Архів / Archive

Ушкаренко Ю.В., д.е.н., професор, завідувач кафедри

Херсонський національний технічний університет

м. Херсон, Україна

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ  СУТНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ КООПЕРАЦІЇ

Одним із основних  елементів, що сприяє розвитку й ефективній діяльності аграрного сектора, є сільськогосподарська кооперація. На наш погляд, кооперація  особлива організаційно-економічна форма господарювання, являє собою систему кооперативів, їх спілок, об’єднань, асоціацій, а також створених ними інших господарських організацій і є формою сумісної господарської діяльності виробників в одному чи різних, але взаємопов’язаних процесах праці або виробництва, з метою досягнення економічних результатів або задоволення своїх соціальних і економічних інтересів, що важко чи неможливо досягнути при індивідуальній діяльності. Саме кооперація, поєдну­ючи в собі особисті, колективні й суспільні інтереси, забезпечує людині умови для самостійності, підприємництва й ініціативної діяльності, виступає реальною формою виробничої демократії, дозволяє з’єднати в товаровиробнику мотивацію трудівника та власника, що створює суттєву основу підвищення ефективності виробництва.

Л. Молдаван відзначає ряд факторів, які спонукають до розвитку кооперації на селі:

− недоступність ринку, оскільки сільськогосподарські товарови­робники змушені працювати на монополізованому ринку;

− диспаритет цін на промислову та сільськогосподарську про­дукцію і засилля в агробізнесі різного роду посередницьких структур, які не враховують інтереси сільськогосподарських товаровиробників. За приблизними оцінками останні втрачають до 30% прибутку від реалізації готової продукції, яка залишається у переробних підпри­ємств, транспорт­них організацій, в оптовій і роздрібній торгівлі. Інше важливе джерело фінансових втрат сільськогосподарських підпри­ємств всіх форм власності – закупівля за високими цінами техніки, обладнання, міне­раль­них добрив та інших ресурсів у комерційних організацій, які займаються матеріально-технічним постачанням. При налагодженні кооперативних поставок ці ресурси обійшлися б селянам на 20-30% дешевше;

− гостра необхідність сільськогосподарських підприємств в дешевому кредиті як на сезонні, так і на довгострокові цілі, які могли б надавати кредитні кооперативи [5].

Академік О. Онищенко розглядав можливості застосування у сільсь­кому господарстві кооперативної ідеї в двох площинах: у сфері безпосе­реднього виробництва сільськогосподарської продукції та пов’язаних з ним сферах діяльності (зберігання, переробки виробленої продукції, збуту, матеріально-технічного забезпечення, виробничого обслуговування та ін.) [6, с. 74-82].

За час свого існування сільськогосподарська кооперація пройшла складний шлях розвитку, що зазнав впливу сукупності організаційно-економічних умов. Це визначило специфіку  якостей і форм кооперації. Основні напрями розвитку кооперації  полягають у створенні кооперативних формувань на базі сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств, особистих селянських господарств, а також формуванні внутрішньогосподарських кооперативів, утворенні різного роду об’єднань, союзів кооперативів на районному, обласному, регіональному рівні.

Сільськогосподарську кооперацію слід розглядати як соціально-економічне явище, оскільки її сутність базується на здійсненні спільної економічної діяльності та забезпеченні соціального розвитку сільських територій.  Економічна функція визначається об’єднанням засобів виробництва, коштів і праці товаровиробників, що дозволяє їм раціоналізувати ведення господарства і захистити свої інтереси від великих монопольних організацій. Для сучасної сільськогосподарської кооперації характерним є підвищення концентрації виробництва, яка вимагає постійного зниження витрат на виробництво одиниці продукції. Об’єктивною передумовою концентрації у сфері сільськогосподарської кооперації є прагнення її учасників поліпшити результати своєї економічної діяльності, тобто мінімізувати втрати на виробництві і максимально збільшити доходи.

Соціальна місія притаманна усім видам кооперативів, оскільки вони являють собою об’єднання громадян з метою забезпечення для себе умов виробництва, збуту, постачання, споживання [4]. Соціальна природа кооперативів характеризується: членством як формою об’єднання громадян у кооператив; метою створення; засобом досягнення мети (економічна  чи трудова участь), розподілом результатів; методами управління, ступенем їх демократизації; кооперативною формою власності.  Соціальна функція сільськогосподарського кооперативу має зосереджуватися на таких пріоритетних напрямах, як забезпечення зростання рівня добробуту та якості життя членів кооперативу, підтримання та розвиток соціальної інфраструктури сільської території, підвищення загальноосвітнього та фахового рівня селян.

Соціально-економічний зміст кооперації може бути реалізований лише на базі кооперативних принципів і цінностей. Крім загальновизнаних міжнародних принципів, перспектива подальшого розвитку кооперації повинна базуватися на національних принципах, які відображають її специфіку, до яких слід віднести справедливість, організаційну, функціональну єдність, планомірність,  взаємодію з державою.

Для подальшого розвитку сільськогосподарської кооперації необхідно здійснити всебічне правове регулювання діяльності сільськогосподарських кооперативів. По-перше, повинна бути врахована специфіка кооперативної форми організації виробництва. По-друге, ця форма функціонує у досить складній системі міжгалузевих господарських зв’язків. Для удосконалення законодавчої бази необхідно: чітке юридичне визначення кооперативу, що відрізняє його від інших типів підприємств; функціональне правове розмежування виробничих і обслуговуючих кооперативів; встановлення підвидів сільськогосподарського виробничого кооперативу; розробка переліку дозволеної діяльності для кооперативів; чітке визначення пайових відносин як виробничих, так і обслуговуючих кооперативів; віднесення регулювання окремих сторін функціонування кооперативної діяльності до відповідного законодавства.

Список використаних джерел

1.  Бабенко, С. Розкуте суспільство сприяє кооперації [Текст] / С. Бабенко // Економіст. – 2005. – № 1. – С. 22-24.
2. Гриценко М.П. Сільськогосподарська кооперація: проблеми, шляхи розв'язання [Текст] / М.П. Гриценко, М.Й. Малік,  В.А. Пулім  // Економіка АПК. – 2007. – № 1. – С. 51-58.
3. Демченко, О.М. Майбутнє – за сільскогосподарською кооперацією [Текст] / О.М. Демченко  // Вісник Полтавського ДСГІ. – 2001. – № 5-6. – С. 5.
4. Зіновчук В.В. Організаційні основи сільскогосподарського кооперативу. Вид. друге: доп. і перероб. [Текст] / В.В. Зіновчук  – К.: Логос, 2001.– 380 с.
5. Молдаван, Л. Роль сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів у процесі реорганізації КСП / Л. Молдован; [ред. рада: В. Зіновчук та ін.]. – К., 2000. – 50 с. – (Тасіс).
6. Онищенко, О. Сільське господарство в країнах з перехідною економікою: структурна реформа [Текст] / О. Онищенко, Н. Спунер, Т. Осташко  // Економіка України. – 1996. – № 3. – С. 74-82.