Архів / Archive

Городенська А. О., студентка, Семено Т. В., студентка,

Брижань І. А., д.е.н., доцент

Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка

м. Полтава, Україна

ЗНИЖЕННЯ СОБІВАРТОСТІ ЯК НАПРЯМ ЗАБЕЗПЕЧЕНЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

На даному етапі Україна обрала новий шлях розвитку, а саме шлях інтенсивної євроінтеграції. За даними Державної митної служби за підсумком 2014 року Євросоюз став головним торговельним партнером України як за експортом, так і за імпортом товарів. Частка загального товарообороту в країни Євросоюзу досягла 35,5%. При таких умовах особливу увагу необхідно звернути на конкурентоспроможність продукції вітчизняних підприємств, адже, як відомо, ефективна діяльність підприємств є основою зміцнення конкурентоспроможності національної економіки в цілому.

У конкурентній боротьбі за споживача на перший план поряд з необхідністю технічної реконструкції, впровадження європейський стандартів контролю якості, розробкою нових видів продуктів актуальним стає зниження собівартості продукції, й у першу чергу за рахунок економії палива та електроенергії, що дасть змогу кожному підприємству зменшити свої витрати і відповідно ціну, адже проблема високої енергоємності продукції підприємств має загальнодержавний характер, оскільки впливає на рівень собівартості продукції та її конкурентоспроможність.

За даними Міжнародного енергетичного агентства та органів державної статистики енергоємність ВВП в Україні  досить висока і становить 0,5 кілограма нафтового еквівалента на 1 долар США з урахуванням паритету реальної  купівельної  спроможності, що у 2,6 рази перевищує середнє значення енергоємності ВВП розвинутих держав світу. При цьому його величина в Данії та Японії  дорівнює 0,11, у Великобританії - 0,14,  Німеччині і Франції - 0,18, Сполучених Штатах Америки - 0,21, Росії - 0,47 кілограма нафтового еквівалента на 1 долар США [1]. Це означає, що частка енерговитрат в собівартості продукції в Україні досягає 30-40%, що значно вище ніж у західноєвропейських країнах.

Розуміючи критичність даної ситуації уряд вже вдавався до спроб економії енергії та палива на підприємствах. Але попри всі зусилля виробництво на українських підприємствах характеризується високим рівнем енергомісткості. Однією з основних причин такого стану є застарілі енерговитратні технології, устаткування і прилади. Тому найважливіша задача сьогодні – це серйозна реконструкція виробництва, заснована на новітніх технологіях і процесах, що пропонують істотні можливості економії енергії. Але в цьому випадку постає проблема нестачі коштів для здійснення даної реконструкції. Навіть великі підприємства, які ще донедавна мали на власному балансі значні фінансові активи та могли б дозволити собі дану реконструкцію на даному етапі дотримуються режиму економії, адже унеможливлює ситуацію економічна та соціальна криза сьогодення.

На наш погляд вирішенням даної проблеми є така політика уряду, яка б була спрямована на створення сприятливих умов для підприємств, що успішно реалізовують проекти зеленої модернізації - проекти, спрямовані на ресурсо- та енергозбереження, впроваджень технологій замкнутого циклу, охорону навколишнього середовища, повторну переробку відходів і т.п. Зокрема, ст. 48 Закону України «Про охорону навколишнього середовища» передбачено стимулювання підприємств у сфері ресурсозбереження, а саме:

• надання пільг при оподаткуванні підприємств у разі реалізації ними заходів щодо раціонального використання природних ресурсів і охорони навколишнього середовища, при переході на маловідходні та ресурсо- і енергозберігаючі технології, організації виробництва, виконанні інших заходів, спрямованих на поліпшення охорони навколишнього природного середовища;
• надання на пільгових умовах короткострокових і довгострокових позик для реалізації заходів щодо забезпечення раціонального використання природних ресурсів і охорони навколишнього середовища;
• встановлення підвищених норм амортизації основних виробничих природоохоронних фондів;
• звільнення від оподаткування фондів охорони навколишнього природного середовища;
• надання можливості отримання природних ресурсів під заставу, тощо.

