Демидюк М.А., студент, Левчук О.В., к.е.н., доцент
Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ
м. Вінниця, Україна
СВІТОВИЙ РИНОК НАФТИ: ЕВОЛЮЦІЯ ФОРМУЛИ ЦІНОУТВОРЕННЯ
Актуальність цієї теми є те, що протягом більше ста років нафта була і залишається по сьогоднішній день найважливішим джерелом енергії, споживачами якого, так чи інакше, є всі країни, при цьому споживання цього ресурсу характеризується взаємозалежністю і взаємозв'язком економічного розвитку і зростання попиту на нафту. Виступивши енергетичним двигуном індустріального розвитку будь-якої країни, нафта стала сировиною яка користується найбільшим попитом у світі, ринок якої володіє певною тільки йому притаманною специфікою і кон'юнктурними особливостями розвитку.
Проблеми ціноутворення досліджували такі відомі вітчизняних та зарубіжні вчені, як Г.Ассель, Б. Берман, В. Гальпєрін, В. Герасименко, І. Денисова, С. Дугіна, Дж. Р.Еванс, І. Єрухимович, В. Єсіпов, І. Желтякова, В. Корінєв, Ф. Котлер, І. Ліпсіц, Г. А. Маховикова, Т. Негл, В. Тарасевич, Р. Холден, Л. Шкварчук, Л. Чорна та інші.
В умовах ринкової економіки ринковий успіх комерційного підприємства залежить від багатьох чинників, серед яких окремо виділяють оптимальну цінову політику. У ході розвитку нафтового ринку його центрами виявилися практично два регіони: США та Близький Схід. Перша половина XX століття була перехідним періодом. До початку XX с. США належало не менше 75% видобутої в усьому світі нафти. Головною особливістю становлення нафтової галузі в світі було перевага США у видобутку нафти на державному рівні і домінування до 1911 р. компанії Standard Oil на корпоративному [2]. Хоча значна трансформація відбулася в середині століття, але періодом зміни ключового регіону можна вважати початок 1970-х років, коли США вперше вдалися до широкомасштабного імпорту нафти. Зі збільшенням видобутку нафти в Перській затоці стала зростати роль арабських країн, які в 1960 р. створили ОПЕК. Державам які увійшли у нього знадобилося від 10 до 15 років, щоб націоналізувати місця видобутку (розірвати концесійні угоди з західними компаніями), тобто перенаправити прибуток на свою користьх [3]. У 1973 і 1979 рр. сталися кризи (внаслідок відповідно арабо-ізраїльського конфлікту і іранської революції), що дали імпульс розвитку енергозберігаючих технологій і сповільнити зростання потреби розвинених країн у нафті [3].
На сьогодні до складу ОПЕК входять 12 держав, на частку яких припадає 85% доведених нафтових запасів, більше 40% видобутку нафти і близько 60% експорту.
З 1986 р. в історії еволюції і інституціональної структури світового ринку нафти починається біржова епоха ціноутворення. Тільки з цього моменту схему світової торгівлі нафтою можна охарактеризувати як ринкову. Розвинені країни, втративши контроль за родовищами нафти, змогли повернути собі важелі впливу на механізм ціноутворення, надавши йому ринкові форми і перемістивши на біржові майданчики. Світовий ринок нафти в 1980-ті рр. перестав бути ринком «продавця» і став ринком «покупця» [3].
З середини 1980-х в основі механізму ціноутворення на світовому ринку нафти лежить ф'ючерсний контракт. Нафтові деривативи швидко утвердилися як інструмент хеджування цінового ризику в економіці США.
Найбільшими країнами за обсягами добування нафти є Росія, Саудівська Аравія, США, Іран, Китай, Мексика, Канада, Венесуела та Казахстан. В основному видобута на Близькому Сході нафта експортується в США, країни Азії та Європи. Головним імпортером (і одночасно споживачем) нафти є США. За ними слідують азіатські країни - стрімко розвиваються Китай і Індія, а також потужні економіки небагатих нафтою Японії і Південної Кореї. У другій половині десятки найбільших країн-імпортерів розташувалися європейські країни. Таким чином, на зазначені вище країни припадає близько 70% світового імпорту сирої нафти [2].
