Матвеєв С.П., к.е.н., доцент
Харківський торговельно-економічний інститут
Київського національного торговельно-економічного університету
м. Харків, Україна
ЕФЕКТИВНІСТЬ ЕКОНОМІЧНОГО СТИМУЛЮВАННЯ ОХОРОНИ ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА
Вдосконалення економічного механізму охорони довкілля розглядається в наукових дослідженнях таких відомих авторів як О.Ф Балацький, К.Г. Гофман, Н.Ф. Реймерс, К.М. Ситник, Н.П. Федоренко та ін. Однак, проблема економічного стимулювання природоохоронної діяльності зберігає свою актуальність і потребує подальшої розробки.
Ефективна реалізація сучасного природокористування, що виражає раціональну зв'язок між сукупністю суспільних потреб і вимог збереження середовища, передбачає своєчасне формування і повну задіяність особливого економічного механізму, націленого на стимулювання природоохоронної діяльності. Безсумнівно він органічно входить в цілісний господарський механізм суспільного виробництва і в усьому залежить від його особливостей.
Економічне стимулювання виражає відносини формування системи стимулів і важелів, адекватних економічним інтересам агентів виробництва. Стимулювання може бути пов'язано з різними аспектами господарської діяльності підприємств. При цьому, стимулювання природозахисної діяльності має специфічну мету - досягнення оптимального співвідношення у розвитку виробництва основної продукції та охорони природи на підприємстві, забезпечення на цій основі стабільності природних систем і максимального зростання економічної ефективності. Значимість економічного стимулювання природоохоронної діяльності особливо висока в умовах, коли охорона природи на підприємстві залишається видом діяльності, відокремленим від решти виробництва, яке будується насамперед виходячи з мети виробництва товарів для задоволення потреб ринку.
Механізм економічного стимулювання охорони природи як елемент господарського механізму і складова частина механізму стимулювання розвитку суспільного виробництва являє собою сукупність взаємопов'язаних форм і соціально-економічних методів, за допомогою яких здійснюється реалізація еколого-економічних інтересів усіх агентів виробництва, приведення їх у відповідність із загальнонаціональним інтересом, що забезпечує підвищення рівня екологічності всього матеріального виробництва.
Еколого-економічні інтереси спрямовані на відтворення природних умов існування людей і матеріального виробництва. Вони створюють складну сукупність, елементи якої активно взаємодіють, реально обумовлюють один одного, вступають у протиріччя. Ефективне функціонування механізму стимулювання охорони природи має створити оптимальні умови для забезпечення і зміцнення єдності загальнонаціональних, колективних та особистих інтересів у процесі їх реалізації. Об'єктивна суперечливість груп еколого-економічних інтересів на практиці виявляється, наприклад, в тому, що інтереси колективів підприємств, спрямовані на ефективне виробництво основної продукції, йдуть в розріз загальнонаціональним. Оскільки ж підприємства є основними природокористувачами, то інтереси приватних осіб та колективів виявляються переважаючими.
Ефективність механізму стимулювання охорони природи безпосередньо залежить від того, наскільки його зміст і спрямованість дії відповідають вимогам об'єктивних закономірностей розвитку системи взаємовідносин суспільства і природи. Ступінь же використання закономірностей розвитку екологічних систем і економічних законів знаходить пряме відображення в результатах екологізації виробництва, її темпах та ефективності.
Зміст та напрямки дії механізму стимулювання природоохорони виражається через його структуру, принципи функціонування та розвитку, закономірності руху його форм і процесу відтворення екологічного чинника продуктивних сил.
З'ясування структури механізму є визначення його елементів і стійких зв'язків. Структура механізму стимулювання - це спосіб взаємозв'язку, взаємодії утворюючих його елементів. Сукупність зв'язків між елементами механізму, тобто формами стимулювання, його внутрішню будову визначають властивості механізму в цілому, які відмінні від властивостей суми елементів, що утворюють механізм. Тому наявність певної структури зі стійкими взаємозв'язками елементів є найважливішою ознакою цілісності механізму. Закономірності руху параметрів механізму, і насамперед його елементів, повинні забезпечувати збереження властивостей цілісності механізму і спрямованість його на певну якість - досягнення максимальної ефективності розвитку виробничої діяльності підприємства.
Як форми стимулювання охорони природи виступають економічні категорії, такі як прибуток підприємства, валовий дохід, фонди економічного стимулювання, фінанси, кредит, ціна та ін.Вони мають об'єктивну основу, але ефективність їх використання значною мірою залежить від проведення державою економічної політики. По суті вони являють собою форми прояву матеріальної зацікавленості суб'єктів, що реалізуються під впливом інтересів і стимулів, і зовні виступаючих як інструменти планового управління природоохоронною діяльністю на рівні підприємств. При цьому формування та вдосконалення, здійснюване в процесі господарської практики, обумовлюються екологізацією всього суспільного виробництва, орієнтацією на інтенсивні, природозберігаючі методи ведення господарства та відповідні зміни характеру праці суб'єктів, відносини одного з одним у процесі виробництва і споживання.
Взаємопов'язані між собою форми стимулювання значною мірою визначаються застосовуваними в процесі свідомої діяльності господарюючих суб'єктів соціально-економічними методами як способами досягнення мети даного механізму.
Функціонування механізму економічного стимулювання охорони природи пов'язане з використанням двох основних методів: матеріальної зацікавленості і матеріальної відповідальності. Ці методи взаємопов'язані і різняться насамперед із форм вираження. Метод матеріальної зацікавленості тісно пов'язаний і гармонійно узгоджується із застосуванням форм заохочувального характеру, таких як фонди матеріального стимулювання, пільгові умови кредитування, податкові пільги, виплати премій і т.д. Метод матеріальної відповідальності пов'язаний насамперед з формами примусового характеру, такими як економічні санкції та інші специфічні форми негативної економічної оцінки низьких результатів діяльності суб'єктів у природоохоронній області.
Формування, функціонування та розвитку механізму стимулювання охорони природи підкоряються сучасним тенденціям економічного життя і повинні відповідати загальним вимогам господарювання виробничих ланок.
Список використаних джерел
- Закон України Про охорону навколишнього природного середовища від 25.06.1991 № 1264-ХІІ, ВВР, 1991, № 41, ст. 546
- Микитюк О.М., Злотін О.З., Грицайчак В.В., Маркіна Т.Ю. Основи екології. – Харків: «ОВС», 2008.
- Рябікова Г.В. Охорона природи і екологізація виробництва як передумова сталого розвитку // Екологічний вісник. – 2005. – січень-лютий. – с. 20-22.
| 
