Христенко А.В., науковий співробітник
ДННУ «Академія фінансового управління»
м. Київ, Україна
ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНУ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ КОНТРОЛЮ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВА
Принципові зміни в управлінській практиці в нових економічних умовах, які характеризуються різкою активізацією нових і не надто нових технологій та філософії менеджменту, значно вплинули на стиль роботи підприємств різних сфер господарювання. Деякі нові технології, включаючи реконструкцію бізнес-процесів (BPR) та тотальне управління якістю (TQM), найбільш притаманні великому та середньому бізнесу приватного сектору економіки. У секторі державного управління спостерігається трансформація урядів за моделлю нового державного менеджменту (new public management), основу філософії якої складають підвищення продуктивності роботи державних установ, запровадження ринкового стилю управління в органах державної влади, децентралізація управління, фокусування уваги на результатах, а не на процедурах.
Наукові праці вчених, більша частина яких виконана в умовах адміністративно-командної системи управління, хоча і відображають ключові аспекти досліджуваної проблематики, проте не дають вичерпної характеристики ролі контролю як адекватної потреби і не відповідають вимогам теорії розроблення та прийняття управлінських рішень в умовах транзитивної економіки.
Актуальність окресленої проблеми обумовлює вирішення наступного завдання: оцінка вирішення проблеми визначення місця та ролі функції контролю в системі управління в цілому. Основною робочою гіпотезою дослідження є якість прийняття управлінських рішень, яка залежить від ефективності та результативності контролю стосовно кожного з етапів процесу формування управлінського рішення.
У науковій та практичній діяльності достатньо часто застосовується термін «контроль». Однак у підходах до трактування даного поняття, його суті і місця в системі управління підприємства не має єдиної точки зору.
Контроль визначають як засіб, фактор, елемент, функцію, вид діяльності, систему, оборотний зв’язок, умову, регулятор, гарант, явище, інститут, метод, правомірність, атрибут тощо. Слід зазначити, що одні вчені дотримуються тієї точки зору, що контроль історично обумовлений, у результаті чого його зміст, мета та задачі визначаються способом виробництва і суспільним укладом держави. Думка інших науковців зосереджена на тлумаченні контролю як засобу перевірки виконання господарських рішень з метою встановлення їх законності та доцільності.
Якщо виходити з того, що термін «контроль» у перекладі з англійської дійсно означає «перевірку», то існують деякі підстави стверджувати, що «контроль» і «перевірка» тотожні поняття. Основною їх відмінністю є прояв кожного у часі та просторі. Контроль, на відміну від перевірки, є постійним, всеохоплюючим і безперервним. Це має важливе значення для формування судження про роль контрольної функції на кожному етапі розробки і прийняття управлінських рішень. Саме безперервність контролю як головна його надійність дає підстави стверджувати, що він проявляється не тільки на етапі реалізації прийнятих управлінських рішень.
В.Г. Жила визначає контроль як процес, який забезпечує відповідне функціонування об’єкта управління прийнятим управлінським рішенням та спрямований на успішне досягнення поставленої мети [3, с.4].
Ще у 20-х роках минулого століття німецький вчений В. Вейсборд визначав контроль як «… планомірний нагляд, спостереження, перевірку внутрішніх та зовнішніх господарських процесів підприємства» [1, с.57].
Кожний виробничий цикл або соціальний процес відрізняється визначеними характеристиками та потребує управлінського впливу, котре забезпечує досягнення визначеної раніше мети. Тобто сутність і зміст контролю не можуть бути обґрунтовано розкриті у відриві від сфери впливу управлінської діяльності, яку він обслуговує.
Визначення поняття «контроль» у літературі, що присвячена управлінській діяльності, дозволяє акцентувати увагу на розгляді його, як: одного з принципів управління; стадії процесу (циклу) управління; функції управління. «Контроль вважається невід’ємною ланкою управління, ефективність його припускає створення умов, за яких кожний учасник господарського процесу робить найдоцільніший і максимально можливий внесок у вирішенні завдань підприємства» [4, с.24].
