Мунтян К.Г., студент
Науковий керівник: Лаптєва В.В., к.е.н., асистент
Київський національний торговельно-економічний університет
м. Київ, Україна
МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА
На сучасному етапі розвитку вітчизняні підприємства характеризуються різним рівнем фінансової безпеки.
Динамічність ринку, посилення конкуренції як на національному, так і на міжнародному ринках вимагають від підприємств застосування певних заходів. Рішення цієї проблеми потребує удосконалення концепції управління фінансовою безпекою підприємства, оскільки її стан безпосередньо впливає на результативність фінансово-господарської діяльності. В умовах глобалізації економічного простору проблема забезпечення фінансової безпека підприємства набуває особливої актуальності.
Увага в дослідженнях і публікаціях приділяється антикризовому управлінні підприємствами, яке стає необхідним лише тоді, коли підприємство опиняється у стані фінансової кризи (фінансової небезпеки, банкрутства). Для того, щоб не доводити підприємство до такого стану, і потрібен постійно функціонуючий механізм управління його фінансовою безпекою.
Дослідженню теоретико-методологічних та методичних основ забезпечення фінансової безпеки підприємств присвячені роботи: Бланка І.О., Балабанов І.Т., Зятковський І.В., Кірейцев Г.Г., Райзенберг Б.А., Лозовський Л.Ш., Ковальова В.В., Шкарлет С.М. Вирішення цієї проблеми також знайшло відображення в роботах іноземних вчених: Вернерфельта Біргера, Прахалада Коимбатур Кришнарао, Хемела Гері та Джей Барні.
Фінансова безпека є внутрішньовиробничою функціональною складовою економічної безпеки. Вона вважається головною, оскільки за ринкових умов господарювання фінанси є "двигуном" будь-якої економічної системи.
У книзі І.А. Бланка "Управління фінансовою безпекою підприємства", фінансова безпека підприємства розглядається як кількісно та якісно детермінований рівень фінансового стану підприємства, що забезпечує захищеність його пріоритетних збалансованих фінансових інтересів від ідентифікованих реальних і потенційних загроз зовнішнього й внутрішнього характерів, параметри якого визначаються на основі його фінансової філософії й створюють необхідні передумови фінансової підтримки його стійкого зростання в поточному й перспективному періодах [1].
Щоб уникнути або пом'якшити дію загроз,які можуть вплинути на хід виконання фінансової стратегій, та й вцілому на подальший розвиток підприємства необхідно постійно вдосконалювати механізм забезпечення фінансової безпеки підприємства.
На думку Шкарлет С.М., забезпечення фінансової безпеки – це системний процес, в якому поєднуються три основних компоненти: по-перше, діагностика та оцінка фінансово-господарської діяльності підприємства для завчасної ідентифікації джерел виникнення небезпечних їй проявів; по-друге – своєчасне застосування релевантних антикризових (стабілізаційних) заходів щодо нейтралізації внутрішніх і зовнішніх загроз фінансово-господарської діяльності підприємства; по-третє – формування рекомендацій та заходів щодо забезпечення конкурентних переваг і фінансового розвитку підприємства за всіма етапами його життєвого та операційного циклів.
Зважаючи на це, автор цієї роботи під забезпеченням фінансової безпеки підприємства розуміє досягнення безперервного та безперебійного процесу трансформації капіталу (джерел фінансування господарської діяльності) в капітальні блага (матеріальні ресурси, незавершене виробництво, готову продукцію, грошові кошти та ін.), яке характеризується відповідним рівнем майнового положення, ліквідності, фінансової незалежності, рентабельності, ділової та ринкової активності [2].
На погляд провідних іноземних вчених, найбільш комплексним та перспективним механізмом щодо забезпечення фінансової безпеки підприємства є ресурсно-функціональний підхід. В якості засновника ресурсного підходу щодо управління фінансово-господарською діяльністю підприємства слід відмітити професора Вищої школи бізнесу Мічиганського університету Вернерфельта Біргера. В своїй роботі "Ресурсне трактування фірми" (1984 рік), відзначив, що розвиток підприємства ґрунтується на досягненні рівноваги між експлуатацією існуючих ресурсів та розвитком нових: матеріально-технічні, трудові та фінансові ресурси, та зазначив, що саме ці види ресурсів підприємства значно впливають на результати функціонування підприємства [3].
