Семенів І.І., асистент
Баріда Р.М., слухач магістеріуму
ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут»
м. Бережани, Україна
ОСНОВНІ АСПЕКТИ СІТЬОВОГО ПЛАНУВАННЯ МЕХАНІЗОВАНИХ ПРОЦЕСІВ
Оскільки сільськогосподарське виробництво значною мірою залежить від погодних умов, то необхідно так організувати роботу, щоб до початку несприятливого періоду виконати її в повному чи максимально можливому обсязі.
Сільськогосподарське виробництво має виражений циклічний характер. Технологічні процеси рослинництва, тваринництва, переробної галузі підпорядковані об’єктивним біологічним закономірностям рослинного і тваринного світів. Крім того польові роботи залежать від зовнішніх чинників. Це суттєво ускладнює календарне планування на весь період виробництва продукції.
Звичайно, планування сільськогосподарських робіт на тривалі періоди є задачею із значною невизначеністю, яка переважно має стохастичний характер і може бути врахована певними компенсаційними властивостями плану.
Особливістю календарного планування механізованих робіт є технологічна обумовленість їх послідовності, суттєвий вплив своєчасності операцій на кінцевий ефект. Тому вихідна інформація для планування повинна включати технологічні карти на виконання сільськогосподарських робіт із середньостатистичними оптимальними агротехнічними строками проведення кожної операції і можливими втратами врожаю при відхиленні від цих строків. Для врахування невизначеності метеорологічних умов потрібно задати коефіцієнти погодності на період проведення робіт. Крім того задають обсяги робіт з кожної операції, обмеження матеріально-технічних, трудових та інших ресурсів.
Мета календарного планування – своєчасне виконання робіт з мінімальними сукупними затратами, що включають і втрати врожаю. З календарним плануванням пов’язані такі специфічні задачі як розподіл ресурсів (техніки, палива, персоналу та ін.) побудова раціональних механізованих процесів та ін. Тому реальному обґрунтуванню річних і оперативних планів механізованих робіт потрібно приділяти вулику увагу, застосовуючи сучасні методи планування. Одним з найбільш ефективних методів є сітьове планування, що включає структурне і календарне планування.
Структурне планування передбачає складання переліку операцій та його впорядкування, виділення структурних підмножин (блоків).
При складанні плану механізованих робіт основою для структурного впорядкування операцій є технологічні карти на вирощування та збирання сільськогосподарських культур. Для зручності планування інколи доцільно виділяти базові операції. До них відносять такі польові роботи, агротехнічні строки яких обумовлені станом ґрунту (температура, вологість, структура) або фазою розвитку рослин, а своєчасність їх виконання суттєво визначає врожайність культур. Базовими будуть операції закриття вологи, сівби, догляду за посівами, збирання, тощо.
Так, при інтенсивній технології вирощування зернових культур підживлення здійснюється відповідно до фаз розвитку рослин і включається до складу базових операцій.
З базовими операціями технологічно і в часі пов’язаний ряд інших операцій, утворюючи структурну одиницю блок. Якщо зміщується в часі базова операція, то відповідно зміщуються і операції, що пов’язані з нею. Таким чином структурне планування являється неначе фундаментом для наступного календарного планування. Воно передбачає складання послідовного ряду базових операцій і формування відносно них технологічних циклів (блоків).
Структурне планування може завершуватись розробкою сітьової моделі або лінійного графіка послідовності робіт (операцій, блоків, циклів).
Основним завданням календарного планування є побудова графіка виконання всіх операцій з відображенням строків, часових і технологічних взаємозв’язків. Найдоцільнішою з точки зору наочності та застосування обчислювальної техніки формою розробки календарного плану є сітьова модель.
Сітьова модель – це графічне зображення сукупності робіт (операцій) і подій в їх технологічній послідовності та взаємозв’язку при досягненні кінцевого для даного процесу результату. Графічне зображення сітьової моделі інколи називають сітьовим графіком. Його елементами є події та роботи.
Робота на сітьовій моделі зображується стрілкою, початок (і) та кінець (j) кожної роботи визначаються як події і позначаються кружечком. Робота може бути дійсною (технологічна операція), що потребує затрат ресурсів та часу; очікуванням, не вимагає затрат праці та ресурсів, але вимагає затрат часу; фіктивною, не потребує ні затрат часу, ні затрат ресурсів, а вказує на взаємозв’язок між окремими подіями та наявність логічного зв’язку.
Ранні строки початку подій визначаються при прямому перегляді сітьової моделі від початкової події до кінцевої, а пізні строки закінчення операцій при зворотному перегляді сіті від завершальної події до початкової.
Тривалість різних операцій може суттєво відрізнятися. Це означає, що за наявності паралельних робіт одні операції можуть завершуватися швидше, ніж інші. Але умовою початку події є завершення всіх попередніх робіт, які входять у неї, тобто для деяких подій виникає резерв часу.
Резерв часу дозволяє маневрувати строками початку і кінця операцій, їх тривалістю з урахуванням конкретної ситуації.
Таким чином, розробка сітьових моделей механізованих робіт дозволяє раціонально розподілити в часі строки виконання операцій, визначити напружені ланцюжки послідовних операцій і резерви часу, передбачити заходи, спрямовані на усунення можливих несприятливих відхилень, вирішити ряд важливих задач розподілу ресурсів і оперативного керування процесами.
Список використаних джерел
1. Нагірний, Ю.П. Аналіз технологічних систем і обґрунтування рішень [Текст] / Ю.П. Нагірний, І.М. Бендера, С.Ф. Вольвак. – Кам’янець-Подільський: ФОП Сисин О.В., 2013. – 264 с.
2. Нагірний, Ю.П. Обґрунтування інженерних рішень [Текст] / Ю.П.нагірний. – К.: Урожай,1994. – 216 с.
| 