В монографії В.Ф. Максімової доведено, що контроль в управлінні «підтримує взаємодію, взаємозв’язок різних видів діяльності в межах усього підприємства і окремих підрозділів, стимулює її ефективність і результативність шляхом активного впливу на підконтрольні об’єкти.
Слід зазначити, що управління, представляючи собою самостійну соціально-економічну функцію, само по собі трактується як набір функцій. Автором першої розгорнутої класифікації функцій управління «з позиції самого управління» є А. Файоль [6]. Він визначив зміст контролю як функцію управління, але тільки в частині адміністративних операцій.
За методом екстраполяції процес управління можливо сприймати як процес прийняття управлінських рішень. Поняття «управлінське рішення» припускає прийняття рішень тільки у розрізі реалізації окремих функцій управління. Це, в свою чергу, дає підстави стверджувати, що роль і місце управлінського рішення визначається можливістю пов’язувати усі функції управління. Логіка судження призводить до того, що в кожну функцію прийняття управлінського рішення можливо вбудувати усі функції управління.
Аналіз суджень науковців з управління підтверджує, що вони виключають із системи управління контрольну функцію визначаючи низку її основних завдань. При цьому основні задачі контролю як функції управління полягають в їх залежності від забезпечення ефективності діяльності підприємства і гарантій оптимальності прийнятих і своєчасно реалізованих управлінських рішень.
Управлінське рішення – це творчий процес, у якому визначеним засобом об’єднуються математичний підхід, логіка, психологія, емоції, воля, мотивація, інтереси та функціональні обов’язки керівника того чи іншого рангу [5].
Поділяючи точку зору стосовно контролю як самостійного процесу Н.Г. Виговська вважає, що контроль не тільки дозволяє отримати оперативну інформацію про стан підконтрольних об’єктів, а виявити недоліки у змісті рішень, що приймаються, організації їх виконання, способах їх реалізації. Тобто, автор наголошує саме на тому що «… контроль є самостійною стадією управління… Дійсно, якщо контроль розглядати щодо кожного управлінського рішення, то він є стадією управлінського циклу» [2, с.37].
Таким чином, оцінюючи стан дослідженності проблеми контролю в системі управління підприємством можна зробити наступні висновки:
- контроль доцільно тлумачити як підсистему в загальній системі управління підприємством, під якою слід розуміти систему прийняття управлінських рішень з певним ресурсним і організаційним потенціалом;
- визначення об’єктів контролю управлінських рішень в системі управління підприємством залежить від методологічного підходу до реконструкції структури і змісту кожного етапу процесу вироблення,
Список використаних джерел
1. Вейсброд, В.Н. Оперативный учет и контроль в коммерческих учреждениях. Методика – техника – организация [Текст] / В. Н. Вейсброд, В. В. Цубербиллер. – М. : НКРСН, СССР, 1926. – 86 с.
2.Виговська, Н. Г. Господарський контроль в Україні: теорія, методологія, організація: монографія [Текст] / Н. Г. Виговська ; Житомир. держ. техн. ун-т. – Житомир : ЖДТУ, 2008. – 532 с.
3.Жила, В. Г. Ревізія та аудит : навч. посіб. ; Межрегіон. акад. упр. персоналом [Текст] / В. Г. Жила. – К. : МАУП, 1998. – 96 с.
4.Калюга, Є. В. Фінансово-господарський контроль у системі управління : монографія [Текст] / Є. В. Калюга ; Київ. нац. екон. ун-т. – К. : Ельга : Ніка – Центр, 2002. – 360 с.
5.Курочкін, А. С. Принципы организационного проектирования предприятия [Текст] / А. С.Курочкин // Проблемы теории и практика управления. – 1998. – № 1 – С. 90-96.
6.Файоль, А. Общее и промышленное управление : пер. с фр. [Текст] / А. Файоль. – М. ; Л. : Книга, 1924. – 160 с.
| 
