Лавров М. В., аспірант
Науковий керівник : Шкуратов О. І., к.е.н., с.н.с.
Інститут агроекології і природокористування НААН
м. Київ, Україна
ФОРМУВАННЯ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ НА ЗАСАДАХ ІНТЕГРОВАНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯМ
Структура та інтенсивність використання природних ресурсів залежать від багатства території ресурсами та рівня соціально-економічного розвитку країни. Ступінь раціональності природокористуванням, у тому числі розвиток ринку землі, визначається, насамперед, комплексністю використання природних ресурсів з дотриманням вимог щодо їх охорони, збереження та відновлення [1, с. 156]. Фахівці вважають, що узгодження доволі різних за змістом економічних та екологічних імперативів – це складна надгалузева проблема, яка потребує значних зусиль і міжвідомчої співпраці на погодженій методологічній основі [2, с. 79].
У країнах з розвиненою ринковою економікою, де суспільство вимогливо ставилось до стану навколишнього природного середовища і природних ресурсів, економіка природокористування почала розвиватися раніше і вже накопичила значний досвід. Відомі фахівці світового рівня до наукових розробок щодо вирішення проблем ресурсоспоживання додали низку завдань з охорони навколишнього природного середовища і природних ресурсів, визначивши цим актуальність екологічних проблеми економіки ресурсоспоживання (конференція ООН у Стокгольмі, 1972 р.).
В Україні на екологічні проблеми економіки звернули увагу лише в останню чверть двадцятого століття внаслідок політичного замовлення. У господарській практиці екологічні проблеми враховували переважно у сфері проектування й будівництва господарських об’єктів. Тому насамперед було розроблено стандартні нормативи (ГОСТи, методики, інструкції) інженерно-прикладного природокористування. У землекористуванні ж наростала інтенсивність механізації, хімізації – загалом антропогенного навантаження.
Внаслідок тривалого орієнтування на антропоцентричну парадигму раціонального природокористування в Україні глибоко укорінилися і досі домінують в управлінні природними ресурсами класичні засади економіки, в основі яких лежить економічний зиск; пріоритети значною мірою визначаються ринковим попитом на певну продукцію товарів та послуг. Це призвело до того, що не тільки сировинні, але й несировинні ресурси не мають належних механізмів їх раціонального використання. Тому для забезпечення збалансованого природокористування в умовах ринкової економіки необхідне удосконалення кадастру природних ресурсів, особливо в частині їх несировинної та екологічної груп, та погодження економічних і екологічних інтересів управління [1, с. 13; 3, с. 67].
Ці розробки доцільно ґрунтувати на засадах економіки природокористування – науковій дисципліні, що сформувалась лише в останні десятиліття. Вона узагальнює знання щодо проблемам взаємозв’язку природи та суспільства, отримані у попередньому столітті суспільними науками, такими як: філософія, історія, соціологія, економіка. В основі цієї сфери знань покладено обмеження інтенсивності природокористування екологічними, насамперед – природоохоронними нормами.
Для узгодження економічних (раціональних за змістом) інтересів з ірраціональними природоохоронними інтересами необхідна переорієнтація природокористування з класичних засад раціональності на засади еколого-економічного управління, тобто інтегрованого управління (конференція CBD, Монреаль 2003). Тобто необхідна екологізація виробництва. Проте, в умовах зростання кількості природо користувачів, зміни форм власності і недостатнього контролю останнім часом зросло число і масштаби порушень норм природокористування. Це збільшує загрози деградації природного потенціалу (ПРП) територій, неконтрольованого вичерпування ресурсів.
Отже, екологізацію здійснюють через систему організаційних заходів, інноваційних процесів, реструктуризацію сфери виробництва й споживчого попиту, технологічну конверсію, раціоналізацію природокористування всіх видів, трансформацію принципів природоохоронної діяльності щодо відновлення природних об'єктів [4, с. 112].
В умовах ринкової економіки особливого значення набувають відносини у галузі відтворення та відновлення природних об'єктів, поліпшення їх якісного стану. Слід урахувати також, що чимала частина природних об'єктів не контролюється внаслідок об'єктивних та суб'єктивних причин: псування і знищення еколого-економічних об'єктів; недодержання лімітів їх використання; вибуття цих об'єктів з обліку у процесі господарської діяльності або з причин природного характеру тощо.
