної лісонасінної бази (ПЛНБ) та чіткої організації збору лісонасінної сировини, його переробки і зберігання. Шишки і плоди заготовляють в першу чергу на об’єктах ПЛНБ.
До складу ПЛНБ входять: плюсові дерева та насадження; лісонасінні плантації; постійні лісонасінні ділянки; генетичні резервати. Під час закладання лісонасінних об’єктів слід звернути особливу увагу на біологічно стійкі та господарсько цінні форми лісових порід (наприклад, рання та пізня форми дуба; смолопродуктивні, посухо- та солевитривалі, стійкі до техногенного забруднення форми тощо). На об’єктах ПЛНБ отримують, як правило, насіння що відзначається підвищеними селекційно-генетичними якостями. Генетичні особливості насіння є найважливішим чинником, який впливає на продуктивність та біологічну стійкість насаджень.
Обсяги заготівлі лісового насіння визначають, беручи до уваги забезпечення садіння та висівання лісу, захисного лісорозведення, закладання лісових розсадників, створення резервного фонду насіння через періодичність плодоношення, виконання експортних замовлень [2].
Збір насіння певних груп деревних порід має свої особливості. Скажімо, велике насіння бука, дуба, горіха, каштана збирають після його опадання. Найперше опадає порожнє та пошкоджене насіння, дещо пізніше – здорове та високоякісне. Для того щоб відділити неякісне насіння від здорового, його занурюють у воду – неповноцінне насіння спливає на поверхню.
Насіння кленів, липи, ясенів після досягнення ним урожайної стиглості залишається на дереві і починає опадати лише взимку. За наявності снігового насту насіння деревних видів у великій кількості накопичується в різних заглибинах, звідки його можна легко вибирати. Однак насіння цих порід збирають переважно раніше – наприкінці вересня - у жовтні.
Заготівля насіння з глибоким спокоєм на початку його достигання скорочує терміни підготовки його до висівання. Тому, наприклад, горішки липи збирають у період, коли вони набирають сірувато-зеленого кольору; ясена звичайного – коричнюватого кольору насіння та зеленувато-білого – крилатки.
Приміщення, в якому зберігають насіння, повинне мати вентиляційні труби і добре провітрюватися. Кожну декаду насіння потрібно оглядати, при необхідності перелопачувати і просушувати. При огляді насіння слід мати на увазі, що втрата блиску свідчить про погані умови їх зберігання і що запах цвілі вказує на злежування. У сховищах повинна бути забезпечена охорона насіння від мишей і інших шкідників.
Насіння хвойних зберігають у скляних бутлях. Більшість насіння листяних порід можна зберігати в мішках, ящиках, корзинах. Насіння вишні, сливи, терну, абрикоси, горіха зберігають у піску (шар 2–3 см) шаром 3–5 см., насіння берези і в'яза – в ящиках. Соковиті і маслянисті плоди, що не переносять морозів (горіхи), повинні зберігатися в підвалах або траншеях. При виборі способів зберігання жолудів необхідно враховувати їх великий об'єм (звичайно в одному місці зберігається до десяти і більше тонн), тонкість і неміцність шкірки і можливість самозігрівання в результаті дихання. Великий вміст води в сім'ядолях жолудів створює небезпеку їх вимерзання і ураження грибковими хворобами, а також небезпеку втрати схожості від пересихання, внаслідок чого сім'ядолі втрачають пружність і стають м’якими.
Насіння каштана, дуба мають підвищену вологість і в результаті при підвищеній температурі можуть пересохнути, при підвищеній вологості – прорости. На зимове зберігання закладають абсолютно стиглі і здорові жолуді. Важливе значення має тут організація в лісовому господарстві служби прогнозів плодоношення. Передбачення насіннєвих років дозволяє заздалегідь підготуватися до організації збору насіння, приурочити рубку головного користування до насіннєвого року та ін. [1].
Отже, заготівля і зберігання лісового насіння має велике значення для відновлення високопродуктивних, біологічно стійких та господарсько цінних лісів які є легенями нашої планети. При вирішенні питань природного відновлення лісових порід необхідно враховувати всебічне сприяння та розширене фінансування наукової бази лісового насінництва: відбору кращих популяцій і дерев, закладання та вивчення випробних культур. Формуванню підвищеної зацікавленості виробництва щодо використання генетично покращеного насіння сприятимуть рекламні акції та економічне стимулювання.
Список використаних джерел
1. Мелехов, І.С. Лісознавство [Текст] : підручник для вузів / І.С.Мелехов. –М. : МГУЛ, 2002. – 398 с.
2. Атрохін, В. Г. Лісівництво та дендрологія [Текст] : підручник для технікумів. – М. : Лісова. пром-сть, 1982. – 368 с.
| 
