Архів / Archive

Гарас О.В., студентка

Науковий керівник: Сідуняк О.В., асистент кафедри

Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

м. Чернівці, Україна

ДЕРЖАВНО ПРИВАТНЕ ПАРТНЕРСТВО ЯК МЕХАНІЗМ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ

Про актуальність теми даного дослідження свідчить те, що нині економічні процеси в тій чи іншій мірі набувають соціального значення. Держава намагається докласти все більше зусиль для залучення коштів у розвиток пріоритетних галузей, що, перш за все, викликано прямим впливом на соціально-економічний розвиток країни.  Питання досліджень розвитку інфраструктури є актуальним, оскільки трансформаційні процеси в економіці України спричиняють підвищення ролі покращення якісних характеристик інфраструктури, яка вже давно потребує оновлення.

На думку Овчарової Н.В., державно-приватне партнерство (ДПП) –  це засноване на довгостроковому договорі співробітництво між організацією публічного сектору (наприклад, органом місцевого самоврядування чи центральним органом виконавчої влади) та приватною компанією чи підприємцем щодо надання державних послуг та покращення інфраструктури [2, с. 162].

Інфраструктура – це галузь, яка займає ключове місце в розвитку економіки, оскільки її існування пов’язане зі станом продуктивних сил і територіальним поділом праці, а також ефективністю функціонування сфери матеріального виробництва [5].

Головінов О.М. зазначив, що партнерство держави і бізнесу є одним з найефективніших способів залучення приватних інвесторів у соціальну сферу країни, проте фінансування таких проектів має певну особливість [1, с. 86]:

• в проектах щодо соціальної інфраструктури домінує соціальна мета, що відображає сутність і основну функцію галузі (або конкретної установи), і яка є метою партнерів у ДПП-проектах; 
• приватний партнер переслідує, в першу чергу, економічні цілі, а інші цілі мають бути чітко визначені та не суперечити одна одній;
• проекти партнерства у соціальній сфері, як правило, носять локальний характер, реалізуються на місцевому рівні;
• складність об’єкта партнерства  пов’язана зі створенням та розповсюдженням суспільно корисних благ та послуг, що вимагає необхідність і багатоплановість контролю та нагляду за виконанням соціальної мети, а також обумовлює необхідність ретельного відбору індикаторів для державного контролю;
• складність формування прибутку через невисоку прибутковість в галузях соціальної сфери зумовлюють необхідність врахування додаткових можливостей для інвестора в отриманні доходів у процесі функціонування об’єкта партнерства.

Реалізація проектів ДПП для вдосконалення інфраструктури характеризується рядом особливостей, що обумовлені відмінностями цілей приватного та державного сектора, а також факторами мотивації, що спонукають партнерів до здійснення ДПП, що зводиться до того, що не держава приєднується до проектів бізнесу, а, навпаки, держава пропонує бізнесу взяти участь у реалізації соціально значимих проектів.

Партнерство держави та бізнесу повинне охоплю­вати інфраструктурні проекти щодо будівництва доріг, залізниць, житлово-комунального господар­ства, охорони здоров’я, освіти, культурних заходів тощо. Водночас, держава повинна визначити пе­релік тих соціальних послуг, які вона надаватиме особисто і їх контролюватиме та координувати ті соціальні послуги, які будуть в розпорядженні при­ватного бізнесу. Регіональні та місцеві органи влади повинні забезпечити та ство­рити максимально сприятливі умови для розвитку соціальної інфраструктури.

Крупка А.Я. зазначив, що формування та використання інструментів бюджетного забезпечення державної підтримки проектів ДПП потребує вирішення проблем пов’язаних із [3]:

• відсутністю послідовної державної політики і належної системи управління розвитком ДПП;
• низьким рівнем інституційної складової;
• інвестиційною непривабливістю об’єктів соціальної сфери;
• складністю умов ведення підприємницької діяльності;
• суперечливістю  та непослідовністю законодавчої бази тощо.

Таким чином, державно-приватне партнерство – це   універсальний механізм співпраці влади та бізнесу, що формується для досягнення соціально-економічних задач в довгостроковій перспективі та створює нові можливості для суспільного розвитку за рахунок пошуку нових підходів направлених на врахування умов діяльності, мотивацій, цілей та переваг партнерів. Реалізація проектів ДПП в соціальній інфраструктурі вимагає розробки ефективних механізмів фінансування їх державної підтримки.

Список використаних джерел

1. Головінов, О. М. Науково-практичні аспекти державно-приватного партнерства в освіті  [Текст] / О.Головінов  // Економіка та право. – 2013. - №1. – С. 84-89
2. Овчарова, Н. В. Роль бюджетного забезпечення державної підтримки проектів державно-приватного партнерства в соціальній сфері та проблеми його розвитку [Текст] / Н. В. Овчарова // Стан та перспективи розвитку економіки України в умовах глобалізації: теорія та практика [Текст] : монографія / під ред. д-ра екон. наук, професора О. О. Непочатенко. – Умань : Видавничо-поліграфічний центр “Візаві”, 2014. – Ч. І. – С. 162–169.
3. Крупка А. Я. Державно-приватне партнерство в галузі культури і мистецтва: стан і перспективи розвитку [Електронний ресурс] /А. Я. Крупка . – Режим доступу: www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=3120 (дата звернення 26.05.15). – Назва з екрана.
4. Курділь, Н.В. Державно-приватне партнерство в охороні здоров’я України: перспективи швидкого розвитку інфраструктури закладів екстреної медичної допомоги  [Електронний ресурс] / Н.В.Курділь.  – Режим доступу : http://www.mif-ua.com/archive/article/35542 (дата звернення 26.05.15). – Назва з екрана.
5. Стан та перспективи розвитку інфраструктури регіонів України [Електронний ресурс] / – Режим доступу:   http://www.fes.kiev.ua/new/wb/media/InfrASTRUKTURA.pdf (дата звернення 26.05.15). – Назва з екрана.