Архів / Archive

Голинська В.М., студентка бакалаврату

Науковий керівник: Вареник В.А., к.е.н., доцент

Львівська комерційна академія

м. Львів, Україна

ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА БАНКІВСЬКОГО КАПІТАЛУ

Прояви світової фінансової кризи та сучасні тенденції економічного розвитку України вимагають професійної уваги регулюючих та наукових інституцій до процесів капіталоутворення в банківській системі України на макроекономічному рівні. Дана позиція обґрунтовується тим, що рівень капіталізації банківської системи України залежить від вартісних та структурних характеристик капіталу, яким володіють, розпоряджаються та який використовують у своїй діяльності комерційні банки.

Важливі аспекти дослідження сутності власного капіталу банку знайшли висвітлення в наукових працях багатьох відомих вітчизняних науковців, таких як М. Алексеєнко, В. Гейця, О. Дзюблюк, А. Криклій, А. Мороз, С. Савлук, С. Сизоненко та інших. Проте, незважаючи на значний обсяг публікацій та досліджень даної теми, в умовах глобалізації та інтеграції національної економіки є потреба у більш глибокому дослідженні економічної сутності та характеристиці капіталу комерційного банку.

У даний час, коли проблема капіталізації банківської системи набула вирішального значення для її розвитку, виникла потреба в комплексному дослідженні банківського капіталу як самостійної економічної категорії.

У сучасній теорії банківської справи та нормативних документах Національного банку України зустрічаються різні терміни: «капітал банку», «банківський капітал», «власні ресурси», які або трактуються неоднозначно або ототожнюються. Так, НБУ в своїх нормативних документах ототожнює капітал та власні ресурси [1]. У вітчизняній економічній літературі поняття «власні ресурси» та «власний капітал» відрізняються [9, с. 12].

В економічній літературі та в підприємницькій практиці «капітал» є одним з найбільш часто використовуваних та водночас неоднозначних понять.

У зарубіжній банківській практиці терміни «capital», «equity capital» перекладені на українську мову як «капітал», «акціонерний капітал, «власний капітал» - фактично означають розділ пасиву балансу банку і є різницею між активами та зобов’язаннями. Зокрема, бухгалтерський баланс американського банку включає розділ «акціонерний капітал» [4, с. 22-23].

У сучасній економічній літературі, як в українській, так і зарубіжній, зустрічається багато визначень банківського капіталу. За результатами наукового аналізу цих визначень сутності банківського капіталу можна розглядати у вузькому та в широкому значенні.

Якщо розглядати банківський капітал у вузькому значенні, то досить поширеним є погляд на капітал банку як суму власних коштів банку, яка складає фінансову основу його діяльності та джерело формування ресурсів [4, с. 386]. Таке визначення капіталу банку практично ототожнюється з власним капіталом. Аналогічне за суттю визначення капіталу банків належить Л.О.Примостці: «Капітал банку слід розглядати як власні кошти засновників або акціонерів банку, внесені ними на свій ризик для одержання доходів [8, с. 41].

Кисельов В. В. визначає капітал банку як кошти, внесені власниками банків та в основному ті, що складаються з статутного та інших фондів, резервів та неподіленого прибутку [7, с.99].

Досить поширена точка зору на капітал у вузькому значенні як величину, що визначається шляхом розрахунку: «Капітал банків — чисті активи банку, які дорівнюють різниці між сумою активів і пасивів» [3, с. 258]. В економічній енциклопедії власний капітал трактується як капітал, вкладений власником банку, який є різницею між сукупними активами банку та його зобов'язаннями [5, с. 721]. У даних визначеннях чітко простежується бухгалтерський підхід до визначення поняття капіталу банку, причому не всього, а лише його частини — власного капіталу.

У нормативних документах поняття «власні кошти» та «капітал банку» вживаються як тотожні. Зокрема, вітчизняне законодавство визначає сутність банківського капіталу як залишкову вартість активів банку після вирахування всіх його зобов'язань. При цьому подається поділ банківського капіталу на основний та додатковий, згідно із встановленими правилами Національного банку України [1]. Отже, ми бачимо, що українське законодавство трактує поняття капітал банку лише як власний банківський капітал.

