Покотильська Н.В., к.е.н., доцент кафедри менеджменту організацій і адміністрування
Подільський державний аграрно-технічний університет
м. Кам’янець-Подільський, Україна
ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ: ПРОБЛЕМИ ТА НАПРЯМИ РОЗВИТКУ
Сучасний європейський вибір України на шляху її інтеграції в високотехнологічне конкурентне середовище вимагає вирішення проблем залучення інвестиційних ресурсів, забезпечення їх раціонального використання та стимулювання інноваційної активності в усіх сферах діяльності [1].
Інноваційна діяльність є одним з найважливіших чинників економічного розвитку держави та її регіонів, покращення добробуту населення і необхідною умовою посилення конкурентних позицій підприємств АПК.
Так, Амоша О.І. стверджує, що інноваційна діяльність – це складна динамічна система дії і взаємодії разноманітних методів, факторів і органів управління, які займаються науковими дослідженнями, створенням нових видів продукції, удосконаленням устаткування і засобів праці, технологічних процесів і форм організації виробництва на основі новітніх досягнень науки, техніки; плануванням, фінансуванням і коордінацією науково-технічного прогресу; удосконаленням економічних важелів і стимулів; розробкою системи мір по регулюванню комплексу взаємообумовлених заходів, спрямованих на прискорення інтенсивного розвитку науково – технічного прогресу і підвищення його соціально – економічної ефективності.
Найпоширенішою є думка, що інноваційна діяльність вимагає залучення лише фінансових ресурсів, тобто фінансування інноваційної діяльності – це лише грошові відносини з іншими суб’єктами господарювання та банками з оплати науково-технічної продукції, контрагентських робіт, поставок спецобладнання, матеріалів і комплектуючих, розрахунків із замовниками, трудовими колективами та державними органами управління. Інші вчені слушно зазначають, що здійснення інноваційної діяльності вимагає залучення не лише коштів у безпосередньо грошовому вимірі, а й інших ресурсів – у вигляді основних та оборотних засобів, майнових прав і нематеріальних активів, кредитів, позик та застав (боргових зобов’язань), прав на землеволодіння й землекористування тощо [2].
Вітчизняний аграрний сектор має значний земельний та трудовий потенціал, але його ефективна реалізація потребує зміцнення матеріально-технічної бази, заміни діючих ресурсо та трудомістких технологій на матеріало, енерго- та трудозберігаючі [3]. Лише активізація інноваційних процесів та економічного розвитку зможе забезпечити формування ефективного, ресурсозберігаючого, екологобезпечного, наукоємного сільського господарства, здатного задовольнити потреби внутрішнього ринку та вивести країну на провідні позиції на зовнішніх аграрних ринках.
Нажаль, сьогодні Україна знаходиться в кризових умовах та обмежених інвестиційних ресурсах. Така ситуація потребує чіткого визначення перспектив і напрямів інноваційного розвитку аграрного сектору.
Вітчизняне сільське господарство має низькі показники продуктивності та ресурсовіддачі порівняно з агровиробництвом розвинених країн. Це свідчить про обмежене та неефективне використання існуючого потенціалу, недостатність упровадження новітніх технологій і ресурсів, а відтак – про низькі показники інноваційної діяльності [3]. Крім того, важливими проблемами є: відсутність чіткої законодавчої бази, що створила б умови для регулювання взаємовідносин між суб’єктами, які здійснюють діяльність у АПК; нестача та відсутність доступу до недорогих кредитних ресурсів; застосування фізично та морально застарілих основних засобів; низький рівень інформаційної обізнаності в сучасних наукових світових надбаннях у сфері аграрного виробництва; відсутність реальної державної підтримки та регулювання; низька матеріальна зацікавленість працівників аграрної сфери; відсутність розвитку інфраструктури села.
Отже, основними стримуючими факторами розвитку інноваційної діяльності є: низький рівень державного фінансування; нестача власних коштів підприємств; низька інвестиційна активність вітчизняних та зарубіжних інвесторів; недосконалість законодавчої бази; політична нестабільність; відсутність стимулювання вітчизняних підприємств до впровадження науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт та реалізації їх результатів; послаблення науки та виробництва [4].
Зазначені фактори досить негативно впливають на діяльність сучасних агропромислових підприємств України, проявляючись у зростанні вартості агропромислової продукції, зниженні її якості. При таких умовах без активізації інвестування в інноваційну діяльність сучасних агропромислових підприємств є неможливим їх розвиток та підвищення конкурентоспроможності.
Сільське господарство для України є стратегічною економічною галуззю, а тому, може бути найбільш привабливим для упровадження новітніх технологій та засобів виробництва. Однак, слід пам’ятати, що інноваційна діяльність в аграрному секторі має певні особливості, пов’язані із його специфікою, а саме: сезонністю виробництва, що насамперед пов’язано з природно-кліматичними умовами, підвищеними ризиками, наявністю живих організмів, тощо. Інноваційний процес у сільському господарстві порівняно з іншими галузями характеризується тривалішими строками розробки та впровадження інновацій. Інноваційні дослідження потребують щорічного фінансування та всебічної державної підтримки.
Для ефективного розвитку нашої держави необхідним є формування дієвих механізмів активізації інноваційних процесів в підприємствах АПК орієнтованих на довготривалу перспективу та успіх, зокрема:
- сприяти формуванню належного правового середовища для розвитку інноваційної діяльності, підвищення мотивації до високопродуктивної і високоякісної діяльності шляхом внесення змін до податкового і митного законодавства;
- визначення обсягу і забезпечення достатнього фінансування інноваційних процесів.
Малим підприємствам необхідно передбачити пільгові кредити на технологічні нововведення та дотації для наукових досліджень або розробку нової технології при виготовленні продукції.
Необхідно розробити систему заходів з активізації інвестиційної діяльності комерційних банків, їх зацікавлення у довгостроковому кредитуванні.
Важливим фактором для активізації інноваційної діяльності в аграрному секторі економіки є також забезпечення високого рівня професійної підготовки спеціалістів та працівників АПК, поєднання науки з виробництвом.
Отже, реалізація заходів спрямованих на інноваційний шлях розвитку може забезпечити високі та стабільні темпи економічного зростання держави, вирішення соціальних проблем, зміцнення національної економіки, забезпечення її конкурентоспроможності і підвищення експортного потенціалу.
Список використаних джерел
1. Покотильська, Н.В. Проблеми інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств України в сучасних умовах [Текст] / Н. В. Покотильська // Збірник наукових праць Подільського державного аграрно-технічного університету. Економічні науки. – 2014. – Вип. 22.(2). – С. 176–180.
2. Сучасний стан та перспективи інноваційного розвитку промислових підприємств [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://nikolaychuk.at.ua/news/2010111752 (дата звернення : 06.10.2015 р.). – Назва з екрана.
3. Калачова, І.В. Інноваційна діяльність сільськогосподарських підприємств: перешкоди та напрями розвитку [Текст] / І. В. Калачова, О. В. Шубравська, К. О. Прокопенко // Статистика України : Науково-інформаційний журнал. - 2013. - № 1. - С. 10-16
4. Амоша, О. Інноваційний шлях розвитку України : проблеми та рішення [Текст] / О. Амоша // Економіст. – 2005. – № 6. – С. 28–32.
| 
