Архів / Archive

Козак О.В., к.т.н., в.о. доцента, Дубік В.М., к.т.н., доцент, Вільчинська Д.В., к.с.г.н., асистент кафедри енергетики та електротехнічних систем в АПК

Подільський державний аграрно-технічний університет

м. Кам’янець-Подільський, Україна

НОРМАЛІЗАЦІЯ ЕНЕРГОСПОЖИВАННЯ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ

Під нормалізацією витрат енергії розуміють процес встановлення планової величини її витрат на одиницю продукції або виконання одиниці роботи (тобто встановлення планової величини питомих ви­трат енергії).

Нормалізація енергоспоживання в сільському господарстві має ва­жливе значення. По-перше, визначаючи науково обґрунтовані норми питомих витрат енергії, створюють базу для розрахунку потреб в енергії виробничих об'єктів: підприємств, їх підрозділів, окремих агрегатів і технологічних процесів. З іншого боку, норми питомих витрат енергії дозволяють об'єктивно оцінювати ефективність енерговикористання в умовах змінювання обсягів і асортименту продукції, що випускається окремими агрегатами, цехами або підприємствами.

Метою нормалізації є:

• забезпечення раціонального і економного витрачання енергії і палива;
• встановлення вихідних величин для планування енергоспоживання. При цьому основною задачею нормалізації енергоспоживання є розробка і використання на виробництві технічно і економічно обґрунтованих, прогресивних норм питомих витрат енергії.

Нормалізація енергоспоживання органічно пов'язана з удоско­наленням як виробництва, так і самого енергогосподарства підпри­ємства. Разом з тим встановлення норм питомих витрат енергії ґрунтується також на енергетичному обліку, контролі і аналізі енерговикористання і утворює разом з ним єдину систему.

Розробка і впровадження такої системи в сільському господарстві зустрічає значні труднощі. Це пов'язано з різноманітністю техно­логічних процесів, різнотипністю обладнання і різновидністю режимів його роботи, із чисельністю технологічних, організаційних та інших внутрішніх і зовнішніх факторів, які впливають на питомі витрати енергії, з недоліками енергетичного обліку на підприємствах, цехах, агрегатах тощо.

Сьогодні сільськогосподарські підприємства можна примусити за­йматися енергозбереженням законодавчим шляхом, шляхом введення обов'язкової сертифікації виробництв і продукції за їх енергетичною економічністю (у закордонній практиці законодавство широко використовується як рушійна сила енергозбереження, подібна ідея закладена також і в українському Законі про енергозбереження). Можна стимулювати споживача енергії до вирішення задач енергозбереження економічно, підвищуючи ціну на енергію, або, навпаки, зменшуючи її для тих споживачів, які ефективно використовують енергію.

У недалекому майбутньому у споживачів виникне нагальна не­обхідність у нормалізації свого енергоспоживання, але вже за еконо­мічними міркуваннями, а не під адміністративним тиском з боку ві­домчих або державних органів.

Необхідно усвідомити, що без розв'язання задачі нормалізації енер­госпоживання не може бути мови про практичне енергозбереження.

Види норм питомих витрат енергії і вимоги до них.

Класифікація норм питомих витрат енергії здійснюється за трьома основними ознаками:

• ступені агрегації;
• складу витрат енергії;
• періоду дії норм.

Залежно від ступеню агрегації (збільшення, об'єднання), норми витрат енергії поділяються на індивідуальні і групові. Традиційно цей принцип класифікації передбачав два рівні агрегації витрат енергії, які ототожнювалися з рівнями планування: індивідуальні норми встановлювалися на рівні господарств, технологічних процесів, окремих потужних агрегатів, а групові - на більш високих рівнях планування (виробниче об'єднання, галузь тощо). Однак практика, розв'язання задач нормалізації енергоспоживання показала, що поділ норм витрат енергії залежно від рівня планування не можна вважати зручним, і відпрацювала інший принцип поділу норм - залежно від об'єкту їх формування. При такому підході індивідуальні норми витрат енергії формуються по технологічних об'єктах, а групові - по господарських.

Склад технологічних об'єктів формування норм витрат енергії невстановлений і повинен визначатися в кожному конкретному випа­дку окремо.  Слід зауважити, що задача встановлення індивідуальних норм питомих витрат енергії - одна з найскладніших у процесі нор­малізації енергоспоживання. Простіше всього індивідуальні норми витрат енергії визначаються в конкретних умовах виробництва. Однак часто виникає потреба мати технічно обґрунтовані норми за типами агрегатів на більш високих рівнях планування. У зв'язку з цим в окремих випадках розробляють індивідуальні галузеві норми, які фо­рмуються для середніх по галузі умовах виробництва.

Склад господарських об'єктів однозначно визначений типовими схемами керування економікою. При цьому по кожному господарсь­кому об'єкту будь-якого рівня планування групова норма включає витрати енергії, пов'язані з виробництвом даної продукції (роботи) групою технологічних об'єктів, що і визначає її назву.

Таким чином, якщо всі види норм питомих витрат енергії є за своєю суттю техніко-економічними показниками, то індивідуальні норми ближчі до технічних показників, а групові - до економічних.

Залежно від складу витрат енергії, норми поділяють на техноло­гічні і загальновиробничі.

Як індивідуальні, так і групові норми питомих витрат енергії (відповідно і технологічні, і загальновиробничі) можуть бути дифере­нційованими або укрупненими. Диференційовані норми належать до окремих видів продукції, її сортів або типорозмірів. Укрупнені норми встановлюються у вигляді усереднених величин по групах продукції різного сорту або типорозміру. Залежно від того,  до якого виду про­дукції вони належать (до продукції цеху або готової продукції, на­приклад, ферми) і які витрати енергії в себе включають, як технологі­чні, так і загальновиробничі норми (і диференційовані, і укрупнені) поділяються на цехові і загальногосподарські.

Очевидно, що оскільки загальновиробничі норми включають витрати і втрати енергії, тою або іншою мірою умовно віднесені на виробництво даної продукції, вони не можуть мати таку високу нау­кову обґрунтованість, як технологічні норми.

Незважаючи на різноманітність норм витрат енергії, до всіх без винятку норм пред'являються практично однакові вимоги.

Вибір одиниці вимірювання виробленої продукції або роботи є важливим питанням при визначенні і нормалізації питомого енерго­споживання. Від правильності вибору цих одиниць залежить можли­вість контролю за виконанням норм питомих витрат енергії, а також аналізу ефективності енерговикористання.

При виборі одиниці для розрахунку питомих витрат енергії перева­гу слід віддати натуральним показникам випуску продукції, оскільки на практиці, як правило, спостерігається стійка залежність між обсягом продукції в натуральному вимірі і витратами енергії на її виробництво.

Список використаних джерел

1. Про енергозбереження [Текст] : [закон України : офіц.текст: за станом на 09.05.2015 р. / Верховна Рада України; Закон від 01.07.1994 № 74/94-ВР // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1994. – N 30. – С.283.  – Доступно з мережі Інтернет : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/74/94-%D0%B2%D1%80 (дата звернення : 06.10.2015 р.). – Назва з екрана.
2. Енергозбереження в агропромисловому комплексі / М. Корчемний, В. Федорейко, В. Щербань. – Т. : Підручники&Посібники, 2001. – 975 с.
3. Гришко, А.В. Енергозбереження в сільському господарстві (економіка, організація, управління) / А.В.Гришко, В.І.Перебийніс, В.М.Рабштина. – Полтава : Полтава, 1996. – 280 с.