Кубік В.Д., старший викладач кафедри бухгалтерського обліку та аудиту, Обнявко О.В., к.е.н., доцент кафедри обліку та оподаткування в галузях економіки Одеський національний економічний університет
м. Одеса, Україна
МОДЕЛЮВАННЯ ОБЛІКОВОГО ПРОЦЕСУ ТА ФОРМУВАННЯ ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВ
У бухгалтерському обліку моделювання використовується з моменту виникнення середньовічної подвійної італійської бухгалтерії: загальновідомі інформаційні моделі реальної поведінки економіки підприємства – його стану в статиці (в бухгалтерському балансі) та в динаміці (на бухгалтерських рахунках за допомогою подвійного запису).
Крупка Я.Д. і Кузь І.І. підкреслюють, що моделювання в бухгалтерському обліку є важливим елементом при встановленні та виборі відповідних процедур та систем його організації. Визначення взаємозв'язку між обліковими процедурами, системою обліку та моделюванням дає можливість відтворити істотні фактори впливу на побудову бухгалтерського обліку в цілому. За допомогою моделювання можна виявити всі фактори та ознаки, які мають суттєвий вплив на принципи й процедури ведення обліку [1, с. 67-68].
Уйомов А.І. дає одне з найбільш лаконічних та ємних визначень: модель - це система, дослідження якої є засобом отримання інформації про іншу систему» [2, с. 48]. Однією зі складних інформаційних моделей управління підприємством і є облікова політика. Відповідно до п. 5 ст. 8 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства, під якою розуміється сукупність принципів, методів та процедур, що використовуються підприємством для складання та подання його фінансової звітності та закріплені в наказі про облікову політику, в якому мають передбачатися організаційні, методичні та технічні аспекти ведення бухгалтерського обліку в підприємстві. Наговіцина О.В. справедливо зазначає, що облікова політика є багатофункціональним інструментом та є інструментом реалізації методу бухгалтерського обліку в окремій організації. До її формування необхідно підходити відповідально та ретельно, використовуючи моделювання, що є методом формування облікової політики. Моделювання, як метод, вносить в облікову політику організації варіативність, сприяючи якісному аналізу нормативних правових документів з бухгалтерського обліку та вибору найбільш оптимальної моделі наказу керівника про облікову політику [3, с. 66].
Можна підтримати точку зору Морозевіча А.М., який стверджує, що системи управління повинні створюватись під об'єкт управління для забезпечення ефективної (у необхідному сенсі) життєдіяльності останнього [4, с. 54]. Валуєв Б.І. підкреслює, що мета керуючої системи складається не стільки в переробці та переданні інформації, скільки в досягненні необхідного стану входів та виходів об'єкту управління [5, с. 26].
На нашу думку, базовим підходом до моделювання облікової політики та інших об'єктів й елементів системи обліку в підприємстві є положення про те, що, як підкреслює Валуєв Б.І., керуюча система цілеспрямовано впливає на керований об'єкт за допомогою функцій, що утворюють логічний цикл управління: планування – облік – контроль – економічний аналіз – регулювання (прийняття управлінських рішень) і т.д. [5, с. 8]. Причому, як вважає Валуєв Б.І., облік у цьому випадку доцільно розглядати в якості однієї з загальних функцій управління, підпорядкованих досягненню загальних цілей системи, а не в якості виключно інформаційної системи [5, с. 26]. Координацію та інтеграцію функцій управління управлінського циклу виконує функція більш високого порядку – функція організації управління, що забезпечує досягнення мети керуючою системою.
Саме функцію організації управління безпосередньо реалізує облікова політика, системно втілюючи та реалізуючи елементи всіх функцій управлінського циклу (планування, власне обліку, контролю, економічного аналізу та регулювання), забезпечуючи інтеграцію, координацію та цілеспрямованість впливу цих функцій на об'єкт управління – економіку підприємства. Моделювання як метод вносить в облікову політику організації варіативність, сприяючи якісному аналізу нормативних правових документів з бухгалтерського обліку та вибору найбільш оптимальної моделі наказу керівника про облікову політику.
