Улько Є.М., к.е.н., доцент
Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва
м. Харків, Україна
ІНСТИТУЦІЙНІ ЗАСАДИ ІНТЕНСИВНОГО РОЗВИТКУ ГАЛУЗІ ТВАРИННИЦТВА В УМОВАХ ПОСИЛЕНОЇ ДІЇ ЕКСТЕРНАЛІЙ
Питання екологізації тваринництва, яке в більшій мірі полягає в зміщенні акценту з площини цілого кола проблем одних об’єктів (педо-, гідро-, атмосфери, агробіоценозу тощо), розглядає питання зосереджуючись на іншому об’єкті, а саме тварині. Тривалий час функціонування галузей тваринництва розглядалося переважно з позицій наслідків діяльності людини, тобто антропогенного тиску на навколишнє середовище. В цьому контексті окреслювалися потреби і набір заходів щодо розв’язку науково-прикладних задач породженими повсюдною інтенсифікаціє цієї галузі.
Концентрація уваги на тварині, як об’єкту прикладення виробничих зусиль з метою одержання корисної для людини продукції є закономірним процесом, адже в ній поєднується господарське призначення з біологічними властивостями худоби. В такому випадку шлях інтенсивного розвитку тваринництва повинен націлити зусилля на дбайливе, раціональне використання тварин, мінімізувати потенційну шкоду, яка може бути завдана в процесі інтенсифікації. Від ефективної практики використання тварин не лише залежатиме генофонд і різноманіття порід, як по формі, а результат нарощення якісних характеристик продукції (молока, яловичини і телятини, свинини, м’яса птиці тощо).
Здоров’я людини тісно залежить від споживання якісної і енергетично цінної продукції тваринництва. В ній містяться важливі, а часто й не замінні мірко- і макроелементи, вона багата на амінокислоти і вітаміни, особливо групи В. Від надмірного застосування хімічних, біологічних, ветеринарних препаратів при продуктивному утриманню тварин виникає загроза як тварині, так й людині. Тому на перше місце виходить збалансована годівля високо конверсійними кормами, багатими на поживні елементів, з дотриманням правил нормування годівлі, яка передбачає розробку раціонів деталізуючи їх за 26 показниками залежно від продуктивності, фізіологічного стану й віку тварин [1, с.3].
Зростаюче інтенсивне навантаження на тварину повинно бути адекватним її можливостям і резистентності (не послабленості організму тварини), збереження репродуктивної функції і тривалості господарського використання тварин в умовах промислового виробництва продукції тваринництва. Утримання тварин за такого підходу має враховувати дбайливе ставлення, як не до звичайного засобу праці, а в якості живої, біологічної складової з усіма її потребами в живленні, відпочинку, позбавлення від зайвих подразників і забезпеченні сприятливого мікроклімату тощо. Необхідність здійснювати ці кроки викликано й тим, що тварина розкриває в повній мірі свій продуктивний потенціал за умов утримання на фермі чи комплексі, який би наблизив її до природного середовища. При цьому слід враховувати, що саме інтенсивні технології дозволяють досягти найбільшої продуктивності тварини, в повній мірі розкриваючи її породний і генетичний потенціал, який би за всіх інших умов не можливо було реалізувати, якщо б тварина знаходилася лише в умовах природної екосистеми.
Зміна прерогатив у посилені ролі екологізації тваринництва має на меті не лише комплекс дій пов’язаних з адаптацією тварин у цілісному технологічному процесі виробництва продукції тваринництва. Вона передбачає не менш важливу складову пов’язану з наслідками виробничої діяльності. У цьому разі зниження зайвих відходів виробництва, уникнення впливу небезпечних хвороб і патогенних організмів краще впливає на загальне природне середовище. Цей процес варто розглядати з позиції розв’язання протиріч економічного, екологічного і соціального впливу, тобто зменшення або взагалі ліквідації конфліктності між цими системами, що потрібно досягти задля відновлення, або встановлення нової її рівноваги.
