Стемковська І.В., старший викладач кафедри кафедри обліку і аудиту
ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут»,
м. Бережани, Україна
МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО СТРАХУВАННЯ
Аналіз міжнародної практики сільськогосподарського страхування показує, що даний сегмент страхування розвивається досить швидко й працює ефективно лише при підтримці з боку держави. Держави, які зацікавлені в тому, щоб для відтворення виробництва сільськогосподарської продукції забезпечити страховий захист своїх сільгосптоваровиробників та стабілізацію їхніх доходів у часі, зазвичай підтримують аграрне страхування.
Позитивним прикладом систем «державного» агрострахування є системи Канади і Японії, але слід відмітити, що уряди цих країн виділяють дуже значне фінансування з державного бюджету для підтримки працездатності системи.
У Канаді сільськогосподарське страхування є добровільним для виробників сільгосппродукції. Уряд фінансує кілька програм у рамках комплексної масштабної програми з управління ризиками в аграрному секторі. Субсидії з агрострахування виплачуються федеральним урядом і урядами провінцій непропорційно.
До того ж, якщо говорити про Канаду, то там страхування здійснюється так званими «королівськими корпораціями», які працюють як звичайні приватні компанії, тобто на ринкових засадах. Особливістю є те, що королівські корпорації можуть при надзвичайних ситуаціях одержувати фінансову підтримку від урядів, яка надається на поворотній основі. Приватні страхові компанії в Канаді також пропонують страхові продукти з агрострахування, але зазвичай вони продають страхування тільки від пойменованих ризиків (град, вогонь). Мультиризикове страхування доступне лише через державні компанії.
Нині в цій країні діє ряд державних програм мінімізації ризиків та фінансування фермерів: програма страхування врожаю, яка включає програму стабілізації чистого доходу й програми весняного та осіннього авансування фермерів; провінційні програми підтримки фермерів.
В свою чергу, в Японії система агрострахування носить виключно протекціоністський характер і спрямована на забезпечення відтворення вітчизняного виробництва рису, яке має практично містичну цінність для японців, тому на це держава не шкодує ніяких коштів, попри всю нерентабельність виробництва рису.
У Греції й на Кіпрі страхування сільськогосподарських ризиків є обов’язковим видом страхування для виробників. Послуги надають спеціалізовані державні компанії – ELGA у Греції й Agricultural Insurance Organization (AIO) на Кіпрі. Уряди вищевказаних країн змушені регулярно надавати фінансову підтримку ELGA і AIO у високо збиткові роки, яка полягає у виділенні поворотних позик з державного бюджету. Компанії намагаються тримати ставки на мінімальному рівні з незначними коригуваннями після збиткових років.
На сьогодні уряд Греції розглядає можливість залучення приватних страховиків на засадах партнерської моделі за участю держави й приватного сектору. Страхування аграрних ризиків буде трансформовано з обов’язкового в добровільний вид страхування.
Уряд Індії уже реформував систему агрострахування. У цей час державна Сільськогосподарська страхова компанія Індії працює в рамках програми субсидованого агрострахування як звичайний страховик і змушена конкурувати з приватними страховими компаніями. Субсидії виплачують по стандартних договорах страхування, які використовуються всіма компаніями, що відповідають кваліфікаційним вимогам. Більше того, приватні страхові компанії постійно впроваджують нові страхові продукти, які субсидіюються урядом і змушують державну компанію постійно працювати над розширенням лінійки страхових продуктів і поліпшенням якості обслуговування фермерів.
Більш досконалою є іспанська система сільськогосподарського страхування, в якій держава сприяє розвитку страхування шляхом надання субсидій як фермерам, так і страховим компаніям; ставить своїм пріоритетом заснування сільськогосподарських товариств взаємодопомоги; сприяє проведенню збору даних і надає технічну допомогу страховим компаніям; сприяє участі в системі агрострахування якомога більшого числа виробників; усі види страхування виконуються на базі планів, які завчасно готуються уповноваженими урядом установами.
В Іспанії уряд і страховики продовжують напрацьовувати нові страхові продукти для різних регіонів країни. З боку держави координацію та управління страхуванням виконує Державна агенція з сільськогосподарського страхування. Державою субсидується частина страхових премій, сплачених сільськогосподарським виробниками, а також витрати страхових компаній на актуарні розрахунки, розробку й адміністрування договорів. При настанні страхового випадку державна компенсація надається застрахованим фермерам у розмірі 20-50% понесеного збитку. За інших рівних умов перевага при виплаті державної компенсації віддається найнезаможнішим виробникам і колективним страхувальникам. За оцінками спеціалістів, саме іспанська система страхування агроризиків максимально адаптована до євроринку.
У Росії послуги зі страхування агроризиків надаються приватними страховими компаніями. Державну політику в сфері аграрного страхування здійснює Федеральне Агентство з державної підтримки страхування в галузі агропромислового виробництва. Страхові компанії, які бажають працювати з аграріями, укладають із Агентством угоду про умови страхування з використанням коштів Державного бюджету.
Держава регулює перелік культур для страхування, максимальні тарифи, при яких надається компенсація, назву й перелік ризиків, від яких здійснюється страхування. Діють дві державні програми субсидіювання платежів при страхуванні врожаїв: страхування від стихійних явищ і страхування від небезпечних природних явищ. Державою відшкодовується 50% страхового платежу, сплаченого страхувальником.
Таким чином, можна зробити висновок, що сільськогосподарське страхування з державною фінансовою підтримкою в різних країнах характеризуються наступними особливостями: держава бере активну участь у діяльності системи; політика держави у сфері страхування є прозорою та послідовною; страхування є добровільним; створюються спеціальні державні установи для вироблення та реалізації політики держави в зазначеній сфері; держава може надавати страхові субсидії як сільгоспвиробникам, так і страховим організаціям; держава розвиває альтернативні форми фінансування та страхування на випадок настання стихійних лих.
Отже, міжнародна практика пропонує різні варіанти побудови системи агрострахування. Так, у Канаді, Росії, Іспанії, США державою здійснюється субсидіювання програм мультиризикового страхування; у Франції та Австрії передбачено субсидіювання страхових премій за окремими страховими послугами; у Швеції страхування здійснюється приватними страховими компаніями без допомоги держави. Дедалі більше країн світу схиляються до наслідування досвіду саме тих країн, де була запроваджена й успішно діє модель системи аграрного страхування з державною участю.
Таким чином, можна стверджувати, що системи державної підтримки сільськогосподарського страхування в кожній країні формувалися протягом тривалого періоду і продовжують удосконалюватися. Україна теж має будувати систему державної підтримки агрострахування, спираючись на знання і міжнародний досвід, виходячи зі своїх можливостей та потреб.
Список використаних джерел
- Шинкаренко, Р. Международный опыт и практика агрострахования (раздел Е аналитического отчета) [Электронный ресурс] / Р. Шинкаренко. Режим доступа: http://www.agroinsurance.com/ru/analytics?pid=451 (дата звернення : 06.10.2015 р.). – Назва з екрана.
- Якубович, В. Система страхования аграрных рисков в Испании: выводы для Украины [Электронный ресурс] / В. Якубович. – Режим доступа : http://forinsurer.com/public/06/11/30/2719 (дата звернення : 06.10.2015 р.). – Назва з екрана.
| 