Аналіз сутності та ролі облікової політики як моделі системи обліку, контролю та економічного аналізу, а в широкому сенсі – всієї системи управління економікою підприємства – переконує в тому, що обидві ці системи (причому, перша є підсистемою другої) повинні розвиватися, орієнтуючись на цілі керуючої системи для досягнення необхідного стану об'єкта управління (підприємства). Це підкреслює необхідність здійснювати основний акцент при розробці облікової політики на чіткому встановленні стратегічних, поточних та оперативних цілей та завдань розвитку підприємства, а також на вивченні реальних характеристик й особливостей об'єкту управління (особливостей організаційної структури управління, структури виробництва, технологічного процесу, внутрішньовиробничих зв'язків і відносин тощо) та використання отриманих знань для підвищення ефективності управління керованим об'єктом.
На облікову політику як, з одного боку, прогностичну, а з другого боку, діючу модель управління економікою підприємства, впливають як керуюча система (через цілепокладання та постановку завдань управління об'єктом), так і сам об'єкт управління (через зміну своих властивостей, характеристик, складу тощо). Через інструмент коригувань відбувається розробка варіантів облікової політики та вибір найбільш оптимального з них, що дозволяє посилити цілеспрямованість управлінського процесу та підвищити ефективність управління економікою підприємства. Це дозволяє розглядати облікову політику в якості, з одного боку, прогнозної варіативної інформаційної моделі підприємства, яка є своєрідною передумовою, майбутньою проекцією діяльності підприємства (тобто, розглядати її в якості імітаційної облікової моделі) і, в той же час, з іншого боку, підходити до неї в якості динамічної моделі відображення реального стану та руху активів і пасивів діючого підприємства (тобто, розглядати її в якості адаптивної облікової моделі).
У висновку зазначимо, що при моделюванні окремих складових облікової політики підприємства доцільно спиратись на концептуальні принципи організації обліку, запропоновані Валуєвим Б.І. [5, с. 100-103], а саме на: 1) принцип підпорядкованості загальній логіці організації управління економікою, що визначає вибір конкретних форм організації обліку; 2) принцип доцільного наближення функції обліку до центрів прийняття рішень відповідно до особливостей організації управління та виробництва; 3) принцип делегування повноважень та відповідальності бухгалтерів нижчого рівня з збереженням загальної відповідальності за головним бухгалтером; 4) принцип взаємодії обліку з іншими функціями управління – плануванням, контролем, економічним аналізом, регулюванням (прийняттям управлінських рішень); 5) принцип взаємодії різних видів обліку, що є взаємопов’язаними на основі наступності інформації та взаємодоповнюючими, коли об’єкти обліку різних видів обліку не співпадають; 6) принцип оптимального поєднання різних форм централізованої та децентралізованої організації обліку в кожному конкретному підприємстві.
Список використаних джерел
1. Крупка, Я. Моделювання систем та процедур бухгалтерського обліку [Текст] / Я. Крупка, І. Кузь // Вісник ТНЕУ– 2013. – № 3. – C. 62–68.
2. Уемов, А.И. Логические основы метода моделирования [Текст] / А.И. Уемов. – М. : Мысль, 1983. – С. 312.
3. Наговицына, О.В. Моделирование как метод формирования учетной политики организации [Текст] / О.В. Наговицына // Аудит и финансовый анализ. – 2012. – № 5. – C. 66-72.
4. Морозевич, А.Н. Организационное строение систем управления социально-экономическими объектами [Текст] / А.Н. Морозевич // Проблемы управления. – 2011. – 4 (41). – С. 53–60.
5. Валуев, Б.И. Проблемы развития учета в промышленности [Текст] / Б.И. Валуев. – М. : Финансы и статистика, 1984. – 215 с.
| 
