Архів / Archive

Краєвська Г.О., к.е.н., н.с.

Інститут демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України

м. Київ

НАПРЯМИ ПОДОЛАННЯ СИСТЕМНИХ ОБМЕЖЕНЬ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ

Основними системними обмеженнями економічного розвитку сільських населених пунктів є: монофункціональність сільської економіки, розвиток якої відбувається на фоні інтенсифікації сільського господарства та скорочення зайнятості в ньому; відсутність в більш, ніж у третини сіл суб’єктів господарювання [1, с. 35], що обмежує податкову базу місцевих бюджетів, несприятливо впливає на розвиток соціальної сфери; мілкотоварна, низькопродуктивна структура виробництва у особистих підсобних господарствах. Низька доступність кредитних ресурсів на фоні системних економічних обмежень розвитку сільських територій обумовлює малу ступінь концентрації капіталу в особистих селянських господарствах та в сільськогосподарських підприємствах, що, з одного боку, ускладнює доступність нових високоефективних технологій ведення сільського господарства, а з іншого – обумовлює низьке демоекономічне забезпечення сільських домогосподарств в порівнянні з міськими (46,7 % сільських домогосподарств не мали жодного працюючого) [2].

Для подолання системних обмежень економічного розвитку сільських населених пунктів потрібним є:

• створення центрів розвитку сільських територій, які формуватимуться із професіоналів із залученням необхідних експертів. Це забезпечуватиме: концентрацію ресурсів на місцевому рівні, зростання територіальної конкуренції за інвестиції і робочі місця, розширення достатніх державних фінансових важелів, які б стимулювали окремі ініціативи сільських територіальних громад. Необхідно також розвивати комунікаційні зв’язки через удосконалення кількісно-якісних характеристик транспортної інфраструктури як необхідна передумова підвищення мобільності трудових ресурсів та територіальної доступності соціальних послуг;
• створення нових сільсько-міських партнерств, а також підтримка розвитку малих і середніх міст, оскільки сільські території не розвиваються ізольовано і знаходиться в умовах недостатньо або неефективно задіяних ресурсів для ендогенного розвитку;
• підвищення ролі землі як джерела прибутку шляхом сприяння у створенні сімейних ферм у сільській місцевості через перетворення частини особистих селянських господарств на сучасні товарні ферми; створення багатофункціональних сільськогосподарських кооперативів, які б забезпечували комплекс робіт з вирощування, переробки, реалізації, постачання та транспортування сільськогосподарської продукції, техніки, матеріалів, що сприяло б розв'язанню проблеми зайнятості та доходів значної частини сільського населення;
• створення ефективної системи надання пільг підприємствам, установам, організаціям і громадянам, які реалізують проекти та програми, спрямовані на покращення соціально-економічної ситуації в сільських поселеннях (створення робочих місць, збільшення податкових надходжень, надання інформаційно-консультаційних послуг, покращення транспортного сполучення) на місцевому, регіональному та загальнодержавному рівнях;
• розвиток переробної ланки АПК, яка має перспективи створення додаткових робочих місць. Для збереження і розвитку соціально-економічного потенціалу сільських територій доцільно здійснювати масштабні галузеві проекти із застосуванням елементів кластеризації, що забезпечить розміщення в сільських районах підприємств та організацій харчової та переробної промисловості, інфраструктури сфери послуг, з метою зміцнення трудового потенціалу села;
• сприяння підприємницькій ініціативі через допомогу і супровід у відкритті своєї справи з боку держави, сприяння розвитку підприємництва (усунення бюрократичних перепон, інформаційні і консультаційні послуги), виявлення і усунення проблем у підприємницькому середовищі (монополізм, порушення зобов’язань перед орендарями);
• диверсифікація видів діяльності у сільській місцевості, створення нових джерел доходів поза сільськогосподарським виробництвом шляхом створення сервісних центрів, підтримки розвитку народних ремесел та туризму;
• сприяння формуванню кредитної та постачально-збутової кооперації, об’єднанню некомерційних організацій товаровиробників, які створять умови збуту сільськогосподарської продукції.

Отже, подолання системних обмежень економічного розвитку сільських населених пунктів можливе через зміну концептуальних пріоритетів у баченні сільської економіки як виключно сільськогосподарської та реалізації державної політики у напрямах: диверсифікація сільської економіки, розширення сфери докладання праці сільського населення у межах транспортної доступності від місця проживання, легалізація сфери докладання праці сільського населення, зростання доходів від продукції особистих селянських господарств, упередження монополізації сільськогосподарської діяльності, забезпечення самодостатності сільських територіальних громад. Перспективи подальших досліджень полягають у науковому обґрунтуванні економічних основ державної політики стабілізації розвитку сільського розселення.

Список використаних джерел

1. Соціально-економічне становище сільських населених пунктів України [Текст] : стат. зб. / Державна служба статистики України. – К., 2014. – 186 с.
2. Обстеження  домогосподарств : дані державної служби статистики. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/publdomogosp_u.htm (дата звернення : 16.10.2015 р.). – Заголовок з екрана.