Але, нажаль, ні на національному, ні на регіональному рівні жоден з вищеперелічених пунктів статті 48 цього закону не працює, немає реального механізму стимулювання суб’єктів господарювання.

Немало промислових підприємств перераховують екологічний податок, реалізують заходи, однак механізму повернення податку на реалізацію ресурсо- та енергозберігаючих технологій не існує, тому що до сих пір не розроблені підзаконні акти, що мали б регулювати виконання цих положень закону. Крім того, для стимулювання підприємств щодо реалізації ними заходів по підвищенню рівня використання всіх видів ресурсів доцільно було б організувати проведення регіональних конкурсів по впровадженню невеликих проектів, спрямованих на «зелену» модернізацію, що передбачали б конкурентну боротьбу суб’єктів господарювання за перемогу. При цьому критеріями відбору підприємства-переможця може стати оцінка системи показників ефективності виробництва. аби підприємство мало отримати гранд на реконструкцію виробництва та введення нових технологій. В цьому випадку отримуємо подвійний позитивний ефект, адже з однієї сторони переможець матиме змогу вдосконалити власне підприємство, використавши отриманий за перемогу гранд, а з іншої сторони кожне підприємство-учасник в погоні за перемогою намагатиметься максимізувати ефективність власної діяльності, що передбачає як збільшення продуктивності праці самого персоналу підприємства так і більш якісна організація та контроль на всіх етапах виробництва. В свою чергу кошти на організацію даної програми доцільно було б отримати шляхом залучення іноземних інвестицій від країн ЄС.

Таким чином, прийнявши участь у доному конкурсі кожне підприємство з метою підвищення ефективності власної діяльності буде намагатися зменшити витрати на виробництво, в першу чергу за рахунок економного використання паливно-енергетичних.

Прикладом такого підходу є реалізація в Україні міжнародного проекту GIZ по сприянню сертифікації підприємств за міжнародним стандартом ISO 50001. Завдяки технічній і фінансовій підтримці міжнародної програми в Україні з’явився єдиний сертифікований виробник електротехнічного фарфору - ТОВ «СЗВІ». В результаті реалізації проекту на ТОВ «СЗВІ» заплановано зниження енергоємності продукції на 5% за рахунок покращення системи енергетичного моніторингу, розроблення специфічної для виробництва методики і впровадження системи обізнаності співробітників. Як результат - отримаємо зниження собівартості продукції на 3%.

Резюмуючи вищенаведене, можна зазначити, що впровадження енергозберігаючих технологій  є ефективним засобом вирішення проблеми конкурентоспроможності товарів в умовах розвиненого конкурентного ринку, адже чим менші в собівартості продукції витрати на енергоресурси, тим більш конкурентоспроможним є саме виробництво, відповідно, тим більше у країни шансів прискорити своє економічне зростання на національному та міжнародному рівні.

Список використаних джерел

1.  Про схвалення Концепції Державної цільової економічної програми енергоефективності на 2010-2015 роки [Текст] : офіц.текст: за станом на 11.11.2009 р. / Кабінет Міністрів України; Розпорядження, Концепція від 19.11.2008 № 1446-р. – Доступно з мережі Інтернет : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1446-2008-%D1%80 (дата звернен­ня: 18.05.2015). — Назва з екрана.
2. Економічна правда [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.epravda.com.ua/publications/2011/04/27/284157/ (дата звернен­ня: 18.05.2015). — Назва з екрана.
3. Сертификация предприятия по международному стандарту ISO 50001: успех проекта по энергоэффективности и возможность дальнейшей модернизации  [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://eeii.org.ua/page/news/30-01-2014/ru/ (дата звернен­ня: 18.05.2015). — Назва з екрана.