Охріменко І.В., д.е.н., професор, завідувач кафедри
Національний університет біоресурсів і природокористування України
м. Київ, Україна
ЗМІСТ ТА МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ПЛАНОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ РОБОТИ ЗОВНІШНЬОГО СПРЯМУВАННЯ
Під зовнішнім спрямуванням розуміється орієнтація на зовнішнє економічне середовище, відкритий ринок. Найважливішими тут виступають чотири комплекси техніко-економічних розрахунків: підготовка організаційного бізнес-плану; формування цінової політики підприємства; підготовка інтеграційних контрактів з партнерами суміжних ланок АПК; підготовка комерційних угод з постачальниками та покупцями.
Організаційний бізнес-план складається на перспективу в 5-10 років і є своєрідним базовим проектом організації підприємства. Він повинен враховувати стан світового та національного продовольчих ринків, визначати позицію (становище) господарства на цих ринках, його “ринкові ніші”, обсяги збуту продукції, виробничу оснащеність підприємства основними та оборотними засобами, обсяги виробництва сировини та готової продукції, кооперативні зв’язки з іншими підприємствами та інтеграторами, основні внутрішні складові підприємства, схему управління ним та прорахований фінансовий план доходів, витрат, податків та рентабельності.
Розробку організаційного бізнес-плану починають з аналізу кон’юнктури агропродовольчих ринків країни та світу, і на цій основі розробляють довгостроковий прогноз платоспроможного попиту, пропозиції (можливостей конкурентів) та цін. У відповідності з прогнозом обгрунтовують можливі обсяги продаж сільськогосподарської продукції чи продовольства на доступних ринках та їх сегментах, форми та канали реалізації (оптова, роздрібна і т.д.).
На основі обсягів збуту проектують виробничу програму, тобто обсяги виробництва сільськогосподарської продукції чи продовольства та необхідний для цього ресурсний комплекс у складі власних (орендованих) основних засобів, робочої сили та сировини і матеріалів виробничого призначення. Вся перелічена інформація, а також ціни на ресурси та параметри оподаткування, закладаються в розрахунок підсумкових фінансових показників – грошових надходжень, виробничих та збутових витрат, прибутку та рентабельності. Базовий організаційний бізнес-план визначає стратегію діяльності господарства на ринковій арені, його довгострокові цілі та пріоритети.
Складність і багатоаспектність базового організаційного бізнес-плану зумовлює необхідність майже повного залучення нормативної бази та арсеналу методів та прийомів планово-економічної роботи (за винятком матеріального стимулювання). Динамічний, індексний, факторний та кореляційно-регресійний аналіз ринку, натуральні баланси потреб в ресурсах, товарної та валової продукції, фінансові баланси витрат та доходів, прибутків та податків, статистична оцінка ризиків – такий далеко не вичерпний перелік типів планово-економічних розрахунків, що використовуються при бізнес-плануванні.
Цінова політика підприємства формується в оперативно-тактичному порядку у відповідності з поточним станом ринку та самого підприємства. Ринок за характером може бути зовнішнім та внутрішнім (світовим чи національним), насиченим або ненасиченим, ринком продавця чи покупця. Найважливіша поточна характеристика ринку – еластичність попиту за цінами, тобто зміна платоспроможного попиту у відсотках на кожен відсоток зміни ринкової ціни.
Для переважної більшості видів сільськогосподарської продукції та продовольства характерна порівняно низька еластичність попиту за цінами і висока – за доходами населення. В залежності від фінансово-економічного стану підприємства, кваліфікації менеджерів та цілей діяльності воно може обирати різні економічні пріоритети для певного періоду свого розвитку. Найбільш поширеними є такі: забезпечення та підтримка ліквідності, тобто платоспроможності; збереження за підприємством стабільної частки ринку; завоювання лідерства на ринку; монополізація ринкового ціноутворення; максимізація поточного прибутку; розширення частки ринку; проникнення на ринок з новим товаром; експортна експансія; виживання; одержання цільового прибутку.
