Кривенко Н.В., к.е.н., с.н.с., докторант
Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки”
м. Київ, Україна
РОЗШИРЕННЯ ІНТЕГРАЦІЙНИХ УГРУПУВАНЬ
Починаючи з другої половини ХХ ст. однією з особливостей світової економіки став розвиток міжнародної економічної інтеграції. Створення інтеграційних об’єднань характерне практично для країн усіх континентів, зокрема Західної Європи (ЄС, ЄАВТ), Північної Америки (НАФТА), Південної Америки (МЕРКОСУР, КАРІКОМ), Азійсько-Тихоокеанського регіону (АСЕАН, АТЕС), Африки (ЕКОВАС, САДК). Також інтегруються країни на пострадянському просторі, це такі угрупування як – СНД, Союз Росії та Білорусії, ЄврАзЕс, ОЧЕС, ГУАМ та ін. При цьому спостерігалось помітне зростання кількості інтеграційних угрупувань. Так, у 1995 р. було зареєстровано 124 регіональних торговельних об’єднань, у 2005 р. – 330, з яких 180 діючих, причому 84 % були угодами про вільну торгівлю, а у січні 2012 р. кількість зареєстрованих угод збільшилась до 511, діючих до 319 [1, c.179]. Однією з передумов інтеграції вчені виділяють географічну близькість країн. [2, с.310], що і видно зі складу наведених об’єднань. Проте варто зазначити, що у світовій економіці з’являється нова тенденція – об’єднання між інтеграційними угрупуваннями, причому і які знаходяться на значних відстанях.
Повністю погоджуємось з І.Бураковським, який стверджує “зараз ми є свідками появи нового економічного феномена - угод між регіональними об’єднаннями, які можуть бути географічно розташовані в різних регіонах світу” [1, c.46].
При цьому міжнародні угоди свідчать, що географічна близькість як чинник стійкості об’єднання, економічної інтеграції та необхідна передумова останньої значно втратила своє значення. Тобто, географічна відстань вже не сприймається як фактор, що впливає на конкурентоспроможність продукції, яка виробляється віддаленими між собою торговельними партнерами [1, c.47]. Але вчені, аналізуючи інтеграційні процеси в Південній Америці, звернули увагу, що до певного часу інтеграція в межах одного угрупування МЕРКОСУР не розвивалась, оскільки між ними не було достатньо якісної транспортної інфраструктури. В даному прикладі пропонується географічну близькість трактувати як наявність транспортних комунікацій [2, c. 311]. Тобто важливою є наявність транспортних комунікацій між членами угрупувань.
Хоча і країни-члени АТЕК розташовані на різних континентах, зокрема Австралія, Китай, Російська Федерація, США та ін., вони прагнуть до створення ЗВТ. Але йдеться про об’єднання інтеграційних угруповань.
Так, АСЕАН і МЕРКОСУР є пріоритетними партнерами для ЄС щодо укладання угод про вільну торгівлю. У 2010 р. Європейський Союз розпочав переговори щодо їх укладання із Сінгапуром та Малайзією. Також у 2008 р. набула чинності Угода про вільну торгівлю між Європейською асоціацією вільної торгівлі (ЄАВТ) та Південно африканським митним союзом,a ще у 1991 р. - Угода про Європейський економічний простір між ЄС та ЄАВТ, причому є досить успішною[1, c.46].
В кінці 80-х років США розробили план “Американська ініціативна” по розширенню НАФТА на Південну Америку і створенню Всеамериканської зони вільної торгівлі – ФТАА. Також США підписали з країнами-членами Центральноамериканського спільного ринку і Північного трикутника Угоду про Центральноамериканську зону вільної торгівлі [3, c.292]. Робота в цьому напрямку продовжувалась і в подальшому.
Також Латиноамериканське об’єднання МЕРКОСУР розвиває економічні зв’язки з іншими інтеграційними угрупуваннями та країнами. У 1995 р. було підписано і у 1999 р. набула чинності Міжрегіональна угода про співробітництво з ЄС, крім того ведуться переговори про створення зони вільної торгівлі [3, c.276]. Крім того підписано дві угоди з Антським співтовариством про створення зони вільної торгівлі (1998 р.) та економічну співпрацю (2002 р.) [3, c.277].
Заслуговує на увагу створення ЗВТ між США та ЄС. Ідея створення трансатлантичної ЗВТ вперше була запропонована у 1994 р. В грудні 2009 р. група європейських інститутів підготували доповідь щодо нетарифних бар’єрів в сфері трансатлантичної торгівлі [4, c.159-158]. Переговори в даному напрямку продовжуються.
Отже, у світі спостерігається суттєве зростання кількості інтеграційних угрупувань практично між країнами усіх континентів, в більшості це зони вільної торгівлі, не всі угрупування є діючими, в останні роки характерним стає об’єднання між інтеграційними угрупуваннями та їх з окремими країнами. Це видно і з проведення переговорів між такими розвиненими угрупуваннями як ЄС, НАФТА, МЕРКОСУР.
Список використаних джерел
- Зони вільної торгівлі на початку ХХІ століття [Текст] : монографія / І.В.Бураковський, А.С.Філіпенко, О.І. Шнирков та ін. ; за ред. О. І. Шниркова, В. І. Муравйова ; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – Київ : Київський університет, 2013. – 399 с.
- Международные экономические отношения [Текст] : учебник / Балдин и др. ; под ред. В.Е. Рыбалкина. – [5-е изд. перераб. и доп.]. – М. : ЮНИТИ-ДАИА, 2004. – 605 с.
- Международная єкономическая интеграция [Текст] : учебное пособие / под. ред.. Н.Н.Ливенцева. – М. : Экономистъ, 2006. – 430 с.
- Глущенко, Ю.Н. Состояние, проблемы и перспективы сотрудничества США и ЕС в экономической сфере [Текст] / Ю.Н.Глущенко // Проблемы национальной стратегии. – 2011. – No 4 (9). – С. 146-161.
| 