В Україні щорічно добувають від 2 до 3 млн. тонн нафти, що дозволяє забезпечувати близько 20% потреб країни. У результаті недостатнього обсягу видобування нафти всередині країни, внутрішній ринок нафти та нафтопродуктів є чутливим до коливань цін на зовнішніх ринках за одночасної залежності від економічної та політичної ситуації в країні. Добування та транспортування нафти контролюється компаніями, які входять до складу вертикально-інтегрованої структури НАК «Нафтогаз України», зокрема, добування здійснюють Державне акціонерне товариство «ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ» та ПАТ «Укрнафта».
Стрімке зростання цін на нафту Brent в 2010 і 2011 рр. було головним чином викликане різного роду побоюваннями через перебої з поставками, пов'язаними, особливо, з громадянською війною у Лівії на початку 2011 р. і введенням санкцій щодо Ірану через неясного статусу його ядерної програми на початку 2012р. Додаткову підтримку цінам надали незначні збої в нафтовидобутку в Судані, Нігерії, Сирії та Північному морі, підкреслює експерт.
Управління енергетичної інформації США (EIA) знизило прогноз середньорічної ціни нафти марки Brent у 2015 році на 18 дол. у порівнянні з жовтневим звітом до 83 дол. за барель. Раніше кілька провідних інвестиційних банків також знизили прогнози ціни. На думку аналітиків Goldman Sachs, американський еталон WTI подешевшає до 75 дол. за барель, а Brent - до 85 дол. у першому кварталі 2015 року. Аналітики JP Morgan знизили прогноз середньорічної ціни Brent на 33 дол. до 82 дол. за барель до 2015 року і 88 дол. у 2016 році. На думку EIA, США наступного року збільшать видобуток на 850 тис. барелів на добу до 9,4 млн. The Guardian 13 листопада Brent торгується поблизу чотирирічних мінімумів, барель оцінюється в 79,88 дол. Напередодні котирування падали до 79,72 дол. вперше з початку жовтня 2010 року.
Не менш цікава ситуація зараз є і з нафтою марки Urals. Її середня ціна в січні 2015 скоротилася порівняно з аналогічним періодом минулого року в 2,3 рази - до $ 46,58 за барель. У 2014 році середня ціна на Urals в січні склала $ 106,43 за барель [4].
У грудні 2014 року ціна склалася на рівні $ 61,07 за барель. Таким чином, за січень ціна нафти марки Urals скоротилася на 23,7% [4].
Середня ціна нафти марки Urals в 2014 році знизилася на 9,5% до $ 97,60 за барель.
Останній прогноз Мінекономрозвитку розрахований виходячи з того, що нафта в 2015 році коштуватиме $ 50 за барель. Прогноз Мінфіну на 2015 рік виходить з ціни на нафту в $ 60 за барель.
За підрахунками Мінфіну Росії, в 2014 році через зниження ціни на нафту і санкцій російська економіка втратила $ 200 млрд. [4].
Отже, на світовому ринку нафти в даний час йдуть довгострокові, фундаментальні процеси, які можуть докорінно змінити ситуацію в цілому і в глобальних масштабах.
Список використаних джерел
- Данилишин, Б.М. Економіка природокористування [Текст] / Б.М. Данилишин, М.А. Хвесик, В. А. Голян. – К. : Кондор, 2010. – 465 с.
- Шевцов А.І. Диверсифікація постачання газу в Україну. Бажання та реалії [Електронний ресурс] / А.І. Шевцов, МГ. Земляний, В.В. Вербинський, Т.В. Ряузова. – Режим доступу : http://www.db.niss.gov.ua. (дата звернення 28.05.2015р.). – Назва з екрана.
- Нафтогаз України [Електронний ресурс] : [сайт] : україн. версія / Нафтогаз України. — Текст. і граф. дані. — К. : Віадук-Телеком, 2012 . — Режим доступу: http://naftogaz.com/ (дата звернення: 28.05.2015). — Назва з екрана.
| 
