Архів / Archive

Портна О.В., к.е.н., доцент, докторант

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

м. Харків, Україна

НАПРЯМИ ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ СУКУПНОГО ФІНАНСОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНИ

Розглядаючи актуальні питання фінансово-економічної стабілізації та суверенітету України, постає низка питань як ресурсного забезпечення, так і визначення найбільш пріоритетних та ефективних напрямів використання фінансових ресурсів. Зараз суттєвими стають питання визначення траєкторії ефективної реалізації сукупного фінансового потенціалу країни з метою його розширеного відтворення. Одним з напрямів ефективного функціонування фінансових ресурсів сукупного фінансового потенціалу країни є, як на нашу думку, так і на думку великої кількості науковців та фахівців, інноваційний. Інноваційний шлях країни є важливим напрямком в сучасних умовах. На думку В. Глущенка «без нього взагалі можливо збочити та залишитись осторонь НТП, а в умовах глобалізації та формування світового ринку цей крок означав би помилку, яку виправити майже неможливо» [1, с. 10]. Актуальними стають питання про фінансове забезпечення такого шляху, де вбачаються фінансові ресурси. Сукупний фінансовий потенціал України все далі стає важливим ресурсом фінансування національної економіки, її інноваційної спрямованості.

Злободенні проблеми інноваційної економіки, фінансування інновацій та їх ефективності в України широко розглядалися та обговорювалися вітчизняними науковцями, такими як В. Геєць, А. Гриценко, М. Єрмошенко, М. Крупка, Л. Федулова, О. Шнипко, І. Чугунов та багато ін. Але, не зважаючи на ґрунтовне опрацювання даної проблематики, залишається багато питань. У світлі нашої роботи розглянемо фінансування інновацій як напрям ефективного використання сукупного фінансового потенціалу країни.

Як зазначалось на конференції ООН [2], ринкова економіка не може функціонувати, спираючись виключно на презумпцію ефективного розподілу ресурсів завдяки гнучкості ринків та гнучким цінам на всіх ринках. Набагато важливіші механізми, що дозволяють інвесторам, які вкладають кошти в інновації, виводити економіку на більш високі рівні діяльності та структурної перебудови.

Світова практика дає нам повчальні уроки розвитку країн, що обрали інноваційний шлях. За даними Організації Економічного Співробітництва та Розвитку [3] на сьогодні Китай є головною рушійною силою глобальних НДДКР, подвоюючи витрати на НДДКР у період 2008-2012 рр. Такі країни як Бразилія чи Індія перетворюють інновації в головний двигун економічного зростання та збільшують свій потенціал для інновацій. Серед Європейських країн помітні розрізненості, що значно зростають, деякі прямують до своїх цілей по співвідношенню НДДКР до ВВП, у той час як інші все більш відстають від них. В умовах зростаючої глобалізації та взаємозалежності в галузях науки, технології та інновацій інноваційна політика країн все більше прагне підвищення переваг країни у глобальних ланцюгах доданої вартості для залучення сегментів, що пов’язані з інноваціями, які найбільше сприяють створенню доданої вартості та робочих місць.

Аналізуючи використання фінансових ресурсів сукупного фінансового потенціалу України підтримуємо думку О. Гриценко, що з огляду на обмежені можливості державної фінансової підтримки інноваційного процесу необхідно реалізувати комплексну стратегію інноваційного розвитку України, яка ґрунтується не на селективній, а на комплексній системі стимулювання інноваційної сфери, що забезпечуватимуться консолідацією зусиль і партнерства усіх суб’єктів економічних відносин. Такий напрям сприятиме використанню обмежених коштів у якості локомотива інноваційного розвитку країни [4, с. 39]. Зазначене ще більше аргументує використання адекватної сучасним вимогам частки сукупного фінансового потенціалу України на забезпечення інноваційної спрямованості національної економіки.

У світлі вищезазначеного розглянемо стан та джерела фінансування наукових та науково-технічних робіт в Україні (табл. 1). Можна визначити, що в Україні спостерігається багатоканальне фінансування наукових та науково-технічних робіт.

Таблиця 1

Розподіл обсягу фінансування наукових та науково-технічних робіт за джерелами фінансування (у фактичних цінах; млн. грн.) [5].

Аналізуючи наведені дані (табл. 1) доходимо висновку, що обсяги фінансування наукових та науково-технічних робіт постійно зростають за всіма джерелами, але питома вага сукупних витрат відносно ВВП є вкрай низькою (менше 1%) та має тенденцію до зменшення.

Досліджуючи інноваційно-технологічне оновлення економіки як показника цивілізаційної успішності країни (компаративне співвіднесення США та України), О. Шнипко доходить висновку, що досвід США переконує: країні, що прагне забезпечити швидке економічне зростання, пов’язане з підвищенням продуктивності праці та збільшенням ВВП, важливо створити умови для динамічного поширення сучасних технологій, інноваційно-технологічного оновлення як окремих виробничих секторів, так і цілих територій [6, с. 7].

Підсумовуючи, можна зазначити, що ефективне інноваційно-орієнтоване використання сукупного фінансового потенціалу країни є передумовою економічного росту будь-якої сучасної країни.

В Україні обсяги й доступність традиційних джерел фінансування наукових та науково-технічних робіт та відтворювальних процесів в економіці не задовольняють потреби національної економіки у здійсненні широкомасштабного відновлення та розширеного відтворення сукупного фінансового потенціалу країни. Багато науковців та фахівців вважають важливим завданням вдосконалення використання як традиційних так і нетрадиційних джерел і форм фінансування відтворювальних процесів у економіці. На нашу думку, залучення фінансових ресурсів усіх складових сукупного фінансового потенціалу України у процес фінансування інноваційного шляху національної економіки допоможе вирішити розглянуті вище питання.

Список використаних джерел

1. Вплив фінансово-кредитного механізму на розвиток суб’єктів господарювання [Текст] : монографія / Відповідальний редактор Глущенко В. В. – Х.: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2007. – 358 с.

2. Доклад о торговле и развитии, 2012 год. Конференция Организации Объединенных Наций по торговле и развитию. Женева. – 2012. – Веб-сайт ООН [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.un.org/ru/ – Заглавие с экрана.

3. Перспективы науки, технологий и промышленности ОЭСР 2014. Резюме на русском языке // OECD. – 2014. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://oecdru.org/index.html – Заглавие с экрана.

4. Гриценко О. В. Фінансова складова інноваційного оновлення економіки України / О. В. Гриценко // Вісник ДДФА : Економічні науки. – 2013. – № 2(30). – С. 35 – 41.

5. Статистичний щорічник України за 2013 рік. Державна служба статистики України [Електронний ресурс] : офіційний веб-сайт. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/ – Назва з екрану.

6. Шнипко, О. С. Інноваційно-технологічне оновлення економіки як показник цивілізаційної успішності країни (компаративне співвіднесення США та України) [Текст] / О. С. Шнипко // Фінанси України. – 2011. – № 8. – С. 3 – 14.