Таким чином, у вузькому значенні банківський капітал правомірно розглядати і як розрахункову величину, що офіційно відображають комерційні банки при підготовці фінансової звітності відповідно до нормативних вимог регулюючих органів та як суму спеціально створених фондів та резервів, які відповідають таким принципам: стабільності, субординації у відношенні до прав кредиторів, відсутності фіксованих нарахувань доходів. Проте, таке досить суб’єктивне трактування банківського капіталу не відображає усієї повноти та складності його змісту.

Якщо розглядати банківський капітал в широкому значенні, то під ним слід розуміти сукупність грошових коштів (власних і залучених), якими оперує банк. Як зазначає А. Загородній, вкладений у банківську справу капітал банківський приносить банкові прибуток [6, с. 205].

Таку ж думку поділяють автори підручника «Банківський капітал: історія, теорія досвід» (За редакцією С.К. Реверчука), визначаючи банківський капітал як сукупність банківських ресурсів у формі матеріально-речовій, нематеріальних та фінансових активів, виражені у грошах, сформовані за рахунок власних коштів (внесків учасників та акціонерів), залучених (вкладів суб`єктів господарювання та населення) і позичених коштів на грошовому ринку, які використовуються для здійснення повномасштабної банківської діяльності з метою одержання прибутку [9, с. 13].

У монографії М.Д. Алексєєнка «Капітал банку: питання теорії і практики» банківський капітал трактується як «…кошти і виражена у грошовій формі частка майна, що перебувають в розпорядженні банків і використовуються ними для здійснення операцій із розміщення коштів та надання послуг із метою одержання прибутку» [2, с. 50].

Підсумовуючи різні тлумачення банківського капіталу, робимо висновок, що нині немає однозначного визначення поняття «капітал банку». Чимало вчених у своїх працях трактують його як власні кошти банку (П. Роуз, А.М. Мороз, О.А.Кириченко, Л.О. Примостка), інші (М.Д. Алексєєнко, А.Г.Загородній, А.М. Герасимович, С.К. Реверчук) – як сукупність усіх ресурсів, що перебувають у розпорядженні банку (власних, залучених і позичених), і таких, які банк розміщує в активні операції з метою одержання прибутку. Обидва ці підходи, на нашу думку, мають певні позитивні риси, тому що розглядають банківський капітал у вузькому (підприємницькому) та в широкому (суспільно-значущому) значенні.

Список використаних джерел:

1. Про банки і банківську діяльність [Текст] : [закон України : офіц.текст: за станом на 26.04.2015 р.] / Верховна Рада України; Закон від 07.12.2000 № 2121-III // Відомості Верховної Ради України (ВВР. – 2001. – № 5-6. – С. 30. – Доступно в мережі Інтернет : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2121-14 (дата звернен­ня: 25.05.2015). — Назва з екрана.
2. Алексеєнко М. Д. Капітал банку : питання теорії і практики [Текст] : монографія / М.Д. Алексеєнко. – К. : КНЕУ, 2002. – 276 с.
3. Банківська енциклопедія [Текст] / Під редакцією д.е.н. професора Мороза А. М. – К. : «Елтон», 1993. – 328 с.
4. Економічна енциклопедія : У трьох томах. Т 1 [Текст] / Редкол. : С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін.– К. : Видавничий центр   “Академія”, 2000. – 864 с.
5. Дзюблюк, О. В. Фінансова стійкість банків як основа функціонування кредитної системи [Текст] : монографія / О. В. Дзюблюк, Р. В. Михайлюк. – Тернопіль : Економічна думка, ТНЕУ, 2009. – 257 с.
6. Загородній, А. Г. Словник банківських термінів. Банківська справа [Текст] : термінологічний словник / А. Г. Загородній, О. М. Сліпушко, Г. Л. Вознюк, Т. С.Смовженко. – К. : Вид-во “Аконіт”, 2000. – 605 с.
7. Кисельов В. В. Управление банковским капиталом: теорія и практика [Текст] / В.Кисельов. – М. : ОАО «Изд-во «Экономика», 1997. – 256 с.
8. Примостка, Л. О. Аналіз банківської діяльності [Текст] : монографія / Л. О. Примостка. – К. : КНЕУ, 2002. – 316 с.
9. Реверчук, С. К. Банківський капітал: історія, теорія, досвід [Текст] / С.К.Реверчук, У.В.Владичин, М.Б.Панасевич ; за ред. д-ра екон. наук, проф. С. К. Реверчука. – Львів, ЛНУ ім. Іван Франка, 2004.–276 с.