Популяризацію ресурсного підходу продовжили Прахалада Коимбатур Кришнарао та Хемела Гері.
Джей Барні також продовжував розвивати ідею ресурсного забезпечення підприємства. В своїй роботі "Ресурси фірми і стійкі конкурентні переваги". Суттєвим досягненням теорії Джей Барні є визначення критеріїв оцінки ресурсів, що забезпечують отримання стійких переваг в умовах конкуренції. Серед основних критеріїв він виділив наступні: - цінність – такий, який при необхідності сприяє підвищенню продуктивності та ефективності підприємства; - раритетність – такий, який має рідкісний характер та користується великим попитом; - неповторність – такий, який важко відтворити; - замінність – такий, що незважаючи на оригінальний та рідкісний характер, не є стратегічним у разі його заміни іншими [4].
В ході проведення досліджень практиками-економістів визначено, що ресурсне забезпечення фінансової безпеки підприємства поєднує в собі: інформаційні, матеріальні, нематеріальні, правові, трудові, технологічні, фінансові ресурси. Позитивні сторони підходу проявляються в тому, що робиться акцент на підвищенні ефективності використання внутрішніх ресурсів підприємства, що зумовлює успішне положення на ринку. Однак цей метод не враховує дію зовнішнього середовища.
Щодо функціонального підходу, він ґрунтується на комплексному досліджуванні основних функцій управління, узгоджене використання яких сприятиме досягненню оперативних, тактичних та стратегічних цілей. Сутність та зміст функціонального підходу щодо забезпечення фінансової безпеки підприємства полягає в тому, що він відображає сукупність функцій, які потрібні для виконання поставлених цілей. Перевагами даного підходу є можливість удосконалювати функціональну структуру підприємства та використання функціонально-вартісного аналізу. Однак, як і в кожному підході, існують певні обмеження. Вони полягають в тому, що тут розглядаються окремі функції підприємства і не враховується їх взаємовплив та взаємозалежність.
У загальному вигляді механізм забезпечення фінансової безпеки підприємства за функціональним підходом можна представити як так звану «петлю», яка включає циклічну послідовність етапів: визначення цілей щодо управління діяльністю підприємства – ухвалення управлінських рішень, складання фінансових планів та прогнозів – реалізація фінансових планів, мотивація персоналу – контроль за реалізацією фінансових планів – облік і аналіз фінансово-господарської діяльності – коригування фінансових планів та прогнозів.
Дотримання ресурсно-функціонального механізму забезпечення фінансової безпеки підприємства приведе до успішної діяльності підприємства.
В роботі досліджено теоретичні основи формування механізму забезпечення фінансової безпеки підприємства на основі ресурсно-функціонального підходу. Комплексне застосування підходу може забезпечити такий фінансовий стан підприємства, який характеризується, по-перше, збалансованістю і якістю сукупності фінансових інструментів, технологій і послуг, котрі використовуються підприємством, по-друге, здатністю фінансової системи підприємства забезпечувати реалізацію власних фінансових інтересів, місії і завдань достатніми обсягами фінансових ресурсів, по-четверте, забезпечувати ефективний і сталий розвиток цієї фінансової системи.
Список використаних джерел
- Бланк, І. А. Управління фінансовою безпекою підприємства [Текст] / І.А.Бланк. – К. : Ельга, ника. – Центр, 2004. – 784 с.
- Шкарлет, С.М. Формування економічної безпеки підприємств засобами активізації їх інноваційного розвитку [Текст] : автореф. дис. докт. екон. наук: 08.00.04. / С.М. Шкарлет. – Київ, 2007. – 24 с.
- Вернерфелт Б. Ресурсна трактовка фірми [Текст] / Вернерфелт Б. – Вісник С.-Петерб. ун-та. – Менеджмент. – Вип. 1. – 2006. – С. 103-118.
- Барні, Д.Б. Чи може ресурсна концепція принести користь дослідженням у галузі стратегічного управління? - Так / Барні Д.Б. / Російський журнал менеджменту. – 2009. – Т. 7. – № 2. – С. 71.
| 