Інструментами їх реалізації виступають форма та обсяги продаж, цінові пропозиції підприємства. Методика їх обгрунтування відповідно до обраних пріоритетів базується на варіантних розрахунках обсягів реалізації, виробництва, витрат та собівартості з обов’язковим використанням класифікації витрат на постійні та змінні.
Сільськогосподарське підприємство може укладати контракти як при вертикальній, так і горизонтальній інтеграції. За економічним змістом вертикальна може бути виробничою або маркетинговою. При виробничій її учасниками виступають виробники сільськогосподарської сировини і переробні підприємства, при маркетинговій – товаровиробники і збутова структура. Горизонтальна інтеграція передбачає співробітництво сільськогосподарських підприємств при виробництві сільськогосподарської продукції: спільне використання потужних чи дефіцитних машин, створення виробничих структур з надання агросервісних послуг і т. п. У будь-якому варіанті інтеграції перш за все потрібна кількісна (натуральна і вартісна) характеристика взаємних обов’язків її учасників, кінцевих результатів вертикальної інтеграції, інструментів регулювання економічних відносин. Останнє особливо важливе для вертикальної виробничої інтеграції. Контрактом тут можуть передбачатись два варіанти розподілу кінцевих результатів (продукції або грошових надходжень) – ціновий або розподільчий. При ціновому виробник сировини продає переробному підприємству за передбаченою контрактом ціною і на цьому взаємовідносини в даному виробничому циклі закінчуються. При розподільчому розрахунки за сировину здійснюються в три етапи: попереднє авансування (товарний безвідсотковий кредит насінням та засобами захисту і т.п.), попередній розрахунок за допомогою ціни за здану на переробку продукцію, остаточний розрахунок після завершення процесу переробки або продажу її продуктів. Для обгрунтування конкретного розміру авансових платежів, попередніх та остаточних розрахунків потрібна детальна інформація про виробничі витрати учасників, собівартість основної та побічної продукції, ефективність її виробництва з точки зору інтересів кожного з партнерів. Таку інформацію може дати тільки якісно налагоджена планово-економічна робота. Метод кількісної характеристики витрат та обгрунтування інструментів регулювання економічних відносин – прямі калькуляційні детальні розрахунки з використанням досконалої бази первинних норм і нормативів.
Підготовка комерційних угод з постачальниками ресурсів та покупцями продукції включає оцінку впливу того чи іншого варіанту організації руху матеріальних та грошових потоків, а також рівня цін на економічні результати діяльності господарства – грошові надходження та прибуток. Це також вимагає розрахунків витрат. собівартості. рентабельності на основі прямих калькуляційних розрахунків з використанням інформаційної бази та методичних засобів планово-економічної роботи.
Таким чином, планово-економічна робота зовнішньої орієнтації покликана вирішувати надзвичайно важливі і життєво необхідні для сільськогосподарського підприємства питання визначення напрямів його діяльності, обсягів ресурсного комплексу, взаємовідносин з партнерами суміжних ланок АПК, постачальниками ресурсів.
Список використаних джерел
- Єрмаков, О.Ю. Планування і контроль на підприємстві [Текст] / О.Ю.Єрмаков, М.М.Жибак, І.М.Шост. – Тернопіль: Астон, 2013. – 271 с.
- Камінська, Т.Г. Обліково-аналітичне забезпечення фінансового менеджменту в сільськогосподарських підприємствах [Текст] : монографія / [Камінська Т.Г., Шатковська Л. С., Шиш А.М. та ін.]. – К. : ЦП «КОМПРИНТ», 2013. – 329 с.
- Охріменко, І.В. Планово-економічна робота на великих сільськогосподарських підприємствах [Текст] / І.В.Охріменко // Вісник Донецького національного університету. – 2015. – № 1. – С. 263-268. – (Серія В: економіка і право).
| 