Інституційне середовище, яке функціонально поєднує виробників тваринницької продукції є вкрай негнучким, в ньому містяться лише фрагментарно проблеми розв’язку екологічних проблем, які постійно наростають. Невідворотність розвитку негативного навантаження на природні ресурси та людину, в умовах недооцінювання ступеня їх небезпеки, може призвести до упущення часу й проходження точки біфуркації (швидкого знищення усталеної системи з невідомим майбутнім).
Підвищення рівня негативних викликів природному середовищу, недостатності визначення пріоритетності в екологізації тваринництва є однією з багатьох але досить вагомих передумов у породженні екстерналій. Остання розглядається Менк’ю Н. Грегорі в якості впливу одної людини на добробут другої [2, с.233]. При цьому він враховує й вплив не лише на індивідуума, як базовий елемент появи екстерналії, а й суспільства в цілому, яке теж потерпає від діяльності ринкового агенту, завдаючи суспільству різнопланові збитки та порушуючи загальнорівноважний добробут.
З появою великих ферм, комплексів і з присутністю тенденції до подальшої концентрації виробництва в світі, це потребує зміни стереотипів і підходів задля поліпшення екологічного стану. Особливо небезпечним є відходи виробництва, які забруднюють ґрунт і воду. Потужні тваринницькі ферми та комплекси здатні в процесі виробництва накопичувати значні, а під час й надлишкові обсяги відходів, які за умов високої вартості паливно-мастильних матеріалів часто не вивозяться за межі ферм для рівномірного розміщення на території господарства. Тривале зберігання таких мас приводить до просочування нітратів у ґрунтові води, забруднюють прифермерську територію, а виділення азотних і вуглецевих газів – повітря.
Недотримання або нехтування комплексами мір щодо раціональної утилізації відходів і небезпечних продуктів виробництва, в тому числі й тварин створює безпосередню небезпеку й для працівників цих підприємств. Тобто це по своїй суті породжує внутрішньогосподарську проблему порушення екологічного становища.
На відмінну від внутрішньогосподарської на яку може й взагалі не звертатися увага, зовнішня за формою походження є екстреналією. В цьому випадку змінюється вже сама сутність цього прояву, який має сигнальний характер прояву. Формою її реалізації є можливість спричинення як індивідуумом, громадськістю або суспільством інформаційного, правового, економічного тиску, з вимогами прийняти невідкладні заходи щодо ліквідації джерел забруднення, проведення комплексних заходів із очищення стічних вод, дезодорації повітря тощо. Забруднення територій призводе до непоправних наслідків на роки вперед.
В світі все менше орних земель, при цьому третина з них є деградованими, демографічний ріст призводе до різкого зменшення землезабезпечення, - це ставить під сумнів можливість досягнення сталого розвитку. На відновлення продуктивності орнопридатних земель потрібно десятки років, а то й покоління. В такому разі науково обґрунтоване поводження з органічними відходами виробництва є безцінним джерелом поновлення обмеженого орного ресурсу й не тільки.
З метою зменшення проявів екстерналій на тваринницьких фермах варто гній знезаражувати біологічним методом створюючи додатковий кормовий ресурс. В Україні практично відсутній досвід вирішення наявних екологічних проблем з довкіллям, тваринами, що породжують відповідні екстерналії. Між тим один з ефективних способів щодо інтенсивного розвитку тваринництва полягає в переході виробників, у першу чергу великих (агрохолдинги) на безвідходні технології. Отже, недостатньо прикута увага і часто пасивність громадськості, не дає в повній мірі використовувати можливості екстерналій.
Список використаних джерел
1. Технологія виробництва продукції тваринництва [Текст] : Підручник / О.Т. Бусенко, В.Д. Столюк, О.Й. Могильний та ін. ; За ред. О.Т. Бусенка. – К.: Вища освіта, 2005. – 496 с.
2. Мэнкью Н. Грегори Принципы микроэкономики. – [2-е изд.] / Грегори Н. Мэнкью. – Пер. с англ. – СПб.: Питер, 2005. – 560 с.
| 