Загалом, споживацький тип природокористування за антропоцентричної парадигми призвів до надмірного використання, насамперед, сировинних, земельних природних ресурсів і недостатнього обліку, охорони і залучення у товарообіг несировинних ресурсів. Це привело до процесів руйнування навколишнього природного середовища, спричинило низку економічних загроз з неочікуваними соціальними ризиками.
З проголошенням України незалежною державою було надано нового імпульсу розвитку теорії удосконалення використання ПРП та регіональної економіки. Тому системна розробка методологічних напрямів розвитку природокористування є найбільш перспективною для подальшого сталого розвитку економки ( ресурсної, ринку землі, тощо) в Україні [5, с. 92]. Необхідно ефективніше використовувати методологічні основи науки про ПРП, закладені низкою відомих українських вчених:
М. М. Паламарчук, О. Т. Діброва, А. Н. Алимов, Ф. Д. Заставний, С. А. Генсірук, О. М. Маринич, П.Г. Шищенко, І. О. Горленко, М. Г. Ігнатенко. Серед фундаторів економіки збалансованого природокористування варто виділити Б. М. Данилишина та В. П. Руденка, які внесли значний вклад в розв’язання проблеми дослідження, охорони та використання ПРП України.
Актуальні проблеми оптимізації використання ПРП та регіональної економіки й сьогодні залишаються в центрі уваги української економічної науки. В їх розробку вагомий внесок зробили О. М. Алимов, П. Т. Ващенко, К. Г. Воблий, О. Т. Дiброва, С. І. Дорогунцов, М. І. Долiшнiй, Ф. Д. Заставний, М. М. Паламарчук, О. І. Шаблiй та багато інших. Нині вже утворилися наукові школи, які досліджують проблеми охорони природи і раціонального використання природних ресурсів, розвивають методологію еколого-економічних досліджень: київська школа – О. І. Фурдичко, Б. М. Данилишин, Я. В. Коваль [6]; сумська – Є. В. Мішенін та ін.; львівська школа – І. М. Синякевич, Л. С. Гринів, М. І. Долішній [7].
Отже, в сучасних умовах формування системних ринкових відношень в аграрному секторі України, законодавчого закріплення приватної власності на землю, поглиблення євроінтеграційних процесів необхідне обґрунтування нових підходів до організації природокористування, використання ресурсного потенціалу країни, насамперед земельного, яке б передбачало гармонізацію екологічно безпечних та економічно ефективних механізмів діяльності на засадах інтегрованого управління економікою господарювання.
Список використаних джерел
- Паламарчук, В. О. Еколого-економічні та соціальні нариси з проблем природокористування [Текст] : монографія / В. О. Паламарчук, Є. В. Мішенін, П. І. Коренюк. – К.: Пороги, 2004. – 238 с.
- Природно-ресурсний аспект розвитку України / Проект «Програма сприяння сталому розвитку в Україні» ; кер. розд. Абіотичні ресурси І.Д. Андріївський ; кер. розд. Біотичні ресурси Ю.Р.Шеляг-Сосонко. – К. : Вид. дім «КМ Academia», 2001. – 112 с.
- Гринів, Л. С. Екологічно збалансована економіка: проблеми теорії [Текст] / Л. С. Гринів. – Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2001. – 240 с.
- Синякевич, І.М. Інструменти екополітики: теорія і практика [Текст] / І. М. Синякевич. – Львів: ЗУКЦ, 2003. – 188 с.
- Руденко, В. П. Природно-ресурсний потенціал України [Текст] / В. П. Руденко. – К. : Либідь, 1994. – 150 с.
- Лісова галузь України у контексті збалансованого розвитку: теоретико-методологічні, нормативно-правові та організаційні аспекти [Текст] : монографія / О. І. Фурдичко, В. В. Лавров. – К. : Основа, 2009. – 424 с.
- Долішній, М.І. Регіональні аспекти екологізації економіки [Текст] / М.І.Долішній // Наук. вісник НЛТУ: Екологізація економіки як інструмент сталого розвитку в умовах конкурентного середовища. – Львів : НЛТУ, 2005. – Вип. 15.6. – С. 103–111.
|
